Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 1616/1582/2012
Провадження № 2/1616/807/2012
21.12.2012м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в складі:
головуючого - судді Кононенка С.Д.,
при секретарі - Мацицькій К.С.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_2, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення компенсації за час вимушеного прогулу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду з вимогою ухвалити рішення, яким скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача компенсацію за час вимушеного прогулу.
У судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_3, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні, пояснивши, що при звільненні ОСОБА_1 було порушено вимоги статті 49-2 КЗпП, підстави звільнення що дає можливість застосовувати частини 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю та поновити його на займаній посаді.
Представник відповідача ОСОБА_2, проти позову заперечував посилаючись на його необґрунтованість, та стверджуючи, що позивач перекручує факти, а його звільнення відповідає вимогам чинного законодавства.
Суд дослідивши зібрані в справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають, задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що, ОСОБА_1, 26 червня 2006 року був прийнятий роботу на посаду провідного юрисконсульта відділу роботи з проблемними активами Центрального управління юридичного департаменту Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк». 24 листопада 2008 року позивач був переведений на посаду провідного юрисконсульта відділу примусового стягнення Центрального управління зі стягнення боргів Департаменту зі стягнення боргів Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».
Так, 23 березня 2012 року ОСОБА_1, було звільнено з займаної посади в зв'язку із скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпП України, згідно наказу № 116 - ВК від 21 березня 2012 року.
Дослідивши всі надані сторонами в сукупності докази, суд приходить до висновку, що при звільненні було порушено вимоги чинного законодавства.
Зокрема, пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю, який передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
За наявності цих обставин розірвання трудового договору проводиться з обов'язковим додержанням передбаченого статтею 49-2 зазначеного Кодексу порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи - іншу. При вивільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі.
При цьому, як встановлено правилами частини другої цієї статті, звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначається, зокрема, що "розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Таким чином, при попередженні про звільнення ОСОБА_1 було порушено вимоги статті 49-2 КЗпП про одночасну пропозицію роботи в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, разом з попередженням про майбутнє звільнення. Окрім того, ОСОБА_1 не було запропоновано посаду на яку його можливо було б перевести, не отримано його письмову відмову від переведення.
Разом з тим, частини 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю передбачають, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до довідки про середню заробітну плату надану АТ «Укрсиббанк», середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 467, 10 грн., середньомісячна 9809,18 грн.
Період з 26 березня 2012 року по 21 грудня 2012 року становить 8 місяців 19 днів. Таким чином, розмір середнього заробітку за вказаний період становить 87 348, 34 грн.
Але враховуючи той факт, що ОСОБА_1 в період з 03 травня 2012 по 31 жовтня 2012 року перебував на обліку в Полтавському міському центрі зайнятості та отримував допомогу всього на суму 17 140,51 грн., відповідно розмір компенсації зменшується на дану суму і становить 70 207 грн. 83 коп.
Що стосується вимог позивача про стягнення з ПАТ «УкрСиббанк» моральної шкоди, то у відповідності до вимог ЦК України в задоволенні вказаної позовної вимоги ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки ним не було подано доказів завдання йому відповідачем моральної шкоди.
Таким чином на підставі ст.ст. 232-236 КЗпП України та керуючись ст.ст.10,60, 213-215,218,367 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення компенсації за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Скасувати наказ від 21.03.2012 року № 116 - ВК «Про кадрові питання» Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади провідного юрисконсульта відділу примусового стягнення Центрального управління зі стягнення боргів Департаменту зі стягнення боргів Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк».
Поновити ОСОБА_1, на роботі на посаді провідного юрисконсульта відділу примусового стягнення Центрального управління зі стягнення боргів Департаменту зі стягнення боргів Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з 23 березня 2012 року.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 70 207 грн. 83 коп.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на роботі та стягнення виплати йому заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту його оголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_4