ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-19/14998-2012 26.12.12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЛКО Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінторг»
про стягнення 3 511 207,38 грн.
Суддя Шаптала Є.Ю.
Представники :
від позивача: Ахтирова М.Г. за дов. № бн від 06.12.2012 р.
Крижановський І.В. за дов. № бн від 20.11.2012 р.
від відповідача: не з"явився
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінторг»про стягнення заборгованості 3 511 207,38 грн..
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2012 року порушено провадження по справі № 5011-19/14998-2012, розгляд справи призначено на 16.11.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2012 року розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 10.12.2012 року.
10.12.2012 року по справі оголошено перерву до 26.12.2012 року.
Представник позивача в судовому засіданні 26.12.2012 року заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 26.12.2012 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 26.12.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва
10 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЛКО Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продінторг»було укладено Договір № 617-21\0412.
Відповідно до п. 1.1, Договору продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити відповідно до рахунків-фактур та товаросупроводжувальних документів, що являють собою невід'ємну частину договору, поліпропілен та інші продукти нафтохімічної промисловості.
Пунктом 6.2 Договору визначено умови оплати -50% передоплата, 50% протягом 14 календарних днів з дати видаткової накладної за партію товару, що відвантажується на адресу покупця.
Відповідно до видаткових накладних № РН-0002065 від 25.05.2012 (рахунок-фактура №СФ-0002107 від 23.05.2012 р.), РН-0002218 від 01.06.2012 (рахунок-фактура №СФ-0002224 від 29.05.2012 р.), № РН-0002219 від 01.06.2012 р. (рахунок-фактура №СФ-0002224 від 23.05.2012 р.), № РН-0002415 від 14.06.2012 р. (рахунок-фактура №СФ-0002503 від 13.06.2012 р.), № РН-0002416 від 14.06.2012 р. (рахунок-фактура №СФ-0002503 від 13.06.2012 р.), № РН-0002555 від 21.06.2012 р. (рахунок-фактура №СФ-0002638 від 21.06.2012 р.), № РН-0002725 від 06.07.2012 р. (рахунок-фактура №СФ-0002797 від 05.07.2012 р.), № РН-0002924 від 18.07.2012 р. (рахунок-фактура №СФ-0003007 від 17.07.2012 р.), № РН-0002967 від 18.06.2012 р. (рахунок-фактура №СФ-0002972 від 16.07.2012 р.), № РН-0003160 від 27.07.2012 р. (рахунок-фактура №СФ-0003219 від 26.07.2012 р.), відповідачем були отримані нафтопродукти на загальну суму 3 236 765,70 грн..
Відповідачем оплата проведена частково в розмірі 298 980,00 грн., решта суми не сплачена.
Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 3 023 765,70 грн.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем виконано взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу нафтопродуктів належним чином, відповідачем порушено умови Договору та не в повному обсязі та несвоєчасно проведено оплату за поставлені нафтопродукти.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення пені та штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином
У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Порушення зобов'язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу у урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. ч.1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п. 10.3 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату за товар, покупець сплачує продавцеві неустойку у вигляді штрафу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару за кожний день прострочення, а у випадку прострочення більш ніж 30 календарних днів додатково стягується також штраф у розмірі 10% від суми несплаченого товару за кожний день прострочення.
Позивач нараховує неустойку за видатковими накладними № РН-0002065 з 25.05.2012 року, № РН-0002219 з 01.06.2012 року, № РН-0002218 з 01.06.2012 року, № РН-0002416 з 14.06.2012 року, № РН-0002415 з 14.06.2012 року, № РН-0002555 з 21.06.2012 року, № РН-0002725 з 06.07.2012 року, № РН-0002924 з 18.07.2012 року, № РН-0002967 з 18.07.2012 року, № РН-0003160 з 27.07.2012 року, тобто з дати видаткової накладної, що суперечить вимогам п. 6.2 Договору.
Відповідно до 6.2 Договору розрахунок за поставлені товари -50% передоплата, 50% протягом 14 календарних днів з дати видаткової накладної за партію товару, що відвантажується на адресу покупця.
У відповідності до п. 6.2 Договору відповідач повинен був повністю розрахуватись за поставлений товар за видатковими накладними № РН-0002065 від 25.05.2012 року у строк до 07.06.2009 року; № РН-0002219, № РН-0002218 від 01.06.2012 року у строк до 15.06.2012 року, № РН-0002416 № РН-0002415 від 14.06.2012 року у строк до 28.06.2012 року, № РН-0002555 від 21.06.2012 року у строк до 04.07.2012 року; № РН-0002725 від 06.07.2012 року у строк до 20.07.2012 року, № РН-0002924 від 18.07.2012 року у строк до 01.08.2012 року, № РН-0002967 від 18.07.2012 року у строк до 01.08.2012 року, № РН-0003160 від 27.07.2012 року у строк до 09.08.2012 року.
Отже, пеня повинна нараховуватись за видатковими накладними № РН-0002065 від 25.05.2012 року з 08.06.2012 року до 26.07.2012 року, з 26.07.2012 року по 08.10.2012 року; № РН-0002219, № РН-0002218 від 01.06.2012 року за період 16.06.2012 року по 08.10.2012 року; № РН-0002416 № РН-0002415 від 14.06.2012 року за період з 29.06.2012 року по 08.10.2012 року; № РН-0002555 від 21.06.2012 року за період з 05.07.2012 року по 08.10.2012 року, № РН-0002725 від 06.07.2012 року за період з 23.07.2012 року по 08.10.2012 року; № РН-0002924 від 18.07.2012 року за період з 02.08.2012 року по 08.10.2012 року; № РН-0002967 від 18.07.2012 року за період з 02.08.2012 року по 08.10.2012 року; № РН-0003160 від 27.07.2012 року за період з 10.08.2012 року по 08.10.2012 року.
За проведеним судом розрахунком до задоволення підлягає сума пені у розмірі 30 073,75 грн..
Щодо стягнення штрафу за прострочення проведення оплати понад 30 днів в розмірі 302 376 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків. Аналогічна норма передбачена ст. 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, шляхом відшкодування збитків.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
Договором 617-21\0412 від 10.04.2012 року передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати -неустойки у вигляді штрафу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару за кожний день прострочення та штрафу за прострочення більш ніж 30 календарних днів.
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення штрафу 10 % в розмірі 302 376 грн., є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.
Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до часткового задоволення.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінторг»про стягнення 3 511 207,38 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Продінторг»(юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі України, 15-а, код ЄДРПОУ 30265427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко Україна» (04128, м. м. Київ, вул.. Стеценко, 19\68, код ЄДРПОУ 32856918), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, борг в сумі 3 023 765 (три мільйони двадцять три тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн.. 70 коп., штраф 10% у розмірі 302 376 (триста дві тисячі триста сімдесят шість) грн.. 57 коп., неустойку в розмірі 30 073 (тридцять тисяч сімдесят три) грн.. 75 коп., судовий збір в розмірі 65 808 (шістдесят п'ять тисяч вісімсот вісім) грн.. 15 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Є.Ю. Шаптала
Дата складання повного рішення: 26.12.12 р.