"08" листопада 2012 р. справа № 2а/0470/7932/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Пасічниа Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі №2а/0470/7932/11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємствогаражного і технічного обслуговування»звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000302304 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного ' обслуговування»суми податку на додану вартість 172 649,00 грн. та штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 61 823,75 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000292304 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»суми податку на прибуток підприємств 2 000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 10 306,81 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001102303 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»штрафних санкцій у розмірі 3 400,00 грн. за порушення пп. 3, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001112303 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»штрафних санкцій у розмірі 6 679,50 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000981700 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»суми податку з доходів найманих працівників 2 521,48 грн. та штрафних санкцій у розмірі 630,34 грн.;
- визнати незаконними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська в частині визначення незаконним застосування податкової соціальної пільги особам, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, а оплату послуг приватному нотаріусу - порушенням.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000302304 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»суми податку на додану вартість 172 649,00 грн. та штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 61 823,75 грн., в частині 168 340,46 грн. податку на додану вартість та 60 746,63 грн. штрафних санкцій; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000292304 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»суми податку на прибуток підприємств 2 000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 10 306,81 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001102303 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»штрафних санкцій у розмірі 3 400,00 грн. за порушення пп. 3, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині застосування штрафних санкцій на суму 2 720,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001112303 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»штрафних санкцій у розмірі 6 679,50 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, в частині застосування штрафних санкцій на суму 4 210,00 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000981700 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»суми податку з доходів найманих працівників 2 521,48 грн. та штрафних санкцій у розмірі 630,34 грн. в частині суми податку у розмірі 2 476,48 грн. та штрафних санкцій у розмірі 619,09 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками, які зроблені в Акті перевірки та який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська у період з 28.03.2011 р. по 22.04.2011 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.
За результатами проведеної перевірки складено Акт від 04.05.2011 року №1388/23-4/25013475, в якому зроблені висновки про порушення позивачем вимог:
- п.4.1 ст. 4, п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток у 2 кварталі 2009 року на суму 2 000 грн.;
- п.4.9 ст.4 ; п.п.7.2.1, п.п. 7.2.3 п.7.2 ; п.п. 7.3.1 п.7.3 ; п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 113 649 грн.;
- п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» по операції отримання послуг від TOB «Бізнес Актуал», в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року на суму 59 000 грн.;
- пп. 8.1.1, 8.1.2, п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме податковим агентом TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування» не утримано податок з доходів фізичних осіб, що призвело до заниження по податку з доходів фізичних осіб у сумі 2 521,48 грн.;
- п. 9 ст. З Закону України від 06 липня 1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15 грудня 2004 року.
Такі висновки податкової служби зроблені з огляду на наступне.
Суть порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягає у тому, що під час перевірки правильності формування валового доходу податковим органом було встановлено його заниження у 1 кварталі 2009 року на суму 8 002,00 грн., у 2 кварталі 2010 року на суму 92 779,00 грн., та завищення у 3 та 4 кварталах 2010 року на суму 92 779,00 грн., а також його заниження у 3 кварталі 2010 року на суму 64 130,00 грн. та завищення у 4 кварталі 2010 року на 64130,00 грн.
Суть порушення Закону України «Про податок на додану вартість» полягала у наступному.
1. Податковим органом під час перевірки встановлено, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування», в порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», включило до складу податкового кредиту за серпень 2010 року суму податку у розмірі 59 000,00 грн. по взаємовідносинам з TOB «Бізнес Актуал». Укладений між позивачем та ТОВ «Бізнес Актуал»договір про надання послуг №29 від 02.02.2010р. ДПІ вважає нікчемним правочином, який не спрямований на реальне настання правових наслідків. Висновків про нікчемність правочину податкова служба дійшла з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності TOB «Бізнес Актуал», який оформлено актом перевірки №55/23-5/36841486 від 20.01.2011р.
2. Податковим органом під час перевірки було встановлено, що між позивачем та громадянином ОСОБА_2 20.02.2009 року було укладено угоду купівлі-продажу №57/09, згідно якого позивач продав автостоянку АДРЕСА_1 за ціною 239 954,40 грн., крім того 47 990,88 грн. податку на додану вартість. Вказане майно було передано по акту прийому-передачі від 30.03.2009 року та 30.03.2009 року покупцем було внесено на розрахунковий рахунок TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»19 176,72 грн. Оскільки TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»до складу податкових зобов'язань за березень 2009 року було включено лише 3 196,12 грн., ним було порушено п. 4.9. ст.4, п.п.7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Аналогічні порушення виявлені ДПІ по взаємовідносинам позивача з гр.. ОСОБА_1 та ОСОБА_3
3. Податковим органом під час перевірки було встановлено, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування», в порушення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно включило до складу податкового кредиту червня 2009 року суму податку у розмірі 15 000,00 грн., нараховано у складі вартості маркетингових послуг по вивченню ринка комерційної нерухомості, отриманих від TOB «Сінтез»згідно акту виконаних робіт від 30.06.2009 року. Як підстава такого висновку в акті перевірки зазначено, що вказані роботи не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а первинні документи не містять конкретизації наданих послуг, обсягу, території надання послуг та розрахунку їх вартості.
