Cправа № 2a-0770/1634/12
Рядок статзвіту № 12.2
Код - 2
про залишення позовної заяви без розгляду
25 грудня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань -Лумей В.Г.
та сторін, що беруть участь у справі:
представника позивача -ОСОБА_2
представника відповідача -Гудима В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною, зміну наказу та стягнення заборгованості,-
Позивач - ОСОБА_4 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатського обласного військового комісаріату, якою просить суд визнати невиплату нарахованої компенсації за належне речове майно перед звільненням з військової служби та виключення ОСОБА_4 зі списку особового складу 159 територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом наказом військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату (по стройовій частині) від 23.11.2011 року № 212 без повного розрахунку за речове майно -неправомірним; стягнути з Закарпатського обласного військового комісаріату 7520,01 грн. компенсації за речове майно на користь позивача, нарахованої і не виплаченої під час виключення його зі списків 159 територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом; зобов'язати військового комісара Закарпатського військового комісаріату скасувати наказ (по стройовій частині) від 23.11.2011 року №212 та видати новий наказ про виключення позивача із списків особового складу на дату повного розрахунку за речове майно з повним проведенням з ним усіх відповідних розрахунків.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він проходив військову службу на офіцерських посадах у Збройних Силах України і наказом Міністра оборони України від 21.11.2011 р. за №1319 був звільнений у запас з посади начальника 159 територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом (далі -159 ТЦК) за станом здоров'я за частиною 6, пунктом "б" статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу " та виключений зі списків особового складу 159 ТЦК 23.11.2011 р. наказом військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату від 23.11.2011 року №212.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що при звільненні його з військової служби у відставку Закарпатським ОВК в порушення ч.3 п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі-Положення), яке затверджено Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 не був проведений повний розрахунок з ним, в умовах, коли зазначена норма імперативно встановлює, що «особа,звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини».
Таким чином позивач вважає, що невиплата йому нарахованої компенсації за належне йому під час проходження військової служби речове майно під час виключення із списків особового складу 159 ТЦК, а відтак і наказ військового комісара Закарпатського ОВК (по стройовій частині) від 23.11.2011р. №212 про виключення позивача із списків особового складу 159 територіального центру комплектування військовослужбовцями за контрактом є неправомірними в силу ч.3 п.242 Положення з огляду на не проведення повного розрахунку з позивачем за речове майно.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти задоволення даного адміністративного позову заперечив та просив суд у його задоволенні відмовити повністю з мотивів наведених у письмових запереченнях.
Свою позицію відповідач мотивує тим, що частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20.12.1991 р. (в редакції, яка діяла до 01.01.2007 року) передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Відповідно до вимог статті 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України своєю постановою від 22 липня 1998 р. № 1135 затвердив, зокрема, Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил у мирний час (далі - Положення від 22 липня 1998 р. № 1135), пунктом 28 якого було передбачено, що військовослужбовці, звільнені з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за своїм бажанням можуть одержати речове майно, належне їм до одержання в місяці звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій частині наказу про звільнення.
Особам, які звільняються з військової служби в запас або відставку без права носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за належне їм до одержання у місяці звільнення речове майно.
Проте статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№ 1459-ІИ від 17.02.2000 р. (який набрав чинності 11.03.2000 року і є чинним на даний час) призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20.12.1991 р. в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.
Разом з тим, частиною другою Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03.11.2006 р. № 328-У були внесені зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20.12.1991 р., відповідно до яких статтю 9 викладено у новій редакції і доповнено вказаний Закон статтею 9-1, якою передбачено, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Також в своїх запереченнях позивач посилається на те, що враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, до спірних правовідносин належить застосовувати норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20.12.1991 р. (з урахуванням внесених змін та Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»№ 1459-ІІІ від 17 лютого 2000 року), а не вищезазначених Положень, які суперечать нормам цього Закону.
Крім того, відповідач у своїх запереченнях зазначив, що згідно довідки про вартість речового майна виданої відповідачем ОСОБА_4 вбачається, що певні найменування предметів речового майна позивач повинен був отримати в періоди 1998-2010 років, чомусь їх не отримав, а відтак щодо звернення до суду з питань стягнення компенсації за вказане майно пройшов строк позовної давності.
Заслухавши думку представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим же Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до п.15 ч.1 ст.3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як вбачається з поданої позивачем позовної заяви однією з позовних вимог позивача є зобов'язання військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату скасувати наказ (по стройовій частині) від 23.11.2011 року №212 та видати новий наказ про виключення позивача із списків особового складу на дату повного розрахунку за речове майно з повним проведенням з ним усіх відповідних розрахунків.
Згідно оскаржуваного наказу відповідача № 212 про виключення позивача із списків особового складу, який позивач вважає незаконним такий винесений відповідачем 23.11.2011 року.
Отже з врахуванням вимог ч.3 ст. 99 КАС України у позивача виникло право для подачі даного адміністративного позову до суду з приводу незаконного наказу відповідача за № 212 від 23.11.2011 року про виключення позивача із списків, відповідно до встановленого КАС України місячного строку звернення до адміністративного суду, саме до 23.01.2012 року, або коли позивач дізнався про існування про порушення своїх прав свобод чи інтересів.
