"13" грудня 2012 р. м. Київ К-36070/10
№ К-36070/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2010
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010
у справі № 2а-16785/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Приватного підприємства «МС-Україна»
до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва
про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та податкових вимог,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010, позов задоволено: скасовані податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 27.09.2009 № 0061831502/0/27843, перша та друга податкові вимоги від 27.09.2009 № 1/1889 та від 16.11.2009 № 2/2415 відповідно.
У касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 15.06.2009 № 00062/1502/34839496, про порушення норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у податковому обліку за січень 2009 року у сумі 34711,00 грн. внаслідок завищення податкового кредиту за податковою накладною, виписаною ТОВ «Трактон Промсервіс»у січні 2001 року, яка, враховуючи строки давності, не може бути підставою для збільшення сум податкового кредиту з податку на додану вартість.
За наслідками перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.09.2009 № 0061831502/0/27843 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 52066,50 грн.( у т.ч. 34711,00 грн. - основний платіж, 17355,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
У зв'язку з неможливістю вручення позивачу поштового відправлення вказане податкове повідомлення - рішення було розміщено на дошці податкових оголошень, про що складено акт №45 від 10.08.2009. У подальшому відповідачем на адресу позивача була надіслана перша та друга податкові вимоги №1/1889 від 27.08.2009, яка була направлена на адресу позивача 25.09.2009р (отримана позивачем 06.10.2009 ), та №2/2415 від 16.11.2009 щодо сплати податкового боргу в сумі 52066,48 грн.
У судовому процесі встановлено, що 19.02.2009 року позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року з додатком №5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), в якому було допущено помилку щодо року в даті виписки податкової накладної ТОВ «Трактон Промсервіс», а саме: вказано 2001 рік, замість 2009 року.
У подальшому внаслідок самостійного виявлення цієї помилки в поданій податковій декларації 18.06.2009 позивач надіслав на адресу ДПІ уточнюючий розрахунок до вказаної податкової декларації, однак листом від 26.06.2009 №28745/10/28-005 «Про подання податкової звітності»вказаний уточнюючий розрахунок відповідач не визнав як податкову звітність, пославшись на наказ ДПА України від 30.05.19997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання».
Відповідно до п.п.4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону № 2181 прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Враховуючи відсутність правових підстав для відмови у прийнятті поданого позивачем уточнюючого розрахунку, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірність відмови у його прийнятті. Вказані висновки були зроблені з урахуванням дати реєстрації позивача платником ПДВ - 10.04.2007 року, що об'єктивно свідчить про те, що в податковому обліку позивача не могла бути податкова накладна, виписана в 2001 році.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, що коли у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 цього Закону визначено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Допущення позивачем помилки щодо дати виписки податкової накладної із подальшим виправленням такої помилки шляхом подачі уточнюючого розрахунку свідчить про відсутність факту завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, а отже і порушень позивачем норм Закону № 168/97-ВР, що виключає правомірність донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи неправомірність донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, що тягне скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про скасування направлених позивачу першої та другої податкових вимог №1/1889 від 27.08.2009 та №2/2415 від 16.11.2009 відповідно.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.
За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: М.І. Костенко
А.О. Рибченко