4. Податковим органом під час перевірки було встановлено, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування», в порушення п.п. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно включило до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року суму податку у розмірі 1 920,00 грн., у зв'язку з відсутністю оригіналу податкової накладної, отриманої від TOB «Ефес-СБ»на суму 11 640,00 грн., в тому числі 1 940,00 грн.
5. Податковим органом під час перевірки було встановлено, що TOB Підприємство гаражного і технічного обслуговування», в порушення п.п. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно включило до складу податкового кредиту за лютий 2010 року суму 1 176,00 грн., у зв'язку з подвійним врахуванням податкової накладної № 13 від 26.02.2010 року, отриману від TOB «Нефтек Оіл».
6. Податковим органом під час перевірки було встановлено, що позивачем, в порушення п. 4.9. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», не було включено до складу' податкових зобов'язань у вересні 2009 року суму податку на додану вартість у розмірі 1 146,87 грн., у зв'язку з ліквідацією основного засобу 2 групи ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_1.
7. Податковим органом під час перевірки було встановлено, що позивачем, в порушення п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не включено до складу податкових зобов'язань за грудень 2010 року суму податку 2 107,80 грн., у зв'язку з зазначенням за податковою накладною № 851 від 17.12.2010 року на суму 12 646,80 грн., в тому числі 2 107,80 грн. ПДВ, в податковій декларації суму 0,00 грн.
8. Податковим органом під час перевірки було встановлено, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування», в порушення п.п. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»у розмірі 8 536,00 грн., у зв'язку з відсутністю оригіналів наступних податкових накладних: за вересень 2008 року на 1 539,00 грн., за січень 2009 року на 1 914,00 грн., за лютий 2009 року на 1 400,00 грн., за березень 2009 року на 185 грн., за квітень 2009 року на 91,00 грн., за травень 2009 року на 833,00 грн., за червень 2009 року на 734,00 грн., за липень 2009 року на 941,00 грн., за серпень 2009 року на 899,00 грн.
9. Податковим органом під час перевірки було встановлено, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»не включило до складу податкових зобов'язань за липень 2008 року суму податку у розмірі 2 000,00 грн., проте в серпні 2008 року самостійно виправило вказану помилку та включило до складу податкових зобов'язань за серпень 2008 року вказану суму. При цьому позивачем не було самостійно нараховано штраф у відповідності до п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Суть порушення вимог п.3, 9 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» полягає у тому, що підприємством не забезпечено зберігання чотирьох фіскальних звітних чеків, а саме:
Z звіт №01064 за 20.12.2008 року по РРОф/н 0462007031;
Z звіт № 01792 за 14.08.2009 року по РРО ф/н 0462006454;
Z звіт № 01620 за 23.02.2009 року по РРО ф/н 0462006454;
Z звіт № 02195 за 01.08.2010 року по РРО ф/н 0462006449,
та не забезпечено щоденне друкування фіскальних чеків, а саме:
Z звіт за 02.01.2009 року по РРО ф/н 0462007031;
Z звіт за 28.01.2010 року по РРО ф/н 0462006378;
Z звіт за 29.01.2010 року по РРО ф/н 0462006378;
Z звіт за 27.05.2010 року по РРО ф/н 0462006451,
чим допущено порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР.
Крім того, перевіркою встановлено, що 25.12.2009 року позивачем по двох звітним чекам Z 2131, 2132 по РРО ф/н 0462006378 та 23.02.2009 року по двох звітним чекам Z 01619, 01620 по РРО ф/н 0462006454, в порушення п. 7.7 розділу 7 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), зроблено запис однією строчкою.
Суть порушення п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 полягає у наступному. Перевіркою своєчасності та повноти оприбуткування готівки податковим органом було встановлено, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»допустило несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків в день їх фактичного надходження на загальну суму 1 335,90 грн., а саме: по ф/н 462007031 Z звіт № 00735 від 01.02.2008 року на суму 108,90 грн. оприбутковано 02.02.2008 року, по ф/н 462006451 Z звіт № 02058 від 27.01.2010 року на суму 370,00 грн. оприбутковано 30.01.2010 року, а також неповне оприбуткування готівкових коштів: по ф/н 462006454 Z звіт № 01620 на суму 40,00 грн., по ф/н 462006457 Z звіти № 1811 від 29.08.2009 року на суму 21,00 грн., № 1812 від 30.08.2009 року на суму 8,00 грн., № 1813 від 31.08.2009 року на суму 173,00 грн., по ф/н 462006378 Z звіт № 01734 від 15.10.2010 року на суму 600,00 грн., по ф/н 462007031 Z звіт № 02210 від 30.09.2010 року на суму 15,00 грн.
Суть порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» полягає у наступному. Під час перевірки податковим органом було встановлено, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування», в порушення п.п. е) п. 6.3.3. ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», застосувало до працівників підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 податкову соціальну пільгу не маючи на то правових підстав, оскільки вказані працівники зареєстровані як фізичні особи - підприємці.
Крім того, перевіркою було встановлено, що приватному нотаріусу ОСОБА_8 від здійснення незалежної професійної діяльності за вчинення нотаріальних дій було здійснено виплату доходу у розмірі 300,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, що призвело до заниження податку на суму 45,00 грн.
На підставі Акту перевірки державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення № 0000292304 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»суми податку на прибуток підприємств 2 000,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 10 306,81 грн.
- податкове повідомлення-рішення № 0001102303 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»штрафних санкцій у розмірі 3 400,00 грн. за порушення пп. З, 9 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- податкове повідомлення-рішення № 0001112303 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»штрафних м санкцій у розмірі 6 679,50 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.
- податкове повідомлення-рішення № 0000981700 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»суми податку з доходів найманих працівників 2 521,48 грн. та штрафних санкцій у розмірі 630,34 грн.
- податкове повідомлення-рішення № 0000302304 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»суми податку на додану вартість 172 649,00грн. та штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 61 823,75 грн.
Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Суд апеляційної інстанції, за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції, вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено суть спірних правовідносин між сторонами та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000292304 від 16.06.2011 року, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до п.86.10. ст..86 Податкового кодексу України податкова служба зобов'язана встановити як факти заниження так і факти завищення податкових зобов'язань платника податку.
Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що позивачем занижені валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Ефес-СБ», які не знайшли свого відображення в деклараціях з податку на прибуток за 2009-2010р.
Так, представником позивача було надано до суду документи, які не були враховані під час перевірки, та з яких вбачається, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»26.09.2008 року уклало з TOB «Ефес-СБ»договір № 156 на надання послуг охорони. На виконання зазначеного договору, що підтверджується актами виконаних робіт, позивач отримав від TOB «Ефес-СБ»послуги охорони в січні 2009 року на суму 187 488,00грн. (а.с. 97 том 2), в лютому 2009 року 169 344,00 грн. (а.с. 98 том 2), в березні 2009 року на суму 306 800,00 грн. (а.с. 99-100 том 2), в квітні 2009 року на суму 297 584,00 грн. (а.с. 101- 102 том 2), в травні 2009 року на суму 306 800,00 грн. (а.с. 103-104 том 2), в червні 2009 року на суму 297 584,00 грн. (а.с. 105-106 том 2), в липні 2009 року на суму 306 800,00 грн. (а.с. 93-94 том 2), в серпні 2009 року на суму 306 800,00 грн. (а.с. 95-96 том 2), в вересні- листопаді 2009 року на суму 1 573 136,00 грн. (а.с. 107-111 том 2), в грудні 2009 року на суму 474 969,60 грн. (а.с. 112-113 том 2), в січні 2010 року на суму 383 011,20 грн. (а.с. 52 том 3), в лютому 2010 року на суму 345 945,60 грн. (а.с. 53 том 3), в березні 2010 року на суму 321 939,04 грн. (а.с. 54 том 3), в квітні 2010 року нас суму 393 939,00 грн. (а.с. 55 том 3), в травні 2010 року на суму 510 681,60 грн. (а.с. 56 том 3). За отримані послуги позивачем було сплачено в 2009 році 665 813,70 грн. (а.с. 115-122 том 2).
Суд першої інстанції правильно вказав на те, що з огляду на вимоги п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, які понесені позивачем при виконанні умов договору № 156 на надання послуг охорони, є валовими витратами виробництва.
Таким чином, встановивши факт заниження позивачем валових витрат у перевіреному періоді, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на безпідставність висновків ДПІ про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 2000грн.
Крім цього, судом першої інстанції встановлено застосування ДПІ штрафних санкцій без визначення податкових зобов'язань. Так, спірним податковим повідомленням-рішенням до підприємства застосовані штрафні (фінансові) санкції, у зв'язку з встановленням ДПІ як фактів заниження так і фактів завищення валових доходів, а саме: у 2 кварталі 2010 року заниження валового доходу на суму 92 779,00 грн., та завищення у 3 та 4 кварталах 2010 року на суму 92 779,00 грн., а також його заниження у 3 кварталі 2010 року на суму 64 130,00 грн. та завищення у 4 кварталі 2010 року на 64130,00 грн.
Відповідно до ч. 1 п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, вказаною нормою матеріального права встановлено, що безумовною підставою для визначення штрафних (фінансових) санкцій є самостійне донарахування контролюючим органом сум податкових зобов'язань.
Оскільки, у зв'язку з виявленням фактів як заниження так і завищення валових доходів ДПІ не було самостійно визначено податкових зобов'язань, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.
З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення №0000292304 від 16.06.2011 року.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000302304 від 16.06.2011 року, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що у перевіреному періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Бізнес Актуал», які оформлено договором про надання послуг №29 від 02.02.2010р. Вказану угоду ДПІ вважає нікчемною та такою, що не направлена на настання реальних наслідків, що передбачені договором. Висновки про нікчемність ДПІ зроблено з огляду на акт перевірки ТОВ «Бізнес Актуал», яким встановлено, що одним із постачальників ТОВ «Бізнес Актуал»є ТОВ «Ельфа Дисплей», який має ознаки «податкової ями». З цих підстав, ДПІ зроблено висновок про те, що ТОВ «Бізнес Актуал»здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення укладення та виконання угоди між позивачем та ТОВ «Бізнес Актуал», визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.
