Справа № 2/0550/2082/2012
26 грудня 2012 року Харцизький міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді -Сидорової М.В.
при секретарі - Нагорняк М.Ю.
з участю прокурора Ткаченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування виконкому Харцизької міської ради, про позбавлення батьківських прав ,-
Позивачка 27.08.2012 року звернулась до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав який мотивує тим, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, якій розірвано 05.12.2008р. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею та знаходиться на її вихованні. Починаючи з середини грудня 2008 року відповідач взагалі перестав піклуватися про свою доньку, матеріально її не утримував, жодного з покладених законом на батьків обов'язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, посильної, трудової або будь-якої участі у вихованні дитини. Відповідач офіційно на теперішній час ніде не працює, має непостійний, нерегулярний дохід та на численні прохання прийняти участь у вихованні дитини, відповідає категоричною відмовою. Вважає, що свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками, свідчить про його ухилення від виховання дитини, підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків та є підставою для позбавлення його батьківських прав. З метою найбільш повного та всебічного забезпечення прав і законних інтересів дитини, просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, дала аналогічні пояснення викладеним в позові, а також пояснила, що в зареєстрованому шлюбі з відповідачем перебували з 22.07.2006 року по 05.12.2008 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька -ОСОБА_3, яка зараз мешкає з нею. Шлюб розірвали через постійні сварки та скандали, з грудня 2008 року стала мешкати з іншим чоловіком -ОСОБА_4, з яким 30.10.2012 року офіційно уклала шлюб. Її теперішній чоловік з грудня 2008 року піклується про її доньку та її утримує. ОСОБА_5 знає відповідача як свого батька, але фактично приймає своїм батьком чоловіка позивачки - ОСОБА_4 Відповідач з грудня 2008 року доньку не бачив, понад 5 років з нею не спілкується. 11.05.2007 року вона звернулась до суду про стягнення аліментів та рішенням суду з відповідача були стягнуті аліменти в розмірі ј частини від заробітку, але відповідач аліменти не платив. Почав плати аліменти на утримання доньки лише в листопаді 2011 року після того, як його викликали до міліції та до відділу ДВС з приводу заборгованості по аліментам. Перші два грошових перекази вона повернула через те, що це були незначні суми, а потім стала отримувати грошові перекази, але їх недостатньо для утримання дитини.
Також пояснила, що в жовтні 2011 року вона звернулась з проханням до відповідача надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, але відповідач надати такий дозвіл відмовився, поставивши умову про її відмову від стягнення аліментів. Подарунків доньці відповідач не дарив, його мати та інші рідні відповідача з дитиною не спілкуються. В інтересах дитини та з подальшою метою на удочеріння дитини її теперішнім чоловіком та виїзду усім разом за межі України на постійне місце мешкання просить позбавити відповідача батьківських прав.
Представник позивачки позов підтримав, дав пояснення аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. З посиланням на п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», норми Сімейного кодексу України вважає, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своєї доньки ОСОБА_5, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, вважає що цього достатньо щоб з урахуванням інтересів дитини позбавити відповідача батьківських прав.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно в грудні 2008 року шлюб з відповідачкою було розірвано, але фактично шлюбні відносини з позивачкою були припинені з квітня 2007 року. Під час спільного проживання він був забезпечений роботою та сім'я мешкала в нормальних умовах. Після народження доньки ОСОБА_5, він забрав дружину з донькою з пологового будинку, піклувався про них, їх сім'ї допомагали його рідні, але з невідомих йому причин позивачка пішла від нього разом з донькою до іншого чоловіка. Зараз вони мешкають в м.Горлівка. На його неодноразові прохання та вимоги позивачка перешкоджала та перешкоджає бачитись з донькою. Він як може сплачує позивачці аліменти, надсилаючи їх поштовими переказами, направляв поштою одяг для дитини та має намір ще купити одяг для доньки, але він не знає розміри дитини, а побачити доньку йому перешкоджає позивачка та її мати. Останній раз 23.10.2012р. він поїхав до м.Горлівка відвідати доньку, але йому знову відмовили з різних посилань. При цьому офіційно він з проханням надати допомогу у побаченнях з донькою до компетентних органів не звертався, оскільки вважав, що вони з позивачкою найдуть спільну мову щодо його участі у вихованні дитини без втручання державних органів. Зазначає, що доньку він кохає, бажає приймати участь у її вихованні, зобов'язується прикласти максимум зусиль для налагодження контакту з дитиною.
Також пояснив, що в жовтні 2011 року йому зателефонував чоловік позивачки та запропонував написати нотаріальну відмову від доньки, на що він відмовився. З проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон позивачка до нього не зверталась, але він проти такого виїзду за кордон дитини не заперечує якщо це буде в її інтересах. Просить відмовити в позові.
Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, оскільки відповідач не має можливості приймати участь у повноцінному вихованні своєї доньки через перешкоди зі сторони позивачки, відповідач приймає зусиль для налагодження контакту зі своєю дитиною, сплачує позивачці на утримання дитини аліменти хоч і в невеликому розмірі, але шукає роботу та має намір сплачувати аліменти в більшому розмірі, а також сплатити заборгованість по аліментам. Відповідач позитивно характеризується, веде нормальний спосіб життя, бажає спілкуватися з донькою та приймати участь у її вихованні. Вважає, що немає підстав для застосування до відповідача такого заходу як позбавлення батьківських прав.
Представник третьої особи -органу опіки та піклування виконкому Харцизької міської ради в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що комісією з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харцизької міської ради прийнято рішення №38 від 20.09.2012р. про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він офіційно не працює, після розірвання шлюбу дитина залишилась з матір'ю, з того часу батько не бачив дитину, що пояснював тим, що колишня дружина заперечувала бачити дитину. При цьому відповідач не приймав офіційних заходів щодо налагодження взаємовідносин з малолітньою дитиною, має велику заборгованість по аліментам, матеріально дитині допомогу не надає. На підставі вказаного рішення орган опіки та піклування виконкому Харцизької міської склав висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Просить позов задовольнити.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засідання пояснив, що знає відповідача приблизно 12 років, підтримує з ним дружні відносини. Відповідача характеризує з позитивної сторони, як працелюбного та відповідального чоловіка. Зі слів відповідача йому відомо, що він намагається спілкуватися та зустрічатися зі своєю донькою, але його колишня дружина, з якою проживає донька, відмовляє йому в таких зустрічах. Йому відомо, що відповідач неодноразово їздив до м.Горлівки, де проживає його донька з матір'ю, але зустрітися з нею не зміг через перешкоди позивачки. Позивачку також знає. Після укладання шлюбу в родині були добрі взаємовідносини, але з невідомих йому причин позивачка пішла з сім'ї та переїхала з донькою до іншого міста де і проживає.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання пояснила, що вона є рідною матір'ю відповідача та бабусею його доньки ОСОБА_3. Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, у них народилась донька ОСОБА_3, однак позивачка пішла з сім'ї та забрала дитину з собою, переїхала до м.Горлівка де мешкали її батьки. Коли онучці було півроку, вона намагалась зустрітися з дитиною, яка вже мешкала окремо з матір'ю, але позивачка не погодилась, щоб вона побачила онучку. Коли дитині виповнилось 1 рік, вони з сином поїхали до позивачки щоб привітати дитину, але їм позивачка у зустрічі та спілкуванні з дитиною знов відмовила. Протягом 5 років її син - відповідач ОСОБА_2 по телефону намагався домовитися з позивачкою про побачення з дитиною, але остання відповідала категоричною відмовою. 23.10.2012р. вона з сином знову поїхали до м.Горлівка щоб відвідати онучку, у батьків позивачки дізналися адресу за якою позивачка мешкає разом зі своєю новою сім'єю, але двері в будинку позивачки їм навмисно не відкрили, вони залишили подарунки для онучки сусідам та уїхали. Її син цікавиться долею доньки, телефонує з цього приводу позивачці, вона сама розмовляла з позивачкою, але остання категорично відмовляється надати їм можливість спілкуватися з дитиною. Аліменти на утримання дитини син сплачує по мірі того, як у нього є гроші, намагається найти офіційну роботу.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засідання пояснив, що він є другом родини відповідача, знає останнього біля 8 років. Відповідача характеризує з позитивної сторони, який бажає приймати участь у вихованні своєї доньки, яка мешкає з матір'ю в м.Горлівка. Він, разом з відповідачем та його матір'ю ОСОБА_9 також в осені 2012 року їздили до м.Горлівка щоб відвідати доньку відповідача. Спочатку приїхали до батьків позивачки, мати позивачки сприйняла такий приїзд негативно та попередила, що дівчину вони не побачать. Дізнавшись за якою адресою мешкає позивачка, вони поїхали до неї, але двері їм ніхто не відкрив. Залишивши подарунки для дитини відповідача вони повернулися додому.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, думку прокурора, який вважав за доцільне позов задовольнити та позбавити відповідача батьківських прав, пояснення свідків, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши матеріали справи, знаходить позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню через наступне:
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 05.12.2008р. про що відділом реєстрації актів цивільного стану Харцизького міського управління юстиції Донецької області 21.01.2009р. видано свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с.5 ).
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 30.01.2007р. відділом реєстрації актів цивільного стану Харцизького міського управління юстиції Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3. Батьками дитини вказані сторони по справі: батько - ОСОБА_10, мати -ОСОБА_1 (а.с. 4).
Судом встановлено та це не заперечується сторонами, що після розірвання шлюбу донька сторін ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із матір'ю -позивачкою по справі окремо в м.Горлівка Донецької області.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов позивачки від 15.06.2012р. ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_4, дітьми ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в приватному будинку з пічним опаленням з дотриманням норм мешкання. Сім'я благополучна, ведуть нормальний образ життя, люблять дітей. Позивачка перебуває в декретній відпустці, чоловік отримує заробітну плату. (а.с.49)
Відповідно до ст..141,155 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків, мають ґрунтуватись на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Як вбачається зі ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15,16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
В абзаці другому п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
З рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харцизької міської ради №38 від 20.09.2012р. та висновку органу опіки та піклування виконкому Харцизької міської ради №1137/01 від 26.09.2012р. вбачається, що вказані служби вважають за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у відношенні малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки він офіційно не працює, після розірвання шлюбу не спілкується з дитиною, не бачить її, не прийняв офіційних заходів для налагодження взаємовідносин з малолітньою дитиною, має велику заборгованість за сплату аліментів, не надає матеріальної допомоги (а.с.46-47).
Суд критично оцінює вказані рішення та висновок, оскільки ні в рішенні комісії, ні в висновку органу опіки та піклування не зазначено, на якій саме підставі, передбаченій в ч.1 ст.164 СК України, вказані служби вважають за доцільне застосувати до відповідача такий крайній захід як позбавлення його батьківських прав і такий захід буде найкращим в інтересах дитини. Разом з тим, судом встановлено, що відповідач позитивно характеризується за місцем мешкання (а.с.51), по можливості сплачує аліменти на малолітню доньку за виконавчим листом №2-1880 від 12.20.2007р. виданим Калінінським районним судом м.Горлівки Донецької області що підтверджується довідкою ВДВС Харцизького МУЮ №948/03-62/3 від 05.11.2012р. (а.с.41) та копіями чеків про переказ грошових сум (а.с.42-44), надсилав для доньки одяг (а.с.42), відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов має задовільні умови проживання та доброзичливі стосунки в своїй родині, мешкає в двокімнатній квартирі в сім'ї в складі 5 осіб, хоча офіційно не працює, займається ремонтними роботами (а.с.57).
Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд приходить до висновку про те, що під час розгляду справи судом не було встановлено свідомого та умисного нехтування відповідачем своїми обов'язками щодо виховання та утримання своєї доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком чого є необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, оскільки хоча відповідач не в повній мірі як батько бере участь у фізичному і духовному розвитку дочки, її навчанні, вихованні тощо, дані фактори не можна розцінювати як свідоме ухилення від виховання дитини та свідоме нехтування своїми батьківськими обов'язками.
Беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками відповідачем, дані про вживання з боку відповідних органів будь-яких заходів з метою поліпшення родинних відносин між сторонами, які б свідчили про ухилення відповідача ОСОБА_2 від виховання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав, суду не надані та у матеріалах справи відсутні.
Позивачка та її представник не довели в судовому засіданні ту обставину, що відповідач повністю та безпідставно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Ті обставини, що відповідач недостатньо спілкується з дитиною (в певній мірі через небажання матері дитини), що матеріальна допомога, яку надає відповідач є не помітною, не свідчить про те, що він умисно ухиляється від виховання дитини. Недостатній матеріальний стан відповідача, неможливість надавати матеріальну допомогу в значному розмірі не є підставами для позбавлення батьківських прав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач кохає свою доньку і бажає приймати участь у її вихованні. Він має певні доходи для утримання дитини, приймає заходи для свого спілкування з дочкою.
Вказане також підтверджується поясненнями в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, не довіряти яким у суду немає підстав.
В судовому засіданні також встановлено, що позивач та відповідач перебувають у напружених стосунках, позивачка, представник позивачки та представник органу опіки та піклування пояснювали суду про те, що чоловік позивачки бажає удочерити доньку відповідача та сім'я позивачки разом з малолітньою донькою сторін має намір виїхати за кордон на постійне місце мешкання, але і це не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
В суді під час розгляду справи, а також з матеріалів справи не встановлено, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав сприятиме інтересам дитини, в той час коли дії відповідача, а саме його згода та намагання сплачувати аліменти, тобто матеріально утримувати дитину, брати участь у вихованні своєї дитини, свідчать про те, що він не втратив інтересу до дитини, має бажання та можливості утримувати та виховувати дитину, та враховуючи доведеність певних намагань відповідача проявити турботу про дитину, суд прийшов до висновку про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
На підставі викладеного. суд вважає, що позов необґрунтований та в такому позові необхідно відмовити.
Керуючись ст. 141, 155, 157, 164,166, СК України, ст.ст.10, 11, 60, 79, 84, 88, 212, 213, 214 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування виконкому Харцизької міської ради, про позбавлення батьківських прав -відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд донецької області протягом десяти днів з дня проголошення.
Суддя: