ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 5011-35/15543-2012 24.12.12
За позовом Приватного підприємства «Грат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровограднафтопереробка"
про стягнення 229,25 грн.
Суддя М.Є. Літвінова
Представники сторін:
від позивача: Пахомов Ю.О. - предст. за довір.;
від відповідача: Чернікова О.С. -предст. за довір.
Рішення прийняте 24.12.2012, у зв'язку з оголошеною у судовому засіданні перервою з 28.11.2012 по 24.12.2012.
В судовому засіданні 24.12.2012, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи:
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Грат" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереробка» про стягнення 229,25 грн. пені та стягнення судових витрат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2012 порушено провадження у справі №5011-35/15543-2012, розгляд справи призначено на 28.11.2012.
В судовому засіданні представник відповідача подав суду відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в позові.
В судовому засіданні представник позивача подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.
В судовому засіданні 28.11.2012, на підставі ст.77 ГПК України, оголошено перерву до 24.12.2012.
В судовому засіданні 24.12.2012, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
07.08.2009 між Приватним підприємством «Грат»(надалі-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кіровограднафтопереробка»(надалі-Покупець) був укладений договір № НП-140/09 поставки нафтопродуктів (надалі-Договір.
Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов»язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов»язується прийняти нафтопродукти (мазут, кубовий залишок, та ін.) (надалі-товар). Кількість та ціна на кожну партію товару обумовлюється Продавцем та Покупцем та підтверджується виставленими рахунками-фактурами.
Покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця, якщо інше не передбачено додатковою угодою (п.5.1 Договору).
На виконання вимог умов Договору позивачем було поставлено відповідачу нафтопродукти у розмірі 129,970 м. куб на суму 2 066 614,50 грн. згідно накладної №3 від 08.12.2010 на суму 119 280,00 грн., накладної №6 від 12.12.2010 на суму 116 088,00 грн., накладної №7 від 12.12.2010 на суму 123 900,00 грн., накладної №10 від 15.12.2010 на суму 107 604,00 грн., накладної №11 від 15.12.2010 на суму 79 002,00 грн.
Відповідно до п.5.2 Договору оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку або за умовами, передбаченими у додатковій угоді до Договору.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем було порушено умови договору, а саме п.5.1 Договору, згідно якого відповідач здійснює 100% передоплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача. Відповідачем несвоєчасно було здійснено оплату за поставлений товар.
У зв»язку з цим позивачем з посиланням на ст.ст.549-552 Цивільного кодексу України було нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобо»язань»в розмірі 229,25 грн.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності із зверненням до суду з даними позовними вимогами.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов»язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов»язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
В силу ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, неврегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Дані норми закону кореспондуються зі ст. 712 Цивільного кодексу України.
Відповідачем було надано виписки з банківського рахунку, відповідно до яких останнім було здійснено оплату наступним чином:
За рахунком №3 від 08.12.2010 оплачено 18.05.2011 в розмірі 119 280,00 грн., за рахунком №6 від 12.12.2010 оплачено 18.05.2011 в розмірі 123 900,00 грн., за рахунком №10 від 15.12.2010 оплачено 07.06.2011 на суму 107 604,00 грн., за рахунком №20 від 15.12.2010 оплачено 07.06.2011 на суму 79 002,00 грн.
Згідно ст.ст.610,611 Цивільного кодексу України порушення зобова»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов»язання.
Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст.549 цього кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов»язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.
Згідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг як загальної, так і спеціальної позовної давності, починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення своїх прав.
Отже, стаття 261 Цивільного кодексу України пов»язує початок перебігу позовної давності лише з фактом обізнаності.
Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконане.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення з вимогою про стягнення пені.
Крім того, слід зазначити, що умовами Договору сторонами не передбачено забезпечення виконання зобов»язань нарахуванням пені.
За таких підстав позовні вимоги Приватного підприємства «Грат»про стягнення з відповідача пені в розмірі 229,25 грн. є безпідставними та необгрунтованими.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
1. У позові відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання
повного тексту рішення: 29.12.2012
Суддя М.Є. Літвінова