Як вбачається з Акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновків про заниження податкових зобов'язань з ПДВ ДПІ зроблено не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про нікчемність укладеного договору.
Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладеного правочину податковий орган не врахував наступного.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірного договору, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів.
Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.
Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ТОВ «Бізнес Актуал» суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Бізнес Актула» укладено договір надання послуг. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, договір укладений у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і спрямований на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.
Отже, зміст зазначеного правочину не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Крім цього, як вбачається з Акту перевірки нікчемність укладеного правочину податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.
Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.
Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених (нарахованих) сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.
Встановлені судом обставини справи свідчать про те, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»(замовник) та TOB «Бізнес Актуал»(виконавець) уклало 02.02.2010 року між собою угоду № 29 про надання послуг. Згідно умов договору виконавець надає замовнику послуги по забезпеченню укладання та укладанню договорів довгострокової оренди автостоянок та/або інвестиційних договорів по розвитку даних об'єктів, розташованих за адресами, вказаними в документації, переданої за актами прийому-передачі у строки та обсягах, погоджених нижче, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги у відповідності з умовами договору. Відповідно до пункту 1.3. договору для цілей цього договору до укладення інвестиційного договору об'єкта прирівнюється укладення виконавцем від імені та по дорученню замовника будь-якої цивільно-правової угоди або угод, за якими третя особа - потенційний інвестор зобов'язується інвестувати спільно з замовником фінансові засоби або інші активи в розвиток інфраструктури об'єкта на підставі послуг виконавця.
23.08.2010 року між TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»та корпорацією «Бетфор Фрахт Інтернеленл. Інк»було укладено угоду № 02 АИ наступного змісту: орендодавець - TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування», представлений в рамках угоди про надання послуг № 29 від 02.02.2010 року TOB «Бізнес Актуал»в особі директора Родина В.Н., діючого на підставі уставу, з однієї сторони та орендатор - корпорація «Бетфор Фрахт Інтернеленл. Інк»в особі директора Едварда Петре- Мейєрс з іншої сторони уклали договір про наступне орендодавець зобов'язується передати а орендатор прийняти в тимчасове платне користування об'єкти оренди - чотири автостоянки.
31.08.2010 року між TOB «Бізнес Актуал»та TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»було підписано акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання послуг № 29 від 02.02.2010 року та того ж дня TOB «Бізнес Актуал»було виписано позивачу податкову накладну № 885 від 31.08.2010 року на суму 354 000,00грн., в тому числі 59 000,00 грн. податку на додану вартість.
Позивачем до перевірки надавалися первинні документи, які свідчать про взаємовідносини з ТОВ «Бізнес Актуал». Відносно оформлення цих документів ДПІ зауважень висловлено не було.
Суд першої інстанції правильно вказав на безпідставність доводів ДПІ щодо взаємовідносин ТОВ «Бізнес Актуал»з ТОВ «Елфра Дисплей», оскільки такі взаємовідносини жодним чином не впливають на суть та зміст господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес Актуал», так як в акті перевірки ТОВ «Бізнес Актуал»зазначено про взаємовідносини з ТОВ «Елфра Дисплей»щодо поставки товарів, а у спірному випадку ТОВ «Бізнес Актуал»поставило позивачу не товари, а послуги.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність визначення позивачу податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес Актуал».
Правильними є і висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості визначення ДПІ податкових зобов'язань по взаємовідносинам позивача з гр..ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_13 При цьому, суд першої інстанції вірно вказав на те, що визначаючи спірні податкові зобов'язання податкова служба не з'ясувала суть господарських операцій між вказаними особами та дійшла помилкового висновку про заниження позивачем об'єкта оподаткування.
Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що 22.02.2007 року між TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»(продавець) та громадянином ОСОБА_2 (покупець) було укладено попередню угоду купівлі-продажу майна № 4, а саме: майновий комплекс нежитлових будівель та приміщень за адресою АДРЕСА_1 за орієнтовною вартістю 287 945,28 грн. на умовах попередньої оплати. Покупець через касу продавця здійснив попередню оплату вказаного майна у розмірі 287 945,28 грн., в тому числі ПДВ 47 990,88 грн., що підтверджується прибутковими ордерами: № 147 від 19.03.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 237 від 16.04.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 446 від 23.07.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 516 від 20.08.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 634 від 23.10.2007 року на суму 20 000,00 грн., № 589 від 18.09.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 329 від 18.06.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 275 від 21.05.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 689 від 20.11.2007 року на суму 20 000,00 грн., № 702 від 11.12.2007 року на суму ЗО 945,28 грн.
У зв'язку з цим TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»виписало наступні податкові накладні: № 112 від 19.03.2007 року на суму 31 000,00 грн., №146 від 16.04.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 195 від 18.06.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 246 від 23.07.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 195/2 від 21.05.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 356 від 20.08.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 483 від 18.09.2007 року на суму 31 000,00 грн., № 537 від 23.10.2007 року на суму 20 000,00 грн., № 634 віл 20.11.2007 року на суму 20 000,00 грн., № 696 від 17.12.2007 року на суму 30 945,28 грн.
Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними було включено позивачем до складу своїх податкових зобов'язань та сплачено податок з урахуванням зазначених показників. В підтвердження вказаних обставин представником позивача було надано до суду податкові декларації з податку на додану вартість, копії яких залучено до матеріалів справи. Вказані обставини відповідачем не заперечувались.
20.02.2009 року між позивачем та громадянином ОСОБА_2 було укладено біржову угоду купівлі-продажу № 57/09, згідно якого позивач продав, а покупець купив_ майновий комплекс нежитлових будівель та приміщень за адресою АДРЕСА_1 за ціною 239 954,40 грн., крім того 47 990,88 грн. податку на додану вартість.
30.03.2009 року вказане майно було передано по акту прийому-передачі від продавця покупцю та виписано податкову накладну № 168/2 на суму 287 045,28 грн., в тому числі 47990,88 грн. податку на додану вартість.
З огляду на факт укладення біржової угоди та фактичну передачу майна, ДПІ вказувала на те, що позивач був зобов'язаний визначити податкові зобов'язання у момент передачі майна.
Відповідно до п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, a при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність відображення податкових зобов'язань позивачем по факту зарахування коштів від покупця та правомірно вказав на безпідставність доводів ДПІ щодо необхідності відобразити податкові зобов'язання і по факту укладення біржової угоди та передачі майна, оскільки позивачем було здійснено одну операцію з продажу майна, яка є об'єктом оподаткування.
Аналогічні підстави для визначення спірних податкових зобов'язань мали місце і по взаємовідносинам позивача з гр..ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості визначення ДПІ податкових зобов'язань по взаємовідносинам позивача з гр..ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_13
Погоджується суд апеляційної інстанції і висновками суду першої інстанції про неправомірність визначення ДПІ податкових зобов'язань по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Синтез».
Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що 09.02.2009р. між позивачем та ТОВ «Синтез»укладено договір про надання маркетингових послуг №09/02. Згідно з умовами договору позивач поручає, а TOB «Сінтез»приймає на себе виконання послуг - підготовку досліджень з питань комерційної діяльності на ринку нерухомості та управлінню підприємствами комерційної нерухомості (спеціалізація - послуги автостоянок, послуг зберігання автомобілів, оренда машиномісць) з метою використання інформації в господарській діяльності позивача з метою оптимізації його управлінських рішень та визначення цінової політики в умовах фінансової кризи та кризи нерухомості в 2009-2010 роках (том 3 а.с. 70-71).
За наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Сінтез»позивачем до складу податкового кредиту віднесено ПДВ у сумі 15 000,0грн., який сплачено у вартості наданих послуг.
Визначаючи спірні податкові зобов'язання, в цій частині, ДПІ зазначала те, що вказані послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи не містять конкретизації наданих послуг, обсягу, території надання послуг та розрахунку їх вартості.
Враховуючи підстави для визначення податкових зобов'язань, суд першої інстанції правильно вказав на те, що акт прийняття наданих послуг (т.3 а.с.72) містить у собі необхідні реквізити, які визначені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». З акту перевірки можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, обсяги досліджень, в ньому відображено результати аналізу цінової політики. У зв'язку з чим, суд першої інстанції правильно вказав на те, що акт перевірки, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції.
Правильними є і висновки суду першої інстанції щодо пов'язаності наданих послуг з господарською діяльністю позивача, оскільки основним видом діяльності підприємства є організація та експлуатація автостоянок для збереження транспортних засобів громадян та юридичних осіб.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості визначення позивачу податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Ефес-СБ».
З акту перевірки вбачається, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування», в порушення п.п. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно включило до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року суму податку у розмірі 1 920,00 грн., у зв'язку з відсутністю оригіналу податкової накладної, отриманої від TOB «Ефес-СБ»на суму 11 640,00 грн., в тому числі 1 940,00 грн. У зв'язку з цим ДПІ нараховано позивачу податкові зобов'язання у сумі 1 940,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 485,00 грн.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 23.09.2008 року TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»уклало з TOB «Ефес-СБ»договір про надання юридичних послуг № 169 (том 3 а.с. 178). 20.10.2008 року між позивачем та TOB «Ефес-СБ»по вказаному договору було підписано акт приймання наданих юридичних послуг, згідно якого вбачається, що протягом терміну з 15.09.2008 року по 17.10.2008 року в офісі позивача були проведені експертизи 5 договорів, в тому числі кошторисів, договірних цін, актів виконаних робіт, та вартість наданих послуг склала 11 640,00 грн., в тому числі 1 940,00 грн. податку на додану вартість (том 3 а.с. 179).
31.10.2008 року TOB «Ефес-СБ»виписало TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»податкову накладну № 370 на загальну суму 11 640,00 грн., в тому числі 1 940,00 грн. податку на додану вартість.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником позивача було надано для огляду оригінал податкової накладної № 370, що спростовує висновки податкового органу, та пояснено, що вказана податкова накладна була в наявності під час перевірки та пред'являлася перевіряючим для огляду. Копія податкової накладної № 370 від 31.10.2008 року залучена судом першої інстанції до матеріалів справи (том 3 а.с. 180).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те. що нарахування відповідачем TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»суми податкового зобов'язання в сумі 1 940,00 грн. та штрафних санкції у розмірі 485,00 грн. є неправомірним.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що однією із підстав для донарахування податкових зобов'язань з ПДВ стали висновки ДПІ про порушення позивачем вимог пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме не включення до складу податкових зобов'язань за грудень 2010 року суму податку 2 107,80 грн., у зв'язку з зазначенням за податковою накладною № 851 від 17.12.2010 року на суму 12 646,80 грн., в тому числі 2 107,80 грн. ПДВ, в податковій декларації суму 0,00 грн.
Суд першої інстанції, враховуючи досліджену податкову звітність, погодився з доводами податкової служби про відображенні підприємством в Реєстрі виданих податкових накладних податкової накладної № 851 від 17.12.2010 року без зазначення суми цієї податкової накладної.
В той же час, судом першої інстанції встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги той факт, що податкова накладна виписана на суму 11 917,0грн., в тому числі 1986,17грн. ПДВ, а не на суму 12 646,80грн., в тому числі 2 107,80грн. податку на додану вартість, як зазначено в акті перевірки (т.1 а.с.211).
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що нараховане в цьому випадку ДПІ податкове зобов'язання на суму 2 107,80грн. є обґрунтованим на суму 1 986,17грн., у зв'язку з чим в іншій частині воно підлягає скасуванню.
Встановлені обставини справи також свідчать про те, що податковою службою самостійно донараховано податкових зобов'язань з ПДВ на суму 8 536,0грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 2 134,0грн., у зв'язку з неподанням позивачем до перевірки оригіналів податкових накладних по взаємовідносинам з ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго».
Так, в акті перевірки зазначено, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування», в порушення п.п. 7.2.1., 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», неправомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»у розмірі 8 536,00 грн., у зв'язку з відсутністю оригіналів наступних податкових накладних: за вересень 2008 року на 1 539,00 грн., за січень 2009 року на 1 914,00 грн., за лютий 2009 року на 1 400,00 грн., за березень 2009 року на 185 грн., за квітень 2009 року на 91,00 грн., за травень 2009 року на 833,00 грн., за червень 2009 року на 734,00 грн., за липень 2009 року на 941,00 грн., за серпень 2009 року на 899,00грн.
З огляду на позицію позивача, яка полягала у тому, що податкові накладні по взаємовідносинам з ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»надавалися перевіряючим особам, судом першої інстанції досліджувались оригінали наступних податкових накладних: № 13465/5404/1 від 30.09.2008 року на суму 195,06 грн., в т.ч. 32,51 грн. ПДВ, № 59349/5404/1 від 30.09.2008 року на суму 9 037,56 грн., в т.ч. 1 506,26 грн. ПДВ, № 4559/5404/1 від 31.01.2009 року на суму 58 980,83 грн., в т.ч. 9 830,14 грн. ПДВ, № 1048/5404/1 від 31.01.2009 року на суму 495,92 грн., в т.ч. 82,65 грн. ПДВ, № 3074/5404/1 від 28.02.2009 року на суму 512,64 грн., в т.ч. 85,44 грн. ПДВ, № 13060/5404/1 від 28.02.2009 року на суму 47 510,10 грн., в т.ч. 7 918,35 грн. ПДВ, № 784/5404/1 від 28.02.2009 року на суму 1 883,58 грн., в т.ч. 313,93 грн. ПДВ, № 4371/5404/1 від 31.03.2009 року на суму 549,06 грн., в т.ч. 91,51 грн. ПДВ, № 19195/5404/1 від 31.03.2009 року на суму 39 142,14 грн., в т.ч. 6 523,69 грн. ПДВ, № 26861/5404/1 від 30.04.2009 року на суму 35076,00 грн., в т.ч. 5 846,00 грн. ПДВ, № 5959/5404/1 від 30.04.2009 року на суму 594,16 грн., в т.ч. 99,03 грн. ПДВ, № 7249/5404/1 від 31.05.2009 року на суму 342,71 грн., в т.ч. 68,54 грн. ПДВ, № 32580/5404/1 від 31.05.2009 року на суму 22 352,53 грн., в т.ч. 3 725,42 грн. ПДВ, № 9000/5404/1 від 30.06.2009 року на суму 242,19 грн., в т.ч. 48,44 грн. ПДВ, № 41674/5404/1 від 30.06.2009 року на суму 16 362,27 грн., в т.ч. 2 727,04 грн. ПДВ, № 10764/5404/1 від 31.07.2009 року на суму 261,72 грн., в т.ч. 43,62 грн. ПДВ, № 49790/5404/1 від 31.07.2009 року на суму 17 921,34 грн., в т.ч. 2 986,89 грн. ПДВ, № 52221/5404/1 від 31.08.2009 року на суму 20 921,98 грн., в т.ч. З 486,99 грн. ПДВ, № 11235/5404/1 від 31.08.2009 року на суму 250,55 грн., в т.ч. 41,76 грн. ПДВ, які спростовують факти, викладені в акті перевірки, та заперечення на позовну заяву. Копії зазначених вище податкових накладних залучено судом до матеріалів справи (том 3 а.с. 75-118).