Як вбачається з штампу вхідної кореспонденції Закарпатського окружного адміністративного суду позивач з даним адміністративним позовом звернувся до суду 23.05.2012 року і тим самим пропустивши визначений ч.3 ст. 99 КАС України місячний строк звернення до суду з позовом в якому однією з позовних вимог є зобов'язання комісара Закарпатського до адміністративного суду обласного військового комісаріату скасувати наказ (по стройовій частині) від 23.11.2011 року №212 та видати новий наказ про виключення позивача із списків особового складу на дату повного розрахунку за речове майно з повним проведенням з ним усіх відповідних розрахунків.
На цю обставину посилається і в своїх запереченнях і відповідач.
У своєму позові позивач просить суд поновити пропущений строк звернення до суду з вказаним позовом, оскільки такий пропущений з поважних причин які не залежали від волі позивача.
Слід зазначити, що згідно з ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, яка винесена Закарпатським ОВК 29.11.2011 року за №14415 про заборгованість відповідача по речовому майну, що підлягає видачі при звільненні в запас і її не включення до оскаржуваного позивачем наказу відповідача (по стройовій частині) за № 212 від 23.11.2011 року про виключення позивача із списків особового складу позивачу стало відомо після видачі йому довідки відповідачем про нарахування та вартість речового майна яке підлягає видачі позивачу при звільненні.
Позивач в свою чергу звернувся до Ужгородського міськрайонного суду в порядку визначеного ЦПК України з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача на його користь суми нарахованої однак не виплаченої заборгованості в сумі 7520,01 по речовому майні яка зазначена саме у вищевказаній довідці відповідача від 29.11.2011 року за № 1415.
На підстава вказаної заяви позивача, 09.03.2012 року Ужгородським міськрайонним судом було видано судовий наказ в порядку ЦПК України про стягнення з відповідача вищезазначеної заборгованості, який у подальшому на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 07.05.2012 року скасований.
Враховуючи наведені докази суд вважає, що позивачу було відомо про оскаржуваний ним наказ № 212 від 23.11.2011 року про не включення у даний наказ повного розрахунку за речове майно та дії відповідача по винесенню даного наказу ще на момент звернення позивача до Ужгородського міськрайонного суду з вищевказаною заявою та винесення даним судом вказаного судового наказу тобто з 09.03.2012 року.
Отже враховуючи наведене, суд приходить до висновків, що позивач звертаючись до суду з позовною вимогою до відповідача про зобов'язання військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату скасувати наказ (по стройовій частині) від 23.11.2011 року №212 та видачу відповідачем нового наказу про виключення позивача із списків особового складу на дату повного розрахунку за речове майно з повним проведенням з ним усіх відповідних розрахунків пропустив місячний строк, який визначений ч.3 ст. 99 КАС України, так як позивачу було відомо про існування вказаного оскаржуваного ним наказу відповідача та його дій по його винесенню ще з 09.03.2012 року.
Вданому випадку з позовної заяви в якій позивач просить суду поновити пропущений строк звернення до суду та пояснень представника позивача наданих ним в ході судового розгляду даної справи, суд не знаходить поважних причин та доказів і підстав для визнання причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині позовних вимог позивача про зобов'язання військового комісара Закарпатського обласного військового комісаріату скасувати наказ (по стройовій частині) від 23.11.2011 року №212 та видати новий наказ про виключення позивача із списків особового складу на дату повного розрахунку за речове майно з повним проведенням з ним усіх відповідних розрахунків - поважними.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Таким чином, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутністю підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду, у відповідності до положень ст. 100 КАС України - позовну заяву ОСОБА_4 в частині позовних вимог, а саме вимоги щодо зобов'язання військового комісара Закарпатського військового комісаріату скасувати наказ (по стройовій частині) від 23.11.2011 року №212 та видати новий наказ про виключення позивача із списків особового складу на дату повного розрахунку за речове майно з повним проведенням з ним усіх відповідних розрахунків -слід залишити без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строків звернення до суду за захистом своїх прав.
Щодо решти позовних вимог позивача то суд вважає, що позивачем не пропущений строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом, оскільки у позивача таке право виникло з моменту винесення Ужгородським міськрайонним судом ухвали від 07.05.2012 року, яким Судовий наказ виданий 09.03.2012 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення з Закарпатського ОВК на користь позивача 7520,01 грн. скасовано та роз'яснено позивачу право на звернення із вказаними вимогами в загальному порядку.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 100, 155,160, 165 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_4 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною, зміну наказу та стягнення заборгованості в частині позовних вимог щодо зобов'язання військового комісара Закарпатського військового комісаріату скасувати наказ (по стройовій частині) від 23.11.2011 року №212 та видати новий наказ про виключення позивача із списків особового складу на дату повного розрахунку за речове майно з повним проведенням з ним усіх відповідних розрахунків -залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Гебеш С.А.