ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" грудня 2012 р. Справа № 2а-3580/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Боброва Ю.О.
за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 1580,59 грн., -
20.11.2012 року управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (надалі -позивач) звернулося з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1580,59 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено самостійно узгоджену суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в розмірі 1580,59 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. На адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористалася. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за її відсутності суду не подала, про причини неявки суд не повідомила.
Згідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 30.09.1996 року зареєстрована як фізична особа-підприємець Галицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності НОМЕР_2 та на момент розгляду справи судом, відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року №2464-VI є платником єдиного внеску, встановленого цим Законом (а.с. 9).
Згідно довідки від 05.12.2012 року за №8051/06 загальна сума страхових внесків нарахованих відповідачем самостійно, що підлягає сплаті до Пенсійного фонду України становить 1580,59 грн. (а.с. 18).
Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області була винесена вимога за №Ф-40/1 від 04.04.2012 року, відповідно до якої загальна сума боргу платника єдиного внеску становить 1580,59 грн. Вимога отримана відповідачем 09.04.2012 року, однак ним не виконана (а.с. 10).
Крім того, заборгованість відповідача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1580,59 грн. підтверджується перевіреною судом карткою особового рахунку фізичної особи-підприємця (а.с. 11).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 року (надалі -Закон №2464-VI), діючим на момент спірних правовідносин.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
У відповідності до вимог пункту 1 частини 2 статті 6 даного Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 вказаного Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Частиною 5 статті 8 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Судом встановлено, що відповідач, шляхом подачі розрахунків суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, самостійно визначив суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягали сплаті до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області за вказаний період.
Згідно абзацу 1 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Відповідно до вимог частини 12 статті 9 вказаного Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Судом установлено, що відповідачем в повному обсязі не сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України за 2011 рік в розмірі 1580,59 грн.
Оскільки, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідачем не погашена, вона підлягає стягненню в судовому порядку.
Виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер в ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області борг зі сплати страхових внесків в сумі 1580 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят) грн. 59 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Ю.О. Бобров
Постанова складена в повному обсязі 06.12.2012 року.