Враховуючи наявність податкових накладних, суд першої інстанції правильно вказав на необґрунтованість нарахування податкових зобов'язань в цій частині.
Встановлені обставини справи також свідчать, що до розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, які визначені у податковому повідомленні-рішенні № 0000302304 від 16.06.2011 року, ДПІ включені штрафні санкції у розмірі 500,0грн. та 17991,50грн., які застосовані внаслідок наступного.
Податковим органом під час перевірки було встановлено, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»не включило до складу податкових зобов'язань за липень 2008 року суму податку у розмірі 2 000,00 грн., проте в серпні 2008 року самостійно виправило вказану помилку та включило до складу податкових зобов'язань за серпень 2008 року вказану суму. При цьому позивачем не було самостійно нараховано штраф у відповідності до п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Крім того, TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»не включило до складу податкового зобов'язання суму податку на додану вартість за червень 2010 року у розмірі 71 966,00 грн. В подальшому позивач самостійно включив до складу податкового зобов'язання за липень 2010 року вказану суму, проте не нарахував суму штрафу у відповідності до п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Враховуючи зазначені обставини відповідачем, в порядку п. 1 ст. 123 Податкового кодексу України, було застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 25 відсотків від суми самостійно виправленої помилки, а саме: 500,00 грн. та 17 991,50 грн. відповідно.
Позиція позивача, в цій частині спірних правовідносин, полягала у тому, що податковою службою неправомірно застосовано вимоги Податкового кодексу України до правовідносин, які мали місце до набрання Кодексом чинності.
З такою правовою позицією позивача суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ст..58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, за порушення вчинені у попередніх періодах, та виявлені після дати набрання чинності Податковим кодексом України, не допускається застосування санкцій, що не були передбачені нормативно-правовими актами до 01.01.2011р.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що зазначені в акті перевірки порушення мали місце в липні 2008 року та в липні 2010 року.
Згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час допущених позивачем порушень, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Отже, до спірних правовідносин податковою службою мав бути застосований Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не Податковий кодекс України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності застосування вказаних штрафних санкцій.
З огляду на викладені обставини справи, які свідчать про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо неправомірності визначення ДПІ податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, у наведених випадках, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення №0000302304 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»суми податку на додану вартість 172649,00 грн. та штрафних санкцій з податку на додану вартість у розмірі 61 823,75 грн., в частині 168 340,46 грн. податку на додану вартість та 60 746,63 грн. штрафних санкцій.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0001102303 від 16.06.2011р., яким застосовані штрафні санкції за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Задовольняючи частково позовні вимоги в цій частині та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій на суму 2 720,0грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано до суду оригінали для Z звітів: № 01064 за 20.12.2008 року по РРО ф/н 0462007031 (том 2 а.с. 38) та Z звіт № 01620 за 23.02.2009 року по РРО ф/н 0462006454 (том 2 а.с. 41), які спростовують твердження податкового органу про не зберігання цих чеків. Крім того, позивачем було надано до суду книгу обліку розрахункових операцій по РРО ф/н 0462006449 за 01.08.2010 року згідно якої встановлено, що Z звіт за 01.08.2010 року зберігається та має номер 02163. Копія вказаного Z звіту та сторінка книги обліку долучені до матеріалів справи (том 4 а.с. 225-227).
З цих підстав суд першої інстанції правильно вказав на те, що твердження податкового органу про не зберігання Z звітів за 20.12.2008 року по РРО ф/н 0462007031, за 23.02.2009 року по РРО ф/н 0462006454 та за 01.08.2010 року по РРО ф/н 0462006449, є необгрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем не здійснено друкування Z- звітів за 02.01.2009 року по РРО ф/н 0462007031, за 28.01.2010 року і 29.01.2010 року по РРО ф/н 0462006378 та за 27.05.2010 року по РРО ф/н 0462006451, як про те зазначено в акті перевірки. Натомість, суду надані для огляду книги обліку розрахункових операцій по реєстраторах №№ 0462006378 та 0462006451, з яких вбачається, що в зазначені дати вони перебували на перепрограмуванні та пломбуванні (том 4 а.с. 215-216, 199-202).
Встановивши такі обставини, суд першої інстанції, з посиланням на ст..5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», обґрунтовано вказав на протиправність застосування штрафних санкцій в цій частині.
