"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/39078/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби,
встановила:
У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року, позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду, відмовивши в поновлені строку звернення.
У касаційній скарзі позивач просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 була звільнена з публічної служби 31 травня 2007 року.
Адміністративний позов до Житомирського окружного адміністративного суду про стягнення недовиплаченої грошової допомоги при звільненні було подано позивачем 11 квітня 2011 року, з клопотанням про поновлення строку.
Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що на момент звільнення ОСОБА_2, а саме 31 травня 2007 року їй було відомо про порушення її прав, проте до суду вона звернувся лише 11 квітня 2011 року, тобто за межами строку встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Оскільки позивач звернулась до суду з пропуском строку звернення, а причини пропуску судами попередніх інстанцій не були визнані поважними, то позовна заява ОСОБА_2 правомірно залишена без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року необхідно залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби -без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман