Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" грудня 2012 р.Справа № 5023/5064/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", м.Харків
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків
про стягнення 1439,78 гривень
за участю представників:
позивача - Федоренко В.В. (довіреність №1686 від 26 липня 2012 року)
відповідача - не з'явився
Позивач, Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 1439,78 гривень, у тому числі, 1419,50 гривень суми основного боргу, 15,71 гривень суми нарахованої пені, 3,15 гривень суми 3% річних, 1,42 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору №19171/9171 від 12 грудня 2011 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 1609,50 гривень.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 листопада 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 04 грудня 2012 року.
29 листопада 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду пояснення (вх. №20213) щодо надання договору №19171/9171 від 12 грудня 2011 року до суду, в яких зазначив, що 2 примірника відповідного договору та акти наданих послуг були направлені на адресу Відповідача для їх підписання, але до цього часу ні вищевказаних документів ні письмової вмотивованої відмови Відповідача від їх підписання до Позивача не надходили.
04 грудня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду клопотання (вх. №20626), в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку зі знаходженням свого представника за межами Харківської області та неможливістю його прибуття у дане судове засідання.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2012 року було відкладено розгляд справи на 19 грудня 2012 року.
14 грудня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду заяву (вх. №22547) про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що Відповідач погасив суму основного боргу у розмірі 1419,50 гривень, та просив суд стягнути з Відповідача 15,71 гривень пені, 1,42 гривень інфляційних втрат, 3,15 гривень 3% річних та 1609,50 гривень судового збору.
Суд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви, дане уточнення стосується зменшення позовних вимог, у зв'язку з чим, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Приймаючи до уваги п.6 Інформаційного листа від 14 серпня 2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.
Відповідно до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року №18 передбачено, що Господарським процесуальним кодексом України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову;
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог;
- об'єднання позовних вимог;
- зміну предмета або підстав позову.
У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України та зазначені в цій постанові.
Як вбачається зі змісту наданої заяви Позивача, вона подана у відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України та підписана представником Позивача Федоренко В.В. Зменшення розміру позовних вимог стосується часткової відмови Позивача від заявлених позовних вимог, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем частково сплачено заборгованість.
Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.
Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 19 грудня 2012 року підтримав зменшені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у відкрите судове засідання 19 грудня 2012 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Причини неявки суду не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 09 листопада 2012 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представника Відповідача.
Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.
Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз", керуючись Законом України "Про трубопровідний транспорт", постановою Кабінету Міністрів України №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" від 27 грудня 2001 року, Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01 листопада 1994 року №355, зареєстрований Міністерством юстиції України 30 листопада 1994 року №281/491, надало послуги з транспортування газу Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за період з січня 2012 року по березень 2012 року, згідно переліків комунально-побутових підприємств для нарахувань з транспортного газу ПАТ "Харківміськгаз".
Відповідно до постанови №1173 "Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу" від 24 липня 1998 року функції з транспортування та зберігання природного газу належать компанії "Укртрансгаз".
Тарифи на послуги за транспорутвання газу магістральними трубопроводами для споживачів, що надаються УМГ "Харківтрансгаз", визначені постановами НКРЕ і становлять з 01 січня 2012 року - 245,76 гривень (включаючи ПДВ у розмірі 40,96 гривень) за 1 тис.м.куб.
Таким чином, всього Позивачем були надані Відповідачу послуги на загальну суму 1419, 50 гривень.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було направлено лист №4369/18 від 14 вересня 2012 року на адресу Відповідача з вимогою погасити заборгованість у сумі 1419,50 гривень.
Проте Відповідач на вимогу не відреагував та грошові кошти за отримані послуги не перерахував.
Таким чином, Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати товару, внаслідок чого у нього виникла основна забогованість перед Позивачем на суму 1419,50 гривень, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Судом встановлено, що під час розгляду справи Відповідачем було погашено суму основного боргу у розмірі 1419,50 гривень у повному обсязі, що підтверджується витягом банку від 06 грудня 2012 року, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Відповідача 15,71 гривень пені, 1,42 гривень інфляційних втрат, 3,15 гривень 3% річних та 1609,50 гривень судового збору, яка прийнята судом до розгляду та справу продовжено з її урахуванням.
Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1,42 гривень суми інфляційних втрат та 3,15 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодаства, а тому підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.
Згідно зі ст.ст.193,198 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'зань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої Позивачем у розмірі 15,71 гривень, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодаства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.
На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.509, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 639 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 198 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (61001, м.Харків, вул.Культури, 20-А, код ЄДРПОУ 25698645, п/р №26009124683001 в ПАТ КБ "Надра", МФО 380764) 15,71 гривень пені, 1,42 гривень інфляційних втрат, 3,15 гривень 3% річних та 1609,50 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 24 грудня 2012 року.
Суддя Аріт К.В.
Справа №5023/5064/12