Відносно таких підстав для застосування штрафних санкцій як запис однією строчкою в книзі обліку розрахункових операцій по двох чеках, суд першої інстанції правильно вказав на те, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в тому числі пункти 3-4 частини 1 статті 17 вказаного Закону, не передбачає відповідальності за вказану обставину, а саме - за здійснення запису по двох Z звітів в одній строчці в книзі обліку розрахункових операцій.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0001112303 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»штрафних м санкцій у розмірі 6 679,50 грн. за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для застосування штрафних санкцій стали висновки ДПІ про те, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»допустило несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків в день їх фактичного надходження на загальну суму 1 335,90 грн., а саме: по ф/н 462007031 Z звіт № 00735 від 01.02.2008 року на суму 108,90 грн. оприбутковано 02.02.2008 року, по ф/н 462006451 Z звіт № 02058 від 27.01.2010 року на суму 370,00 грн. оприбутковано 30.01.2010 року, а також неповне оприбуткування готівкових коштів: по ф/н 462006454 Z звіт № 01620 на суму 40,00 грн., по ф/н 462006457 Z звіти № 1811 від 29.08.2009 року на суму 21,00 грн., № 1812 від 30.08.2009 року на суму 8,00 грн., № 1813 від 31.08.2009 року на суму 173,00 грн., по ф/н 462006378 Z звіт № 01734 від 15.10.2010 року на суму 600,00 грн., по ф/н 462007031 Z звіт № 02210 від 30.09.2010 року на суму 15,00 грн.
Оглядом книг обліку розрахункових операцій № № 462006454, 462006457, 462006378, 462007031 судом встановлено, що Z звіт № 01620 від 23.02.2009 року на суму 40,00 грн. оприбутковано 23.02.2009 року, Z звіти № 1811 від 29.08.2009 року на суму 21,00 грн., № 1812 від 30.08.2009 року на суму 8,00'грн., № 1813 від 31.08.2009 року на суму 173,00 грн. відповідно оприбутковані 29.08.2009 року, 30.08.2009 року та 31.08.2009 року (том 4 а.с. 203-205), Z звіт № 01734 взагалі раздруковано не 15.10.2010 року, а 07.05.2009 року та оприбутковано того ж дня на суму 1180,00 грн. (том 4 а.с. 209-211), а Z звіт від 15.10.2010 року має номер 2259, складено на суму 220грн. та оприбутковано 15.10.2009 року (том 4 а.с. 206-208). Копії аркушів зазначених вище книг долучено до матеріалів справи.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що твердження податкового органу про неповне оприбуткування готівкових коштів на суму 842,00 грн. = 40,00 грн. + 21,00 грн. + 8,00 грн. + 173,00 грн. + 600,00 грн. є необгрунтованим та таким, що не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.
З цих підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення № 0001112303 від 16.06.2011 року є необгрунтованим в сумі 4 210,00 грн. та в цій частині підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000981700 від 16.06.2011 року про стягнення з TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування»суми податку з доходів найманих працівників 2 521,48 грн. та штрафних санкцій у розмірі 630,34 грн.
Як зазначено вище, висновків про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податкова служба дійшла з наступних підстав. Під час перевірки податковим органом було встановлено, що TOB «Підприємство гаражного і технічного обслуговування», в порушення п.п. е) п. 6.3.3. ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», застосувало до працівників підприємства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 податкову соціальну пільгу не маючи на то правових підстав, оскільки вказані працівники зареєстровані як фізичні особи - підприємці.
Крім того, перевіркою було встановлено, що приватному нотаріусу ОСОБА_8 від здійснення незалежної професійної діяльності за вчинення нотаріальних дій було здійснено виплату доходу у розмірі 300,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб, що призвело до заниження податку на суму 45,00 грн.
Суд першої інстанції погодився з позицією ДПІ щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в частині виплати доходу приватному нотаріусу. В цій частині рішення суду сторонами не оскаржується.
В той же час, суд першої інстанції вказав на необґрунтованість визначення податкових зобов'язань на суму 2476,48грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 619,09грн.
Підпунктом «е»пункту 6.3.3. статті 6 вказаного Закону встановлено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як, зокрема, доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Отже, визначальними обставинами, які унеможливлюють застосування податкової соціальної пільги, є отримання особою доходу від підприємницької діяльності, а не сам факт реєстрації фізичних осіб приватними підприємцями.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що податковою службою не доведено факту отримання працівниками позивача доходу від підприємницької діяльності.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення № 0000981700 від 16.06.2011 року в частині донарахованих сум податку у розмірі 2 476,48 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 619,09грн.
Вказані висновки суду першої інстанції щодо неправомірності визначених сум податкових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій по оскарженим податковим повідомленням-рішенням, доводами апеляційної скарги не спростовуються. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками акту перевірки, натомість вказаним обставинам, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, як зазначено вище, суд першої інстанції надав належну правову оцінку.
У судовому засіданні представник відповідача вказував на недоведеність висновків суду першої інстанції з тих підстав, що допущені позивачем порушення підтверджуються актом перевірки, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно вказував на наявність у позивача тих чи інших документів (зокрема, податкових накладних, Z-звітів), які не були надані до перевірки.
З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.5.2 Розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р., у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення, зокрема, необхідно:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;
у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.
З акту перевірки та наданих ДПІ доказів не вбачається того, що по виявленим порушенням перевіряючими особами витребувались у посадових осіб підприємства необхідні документи, не засвідчено відмову у надані таких документів, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи представника відповідача про відсутність документів бухгалтерської та податкової звітності на час проведення перевірки, які в подальшому були надані суду.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існую.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч.1, ст. 198, ст. 200, ст.ст.205, 206 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року у справі №2а/0470/7932/11 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 12.11.2012р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк