"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/37039/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до судді Ленінського районного суду м. Луганська Бугери Олени Валеріївни про визнання протиправними дій,
встановила:
У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до судді Ленінського районного суду м. Луганська Бугери Олени Валеріївни про визнання протиправними дій.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, позивач просить ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року скасувати та постановити нове рішення про відкриття провадження у справі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України, для зміни чи скасування судового рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом про визнання дії та рішення судді Ленінського районного суду м. Луганська Бугери Олени Валеріївни при винесенні ухвали від 24.09.2010 завідомо недійсними та незаконними та просила стягнути з відповідача грошове відшкодування за завдану шкоду.
Відповідно до положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Оскільки суди та судді при розгляді справ про адміністративні порушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених, у зв'язку з розглядом справ, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до судді Ленінського районного суду м. Луганська Бугери Олени Валеріївни про визнання протиправними дій -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман