Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 1616/5036/2012
Провадження № 2-а/1616/287/2012
28.12.2012м. Полтава
суддя Ленінського районного суду м. Полтави Парахіна Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
21 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити та проводити виплату з 20.04.2012 року призначеної на термін довічно пенсії за віком на підставі ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не припиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного на підставі Закону України "Про статус суддів".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на недотримання Управлінням Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві положень ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 08.07.2011 року, яким передбачено право вибору судді, який вийшов у відставку при досягненні пенсійного віку, на отримання пенсії на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу", або щомісячного довічного грошового утримання судді.
Оскільки 03.09.2012 року він досяг 60-річного віку та набув право на призначення пенсії за віком на підставі ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вернувся до Управління Пенсійного фонду Ленінського району в м. Полтаві з відповідною заявою про призначення пенсії, проте в її задоволенні було відмовлено.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надавши письмову заяву, в якій зазначила що позов підтримує, просить задовольнити, а справу слухати без її участі.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, надавши письмове заперечення проти позову з заявою, в якій просить справу слухати без його участі.
У запереченні на позов представник відповідача вказує, що відповідно до п. 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV від 09.07.2003 року) у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного довічного грошового утримання відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України" та цього Закону, призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором. При цьому, різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Оскільки позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 19.10.2010 року, яке виплачується до цього часу, підстав для призначення одночасно пенсії за віком немає.
З цих підстав просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, який народився 03.09.1952 року та в 2012 році досяг 60-річного віку, є суддею у відставці.
Позивач працював суддею Долинського районного суду Кіровоградської області, Світловодського районного суду Кіровоградської області в період з 22.03.194 року по 08.04.2002 року та суддею Полтавського обласного суду, нині Апеляційного суду Полтавської області, в період з 09.04.2002 року по 04.11.2010 року, коли був звільнений у зв'язку з виходом у відставку на підставі Постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 07.10.2010 року.
19.10.2010 року позивачу як особі, яка досягла пенсійного віку, відповідно до розпорядження Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в місті Полтаві призначене та виплачується щомісячне довічне грошове утримання.
У зв'язку з досягненням 03.09.2012 року 60-річного віку позивач ОСОБА_1 02.10.2012 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району у м. Полтаві з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" без припинення отримання призначеного йому довічного щомісячного грошового утриманні судді у відставці відповідно до Закону України "Про статус суддів".
Однак листом від 19.10.2012 року за вих. № 105/-02 Управління Пенсійного фонду Ленінського району в місті Полтаві відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Статтею 23 Європейської соціальної хартії, переглянутої 3 травня 1996 року і ратифікованої Законом України від 14.09.2006 року № 137-V 9137-16, передбачено, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до ст. ст. 10, 18 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.1993 року № 3721-XII передбачено, що право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страхових стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь-якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими законами. Громадянами похилого віку визнаються чоловіки у віці 60, а жінки у віці 55 років і старші.
Згідно ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень -солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидіювання та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом. Другий рівень -накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених Законом. Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про статус суддів", який був чинним до 01.01.2011 року, та ст. 138 нині чинного Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який пішов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначено, що зміна існуючого порядку виплати щомісячного довічного грошового утримання суперечить Конституції України, оскільки видатки на утримання суддів, які передбачені у Державному бюджеті України, відповідно до частини другої статті 95 та частини першої статті 130 Конституції України повинні передбачати і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, що безпосередньо стосується реалізації положення частини першої статті 130 Конституції України щодо забезпечення державного фінансування судів та створення належних умов для їх фінансування.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року № 8 рп/2005 щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх незалежного матеріального утримання, в тому числі і після звільнення від виконання обов'язків судді. Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок Пенсійного фонду України.
Таким чином, виплата щомісячного грошового утримання є особливою гарантією незалежного здійснення правосуддя та не ототожнюється з пенсією.
Стаття 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що судді, який вийшов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Зі змісту заперечень на позов вбачається, що відповідач виходив з того, що довічне грошове утримання судді у відставці є різновидом пенсії, що виключає можливість одночасного отримання пенсії за віком із солідарної пенсійної системи.
Проте суд не може погодитись з таким висновком відповідача.
Разом з тим, суд приходить до переконливого висновку про те, що у судді у відставці є право вибору між пенсією державного службовця та щомісячним довічним грошовим утриманням, при цьому, виплата одного з цих видів забезпечення виключає виплату іншого, тоді як законодавство не передбачає вибору між пенсією за віком на загальних підставах та довічним щомісячним грошовим утриманням , тобто зміст зазначених правових норм не виключає права на отримання пенсії за віком на загальних підставах одночасно з довічним грошовим утриманням.
Крім того, позивач має статус судді у відставці та відповідно до вимог спеціального Закону України має право на матеріальне забезпечення у вигляді довічного грошового утримання, він також є і особою похилого віку. Його загальний (повний) трудовий стаж складає понад 40 років. Впродовж усієї трудової діяльності позивача його роботодавцями за місцем відповідної роботи сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду України в порядку, передбаченому законодавством про загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Будь-які вказівки про те, що суддя у відставці не має права на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у чинному законодавстві відсутні. При цьому, спеціальним законом, яким урегульовані пенсійні правовідносини суддів у відставці, встановлено, що суддя у відставці наділений правом обирати між щомісячним довічним грошовим утриманням та пенсією, передбаченою ст. 37 Закону України "Про державну службу", а положення п. 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (№1058-IV від 09.07.2003 року), на які посилається відповідач в обґрунтування заперечень проти позову, не містить прямої вказівки на те, що суддя у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання, не має право на отримання призначеної йому пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Виходячи з аналізу наведених норм права, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8,9, 10, 11, 71, 159,160-163 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 -задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проводити її виплату з 03.09.2012 року, не припиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного з 19.10.2010 року на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_2