"08" листопада 2012 р. справа № 0870/3565/12
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі № 0870/3565/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, за участю третіх осіб приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»в особі Запорізької філії, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо реалізації нерухомого майна - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 -незаконними; скасувати акт державного виконавця відповідача про зниження вартості арештованого майна від 16.01.2012р., скасувати акт відповідача про зниження вартості арештованого майна від 17.02.2012 р., зобов'язати відповідача провести повторну переоцінку зазначеного нерухомого майна.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції щодо реалізації нерухомого майна - квартири, житловою площею 30,65 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, а саме - дії по складанню актів про зниження вартості майна від 16.01.2012р. та від 17.02.2012р.; скасовано акт державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про зниження вартості арештованого майна від 16.01.2012 року; скасовано акт державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про зниження вартості арештованого майна від 17.02.2012 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.03.2008 року між позивачем (ПАТ «Перший Український міжнародний банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 6192262, згідно з яким ПАТ «Перший Український міжнародний банк» надає ОСОБА_2 кредит в розмірі 93000 доларів США, а останній зобов'язується у зазначені строки повернути борг та виплатити банку проценти за користування кредитом.
З метою забезпечення виконань умов кредитного договору, 06.03.2008 р. між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки № 6192269, згідно з яким ОСОБА_2 (Іпотекодавець) передає в іпотеку, а ПАТ «Перший Український міжнародний банк» (Іпотекодержатель) приймає в іпотеку нерухоме майно, квартиру за адресою: АДРЕСА_1
У зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов»язань, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 25.05.2010р. вчинено виконавчий напис за №662, який пред'явлено позивачем для примусового виконання до Орджонікідзевського ВДВС ЗМУЮ.
Постановою Державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 04.06.2010 р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1.
20.07.2010 р. було складено акт опису й арешту нерухомого майна, а оцінка майна здійснена експертом 21.09.2010 року, згідно з якою стартова /початкова/ вартість майна складає 297999 гр. без ПДВ.
У зв'язку із реалізацією вказаної квартири відділ державної виконавчої служби Орджонікідзевського ЗМУЮ та ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»уклали договір № 05/023/11/1 від 04.03.2011 р. про реалізацію на прилюдних торгах нерухомого майна, яке належить ОСОБА_2 - квартири за адресою: АДРЕСА_1.
Перші прилюдні торги з реалізації зазначеного майна проводилися 01.04.2011 року, та у зв»язку з відсутністю покупців були визнані такими, що не відбулися.
Актом державного виконавця про зниження вартості арештованого майна від 16.01.2012р. встановлено, що у зв'язку з тим, що перші прилюдні торги з реалізації зазначеного майна не відбулися, ціна продажу майна знижена шляхом уцінки на 25% та встановлена нова ціна: 223499 гр. 25 коп. без ПДВ.
03.02.2012 р. було призначено повторні прилюдні торги з реалізації нерухомого майна за новою встановленою ціною, але повторні торги також не відбулися, у зв»язку з відсутністю покупців.
З цих підстав, актом державного виконавця від 17.02.2012 р. знову було знижено ціну продажу нерухомого майна шляхом уцінки на 25% та встановлено нову ціну: 167624 гр.44 коп. без ПДВ.
На третіх прилюдні торги, які відбулися 23.03.2012 р., нерухоме майно було реалізовано та переможцем став ОСОБА_1
Правомірність дій державного виконавця, які полягають у переоцінці вартості нерухомого майна та обґрунтованість актів про зниження вартості арештованого майна є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені дії державного виконавця та складені акти не узгоджуються з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про іпотеку», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч.5 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків.
Згідно із п.5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, якщо передане торговельним організаціям майно не буде продане протягом двох місяців, то воно підлягає переоцінці у термін не більше 10 днів. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників та в строк не більше 5 днів передає акт переоцінки майна торговельній організації. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна.
Вказані вимоги Інструкції кореспондуються з правами стягувача, які передбачено ст..12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, правом брати участь у провадженні виконавчих дій, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.
Встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем, свідчать про те, що переоцінка вартості нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, що оформлено актом від 16.01.2012р., здійснювалась державним виконавцем без повідомлення про такі дії стягувача та боржника.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій державного виконавця щодо оцінки нерухомого майна без повідомлення про такі дії стягувача і як наслідок про протиправність акту державного виконавця від 16.01.2012р., яким такі дії оформлено.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував у спірних правовідносинах Інструкцію про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5, оскільки Законом України «Про виконавче провадження», який має вищу юридичну силу, таких обов'язків державного виконавця не визначено.
Такі доводи заявника апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не приймає до уваги з тих підстав, що по-перше: Інструкція є нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок проведення виконавчих дій, тобто нормативно-правим актом, який має бути застосований у спірних правовідносинах, по-друге, Інструкція не суперечить вимогам Закону, навпаки нею визначено порядок вчинення тих чи інших виконавчих дій, які передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Посилання відповідача на те, що Закон України «Про виконавче провадження»не покладає на державного виконавця обов'язок повідомляти сторін виконавчого провадження про переоцінку майна, що знаходиться на реалізації, суперечать вимогам Закону, в частині визначення прав сторін виконавчого провадження.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскарженого акту від 16.01.2012р.
Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції щодо протиправності акту про переоцінку майна від 17.02.2012р.
Відповідно до ч.8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження»примусове стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».
Таким чином, вказаною нормою право зобов'язано державного виконавця, при вчиненні дій, пов'язаних з примусовим стягненням на предмет іпотеки, діяти з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».
Згідно із ст..49 Закону України «Про іпотеку», в редакції до 22.09.2011р, протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків.
Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.
Отже, вказаною нормою право визначався порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки. При цьому, ч2 ст.49 Закону було передбачено проведення других торгів, із знижкою предметів іпотеки не більше ніж на 25 відсотків та не передбачалося право проводити треті прилюдні торги.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг»від 22.09.2011р. №3795-ІV внесено зміни до ст..49 Закону України «Про іпотеку». Частину 2 вказаної статті викладено в наступній редакції: Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більше ніж на 25 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.
Тобто, вказаною нормою права вже встановлюється можливість проведення третіх прилюдних торгів із знижкою предметів іпотеки не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.
В той же час, згідно з Перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.
Встановивши той факт, що кредитний договір між позивачем та ОСОБА_2 укладено 06.03.2008р., тобто до набрання чинності нової редакції ст..49 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій державного виконавця, які полягають у здійснені переоцінки нерухомого майна з метою проведення третіх прилюдних торгів.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи заявника апеляційної скарги про те, що склавши акт від 17.02.2012р., з метою проведення третіх прилюдних торгів, державний виконавець діяв у межах Закону України «Про виконавче провадження», статтею 62 якого передбачено можливість проведення третіх прилюдних торгів, оскільки спеціальним Законом, який регулює порядок задоволення вимог іпотекодержателя та інших кредиторів за рахунок предметів іпотеки, є Закон України «Про іпотеку», у зв'язку з чим дії та рішення державного виконавця при здійсненні стягнення на майно іпотеки повинні узгоджуватися з вказаним Законом, що прямо передбачено ч.8 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 червня 2012 року у справі № 0870/3565/12 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Ухвалу у повному обсязі виготовлено 09.11.2012р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк