"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/19989/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокурора Чернівецької області про визнання бездіяльності протиправною,
встановила:
У червні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокурора Чернівецької області про визнання бездіяльності протиправною
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 червня 2009 року було скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_2 було закрито.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, позивач просить ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до прокуратури Чернівецької області з заявою від 25.03.2008, в якій він просив провести перевірку по вказаним нею фактам і прийняти рішення в порядку статті 97 Кримінального процесуального кодексу України.
Вказану заяву розглянуто прокуратурою Чернівецької області, про що заявникові було надано відповідь від 17.04.2008 вих. №05/1-2002-8.
Тобто, фактично заявник оскаржує дії прокурора в кримінальному процесі.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що розгляд даної справи за правилами Кодексу адміністративного судочинства України є помилковим з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 97 Кримінального процесуального кодексу України, по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.
Статтею 236 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що скарга на дії прокурора при проведенні ним досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв'язує в порядку і в строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином повноваження прокурора при отриманні ним заяви про злочин регламентовані нормами Кримінально-процесуального кодексу України, що з урахуванням предмету позову виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до прокурора Чернівецької області про визнання бездіяльності протиправною - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман