Справа № 22-ц-4500/12 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.
Провадження № 22-ц/1090/6012/12 Доповідач у 2 інстанції Панасюк
Категорія 40 27.12.2012
???????????????????????????????
Іменем України
21 листопада 2012 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Панасюка С.П., Рудніченко О.М.,
при секретарі Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільним сумісним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, -
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив суд встановити факт проживання позивача однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 з березня 2006 року по жовтень 2010 року; визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільним майном подружжя; поділити вказаний житловий будинок та визнати за позивачем право власності на Ѕ зазначеного житлового будинку.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з відповідачем він знайомий починаючи з листопада 2001 року. Починаючи з 2002 року позивач почав проживати з відповідачем однією сім'єю, а 08 листопада 2003 року сторони зареєстрували шлюб.
У 2004 році позивач побудував спірний житловий будинок за спільні з відповідачем кошти в якому почали разом проживати.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2006 року шлюб між сторонами розірвано.
Незважаючи на вказану обставину, позивач стверджує, що продовжував проживати з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, при цьому вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет.
В жовтні 2010 року відповідач відмовилася впускати позивача до їхнього будинку, після чого він припинив проживати у вказаному будинку.
Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують його права як співвласника спірного будинку, а тому він вимушений звернутися з позовом до суду за захистом порушеного права.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимог, окрім того, також просить визнати спільним майном подружжя земельну ділянку на якій розташований спірний будинок. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано всі обставини по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В судовому засіданні встановлено, що 08 листопада 2003 року між сторонами укладено шлюб (а.с.9).
Вказаний шлюб, розірвано 18 квітня 2006 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.140).
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділу спільного майна подружжя виходив з того, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини на які позивач посилався в обґрунтування своїх вимог, зокрема не встановлено, що починаючи з березня 2006 року по жовтень 2010 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи, оскільки підтверджуються поясненнями сторін та показами свідків, зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також відмовними матеріалами щодо порушення кримінальних справ.
Відповідно до ч.1ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем в суді першої інстанції не доведено факту проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу після його розірвання у квітня 2006 року.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене цілком обґрунтованими та законними є висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо поділу спільного майна подружжя, оскільки встановлено, що починаючи з квітня 2006 року сторони по праві не проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень глави 8 СК України і, зокрема, ст.ст.60, 70, 74 СК України на підставі яких позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом та не зареєстроване у встановленому законом порядку, а тому не може бути визнане об'єктом права спільної сумісної власності (а.с.104).
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст. 309 ЦК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а тому відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: