Справа № Провадження №22-ц-5812/12 22-ц/1090/8129/12 Головуючий у І інстанції Карпович В.Д.
Категорія44Доповідач у 2 інстанціїПанасюк
27.12.2012
Іменем України
14 листопада 2012 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Олійника В.І.,
суддів: Панасюка С.П., Рудніченко О.М.,
при секретарі Бевзюк М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про виділ частки земельної ділянки, -
У жовтні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, просила суд виділити в її володіння і користування Ѕ частину земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, встановити межі земельних ділянок.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 27 липня 2011 року позивачем та ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу за №2263 придбано в рівних частках земельну ділянку площею 0,4566га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства.
Позивач запропонувала відповідачу встановити межі користування вказаної земельної ділянки, проте останній відмовився. Крім того, відповідач самовільно розорав частину земельної ділянки, що належить позивачу. Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними та такими, що порушують її права.
В Управлінні земельних ресурсів позивачу відмовили у виготовленні державного акту на належну позивачу частину земельної ділянки у зв'язку з відсутністю меж.
У зв'язку з викладеним, позивач звернулася до суду за захистом порушеного права.
Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 20 грудня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, судом не взято до уваги ту обставину, що сторони досягли мирової угоди з приводу встановлення меж користування спірною земельною ділянкою, а тому суд не мав правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 27 липня 2011 року сторонами по справі згідно договору купівлі-продажу за №2263 придбано в рівних частках земельну ділянку площею 0,4566га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства (а.с.5, 6).
Право власності за сторонами на спірну земельну ділянку зареєстровано в Яготинській міській раді 29 липня 2011 року за №1093 (а.с.16).
Судом також встановлено, що сторони під час слухання вказаної справи в суді першої інстанції уклали мирову угоду із затвердженням меж згідно кадастрових планів від 28 листопада 2011 року (а.с.45-48).
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 20 грудня 2011 року відмовлено у визнанні мирової угоди укладеної між сторонами по справі з тих підстав, що не було проведено судово-технічної експертизи на підставі якої можливо було б встановити межі користування земельними ділянками.
З аналогічних підстав суд першої інстанції відмовив і в задоволенні позову при ухваленні оскаржуваного рішення.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.
Відповідно до ч.1ст.143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Порядок призначення та проведення судових експертиз регулюється Законом України «Про судову експертизу»та «Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженою наказом МЮУ від 08 жовтня 1998 року за №53/5 (надалі -Інструкція).
Відповідно до п.1.2.5 Інструкції одним із видів експертиз є, зокрема, судова будівельна-технічна експертиза.
Згідно з п.117.7 Інструкції головними завданнями будівельно-технічної експертизи є, зокрема, розробка варіантів порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі, що належать громадянам на правах спільної власності.
Таким чином, в даному випадку проведення судово-технічної експертизи є недоцільним та необґрунтованим, оскільки під час проведення вказаної експертизи неможливо вирішити питання про можливі варіанти виділу в натурі частини земельної ділянки з цільовим призначенням -для ведення особистого селянського господарства.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги апелянта про задоволення його позовних вимог не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 3, 4 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Так, якщо особа бажає виділити належну їй частку із складу земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності, потрібно здійснити поділ такої земельної ділянки. Для цього необхідно розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та після його затвердження оформити на виділені земельні ділянки державі акти на право власності відповідно до «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі»затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року за №43 (надалі -Інструкція №43).
Відповідно до п.п.1.12-1.15 Інструкції №43 складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.
Складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.
Довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.
Розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що сторони по справі у встановленому законом порядку зверталася до відповідних суб'єктів господарювання з питанням щодо розробки технічної документації на вказану земельну ділянку та перенесенням в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки.
Наявність самих лише кадастрових планів щодо спірної земельної ділянки недостатньо не вказує на факт наявності технічної документації, оскільки в п.1.16 Інструкції №43 міститься перелік складових технічної документації і кадастровий план є лише однієї із її складових.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач передчасно звернулася до суду з вказаним позовом, оскільки вона вправі звернутися до відповідних органів для оформлення технічної документації на належну їй Ѕ частини спірної земельної ділянки, а відтак винесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки та отримання в подальшому державного акту на право власності на належну їй частину земельної ділянки.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 20 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виділ частки земельної ділянки відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: