Справа № 22-ц-5870/12 Головуючий у І інстанції Борець Є.О.
Провадження № 22-ц/1090/8232/12 Доповідач у 2 інстанції Панасюк
Категорія 49 27.12.2012
???????????????????????????????
Іменем України
14 листопада 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Панасюка С.П., Рудніченко О.М.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та відділу державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору -ОСОБА_3, про позбавлення батьківських прав та зобов'язання внести зміну в свідоцтво про народження, -
У жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо позивача та зобов'язати ВДРАЦС Бориспільського МУЮ внести зміни в свідоцтво про народження ОСОБА_1
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20 грудня 1991 року зареєстровано шлюб між відповідачем та ОСОБА_3 -матір'ю позивача.
За час перебування в зареєстрованому шлюбі у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син -ОСОБА_1, позивач по справі.
У 2003 році ОСОБА_2 залишив сім'ю, а 15 квітня 2004 року шлюб між відповідачем та ОСОБА_3 розірвано на підставі рішення суду.
Після розірвання шлюбу позивач залишився проживати із своєю матір'ю.
Починаючи з 2004 року, відповідач жодним чином не підтримує стосунки з позивачем, не цікавиться його особистим життям, не телефонує, не займається його духовним та фізичним розвитком, не вітає його із святами, не надає матеріальної допомоги.
Крім того, позивач постійно потребує стороннього догляду, що зумовлено його частими захворюваннями, однак, жодної матеріальної допомоги на оздоровлення від відповідача він не отримує.
З огляду на викладене, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
Вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального та матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення неповно з'ясував обставини по справі та помилково дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 20 грудня 1991 року зареєстровано шлюб між відповідачем та ОСОБА_3 -матір'ю позивача (а.с.5, т.1).
Від вказаного шлюбу відповідач та ОСОБА_3 мають повнолітнього сина - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5, т.1).
Судом також встановлено, що 19 травня 2004 року шлюб між відповідачем та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.6, т.1).
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що оскільки позивач, на момент розгляду справи в суді досягнув повноліття відсутні підстави для задоволення вимог щодо позбавлення батьківських прав. З такими висновками колегія суддів погоджується та вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону з наступних підстав.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Таким чином, права та обов'язки батьків щодо виховання дітей не припиняються розірванням шлюбу.
В той же час, згідно з п.2ч.1ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
При цьому, відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»від 30 березня 2007 року №3 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 СК.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції позивачу виповнилося 19 років, а тому підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч.1ст.6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Таким чином, твердження апелянта про те, що відповідачем по справі порушуються його права як дитини колегія суддів не приймає до уваги та вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону.
Інші твердження апелянта не спростовують обґрунтованих та законних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З огляду на викидане, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а тому відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: