Справа № Провадження №22-ц-4604/12 22-ц/1090/6170/12 Головуючий у І інстанції Чернова Д.Є.
Категорія36Доповідач у 2 інстанціїПанасюк
27.12.2012
Іменем України
31 жовтня 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Панасюка С.П., Рудніченко О.М.,
при секретарі Лопатюк В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа -Ірпінська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
У червні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом в якому просила суд визнати за нею права власності на Ѕ частину нерухомого майна в спільному сумісному майні подружжя, а саме: кафетерію «Крона», що розташований по АДРЕСА_1 та павільйону «Фортуна», що розташований по АДРЕСА_2; визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на інші Ѕ частини вказаних нежитлових будівель.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з покійним ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі починаючи з 30 січня 1976 року. Перебуваючи у шлюбі з покійним ОСОБА_5, ними за спільні кошти збудовано дві нежитлові будівлі, а саме: кафетерій «Крона», що розташований по АДРЕСА_1 та павільйону «Фортуна», що розташований по АДРЕСА_2.
Будівництво зазначених нежитлових приміщень проводилося з дотриманням вимог чинного на той час законодавства, що підтверджується відповідними актами державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 24 листопада 1997 року та 09 грудня 1999 року.
В подальшому, Ірпінським БТІ виготовлено та видано 17 лютого 2004 року та 13 жовтня 2006 року ОСОБА_5 технічні паспорти на зазначені нежитлові будівлі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За життя ОСОБА_5 заповіт не складав. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема спірні нежитлові споруди.
У встановлений законом строк, позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою на отримання свідоцтва про право на спадщину.
Проте, 12 червня 2012 року постановою державного нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про на спадщину за законом на спірні нежитлові споруди з тих підстав, що відсутні правовстановлюючі документи на зазначене нерухоме майно.
З огляду на те, що позивач не має змоги у досудовому порядку оформити своє право власності на спадкове майно, вона змушена звернутися з позовом до суду за захистом порушеного права.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким вимоги задовольнити .
Вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема судом не взято до уваги ту обставину, що вказані нежитлові будівлі не є самочинним будівництвом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивач, починаючи з 30 січня 1976 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 (а.с.9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а.с.6). Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно.
Відповідно до матеріалів спадкової справи, після смерті ОСОБА_5 на його майно почали претендувати спадкоємці першої черги, а саме: позивач, як дружина померлого та його діти -ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.43-90).
У встановленому законом порядку спадкоємці першої черги за законом звернулися до Ірпінської державної нотаріальної контори з відповідними заявами про прийняття спадщини. При цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини після померлого на користь позивача.
З матеріалів справи також вбачається, що 12 червня 2012 року позивач звернулася до Ірпінської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Постановою державного нотаріуса Ірпінської державної нотаріальної контори від 12 червня 2012 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме -видачі свідоцтва про право на спадщину з посиланням на ту обставину, що за життя покійного ОСОБА_5 ним не оформлено право власності на спірні нежитлові будівлі, а тому державний нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно.
Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитися не може.
Так, відповідно до ч.1ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
З матеріалів справи вбачається, що будівництво спірних нежитлових будівель здійснювалося на підставі актів державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації від 24 листопада 1997 року та 09 грудня 1999 року (а.с.16-19).
Крім того, будівництво спірних нежитлових будівель здійснювалося на земельних ділянках, що були надані в оренду для обслуговування торгівельного павільйону та комерційного використання, що підтверджується відповідною угодою та рішенням Ірпінської міської ради (а.с.28, 29).
З огляду на викладене, судом першої інстанції передчасно зроблено висновки про самочинність будівництва спірних нежитлових будівель, оскільки це суперечить зібраним по справі матеріалам.
В той же час, вимоги апелянта про задоволення позовних вимог не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.2ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з п.1.6. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом МЮУ від 07 лютого 2002 року, державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2004 року та 13 жовтня 2006 року отримав технічні паспорти на спірні нежитлові споруди, але право власності на них не зареєстрував у встановленому законом порядку (а.с.13, 20-27).
Згідно з ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Оскільки ОСОБА_5 за життя не набув право власності на спірні нежитлові споруди вони не можуть входити до складу спадщини.
Крім того, відповідно до п.8 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року», якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Таким чином, позивач передчасно звернулася до суду з вказаним позовом, оскільки вона вправі звернутися до відповідних органів для оформлення на своє ім'я прав забудовника на спірні нежитлові споруди.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа -Ірпінська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом відмовити в повному обсязі.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: