Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"26" грудня 2012 р. № 2-а-13436/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов М.О.
за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія «СПО»
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень ,
Позивач, ТОВ "Компанія «СПО», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000832220 від 25.07.2012р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 343591,25 грн. (основний платіж -275873 грн., штрафні санкції-68718,25 грн.), скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000822220 від 25.07.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 652226 грн. (в т.ч. основний платіж - 433484 грн., штрафні санкції - 216742 грн.).
В обґрунтування позову вказано, що акт перевірки від 21.06.2012р. не містить посилання на фальшивість згаданих первинних документів, актом перевірки не стверджувалось про невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, а тому правових та фактичних підстав для неприйняття цих документів як доказів дійсності виконання угод перевіряючи не мали.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що ТОВ «Компанія «СПО»в порушення п.п. 198.4. п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість за березень 2012 року на суму 433484 грн.
Судом встановлено, що 21.06.2012р. працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «СПО»в частині дотримання податкового, валютного та іншого законодавства з ПП «Рест-профі»за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р.
За результатами перевірки складено акт перевірки від 21.06.2012р. № 1128/2220/36372211 яким було встановлено порушення позивачем пп. 138.1. п. 138.1 ст. 138, п. 198.3, п. 198.4, ст. 198 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Московському районі м. Харкова винесено та вручено ТОВ «Компанія «СПО»
- податкове повідомлення - рішення № 0000832220 від 25.07.2012р. яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 343591,25 грн. (основний платіж - 275873 грн., штрафні санкції - 68718,25 грн.),
- податкове повідомлення - рішення № 0000822220 від 25.07.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 652226 грн. (в т.ч. основний платіж - 433484 грн., штрафні санкції - 216742 грн.).
ТОВ «Компанія «СПО»подало скаргу до ДПС у Харківській області. За результатами розгляду скарги ДПС у Харківській області прийняла рішення від 27.09.2012р. № 4892/10/10.2-17 яким відмовила в задоволенні скарги.
Зазначене рішення податкового органу було оскаржено до ДПС України, яке своїм рішенням від 12.11.2012р. № 5144/0/61-12/10-2115 залишила скаргу без задоволення.
Суд зазначає, що підставою винесення оскаржених податкових повідомлень рішень є відображений в акті перевірки висновок про отримання податковим органом інформації щодо неможливості здійснення господарської діяльності контрагентом ТОВ «Компанія «СПО». З огляду на це, перевіряючими зроблено висновок про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ від такого контрагента.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, та вказаний факт не заперечувався відповідачем по справі, що між позивачем та ПП «Рест-Профі»в березні 2012 року було укладено договір поставки від 15.03.2012р. № 15/03 на поставку запасних частин та матеріалів. Загальна суму договору складає 3000000 грн. (в т.ч. ПДВ 500000 гри.).
Відповідно до умов п. 1.2, 7.2 Договорів конкретний перелік та безпосередня вартість кожної партії товару узгоджувалась шляхом складання видаткових накладних. Сплата за товар здійснювалась з поточного рахунку.
До складу податкового кредиту були віднесені суми згідно отриманих в березні податкових накладних:
1. Податкова накладна від 15.03.2012р. № 95 на суму 59400 грн. (в т.ч. ПДВ 9900 грн.);
2. Податкова накладна від 26.03.2012р. № 156 на суму 251400 грн. (в т.ч. ПДВ 41900 грн.);
3. Податкова накладна від 27.03.2012р. № 175 на суму 251400 грн. (в т.ч. ПДВ 41900 грн.);
4. Податкова накладна від 28.03.2012р. № 180 на суму 263700 грн. (в т.ч. ПДВ 43950 грн.);
5. Податкова накладна від 29.03.2012р. № 192 на суму 263700 грн. (в т.ч. ПДВ 43950 грн.);
6. Податкова накладна від 30.03.2012р. № 205 на суму 1511307,06 грн. (в т.ч. ПДВ 251884,51 грн.).
Фактично товар був отриманий в березні 2012 року згідно наступних видаткових накладних:
1. Видаткова накладна від 15.03.2012р. № РН-150305 на суму 59400 грн.
2. Видаткова накладна від 26.03.2012р. № РН-260311 на суму 251400 грн.
3. Видаткова накладна від 27.03.2012р. № РН-270303 на суму 251400 грн.
4. Видаткова накладна від 28.03.2012р. № РН-280301 на суму 263700 грн.
5. Видаткова накладна від 29.03.2012р. № РН-290306 на суму 263700 грн.
6. Видаткова накладна від 30.03.2012р. № РН-300303 на суму 1511307,06 грн.
Придбаний товар був доставлений та оприбуткований на склад орендований позивачем згідно договору оренди № 22 від 01.01,2012р. та акту надання послуг № 120 від 31,03.2012р.
Доставка товарно-матеріальних цінностей від ПП «Рест-Профі»згідно договору поставки від 15.03.2012р. № 15/03 здійснювалась за рахунок покупця орендованим автотранспортом.
Що підтверджується договором оренди транспортного засобу від 01.03.2012р. № 17/12 та актом виконаних робіт за березень 2012р. додається.
Сплата за поставлений товар відбулась шляхом передачі простих векселів згідно актів прийму передачі векселів від 31.08.2012р.
У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.
Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.
Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так ПП «Рест-Профі» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.
Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та ПП «Рест-Профі»на підписання договору тощо в момент його укладання суду відповідачем не надано.
Що стосується посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "РЕСТ ПРОФІ" (код 35860329) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий-квітень 2012 року від 12.06.2012 №517/2204/35860329, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагента позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ПП «Рест-Профі» правочинів.
Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.
Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ПП «Рест-Профі»останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та були платникам податку на додану вартість.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»№996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).
В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення -рішення № 0000832220, № 0000822220 від 25.07.2012 року винесено ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з порушенням норм чинного законодавства України.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СПО" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000832220, № 0000822220 від 25.07.2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 грудня 2012 року.
Суддя Спірідонов М.О.