33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"25" грудня 2012 р. Справа № 5019/1793/12
за позовом Державне підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділа "Рівненська атомна електрична станція"
до відповідача Фізичної особи - підприємця Максимчука Івана Климовича
про стягнення в сумі 9 733 грн. 50 коп.
Суддя Андрійчук О.В.
В засіданні приймали участь:
від позивача : Стрілець В.В., дов. від 15.06.2012 року
від відповідача : не з'явився
Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.
У листопаді 2012 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція»(надалі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи-підприємця Максимчука Івана Климовича (надалі-відповідач) про стягнення 9 733,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що:
30.03.2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (орендодавець), позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди державного майна № 896-2011 (надалі-договір), згідно з яким орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно.
Згідно з актом приймання передачі-майна від 01.04.2011 року орендодавець передав, а орендар прийняв у користування об'єкт оренди.
Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується таким чином:
70% - до державного бюджету на рахунок відділення Держказначейства в м. Кузнецовськ;
30% - балансоутримувачу ДП НАЕК «Енергоатом»ВП «Рівненська АЕС»щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Усупереч наведеному, відповідач не сплатив орендної плати за червень-вересень 2012 року, внаслідок чого сума основного боргу склала 9 244,08 грн.
Крім того, позивач за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати орендної плати за квітень-вересень 2012 року, на підставі п. 3.7., ст. 625 ЦК України нарахував пеню в розмірі 405,92 грн., 3% річних в розмірі 2,31 грн., інфляційні в розмірі 81,19 грн.
В матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 546, 549, 551, 610, 623, 624, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 55, 173, 174, 193, 224, 225, 226, 230 ГК України.
Ухвалою суду від 19.11.2012 року порушено провадження, розгляд справи призначено на 27.11.2012 року.
Ухвалою суду від 27.11.2012 року розгляд справи відкладено на 18.12.2012 року.
Ухвалою суду від 18.12.2012 року розгляд справи відкладено на 25.12.2012 року.
Відповідач у судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе вирішити спір по суті на підставі ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників учасників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 283 ГК України, ст. 759 ЦК України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
30.03.2011 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (орендодавець), позивачем (балансоутримувач) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди державного майна № 896-2011 (надалі-договір), згідно з яким орендодавець передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно: виробничо-побутовий корпус бази БУ-12, а саме: виробничий корпус (інвентарний номер 143, в техпаспорті -літера А-1), площею 457,1 кв.м., адміністративно-побутовий корпус (інвентарний номер 143/1, в техпаспорті -літера А-2), площею 357,6 кв.м., склад-навіс (інвентарний номер 143/2, в техпаспорті -літера Г), площею 144 кв.м., виробничий майданчик (інвентарний номер 143/3, в техпаспорті -цифра 1), площею 784 кв.м., що розташовані за адресою: м. Кузнецовськ, будівельна база № 1 та № 2, промислова зона № 60 та обліковуються на балансі ДП НАЕК «Енергоатом»по ВП «Рівненська АЕС»(п. 1.1. договору).
Згідно з п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 01.04.2011 року до 01.03.2014 року включно.
Суд, перевіривши зміст договору, встановив його відповідність вимогам ст.ст. 4, 5, 6, 10, 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 284, 287 ГК України тощо.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі майна.
01.04.2011 року між сторонами підписано акт прийому-передачі нерухомого майна, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у користування об'єкт оренди.
Мета оренди -провадження будівельно-монтажних робіт (виготовлення столярних виробів) (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 1.1. договору вартість об'єкта визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.10.2010 року і становить 350 400,00 грн., без ПДВ.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За ч.ч. 1,-3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.
Як встановлено п. 17 Постанови КМ України від 04.10.1995 року № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу", у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується:
за цілісні майнові комплекси державних підприємств - до державного бюджету;
за нерухоме майно державних підприємств, організацій - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди -січень 2011 року -4 472,57 грн.
Розрахунок орендної плати наведений у розрахунку орендної плати за державне майно.
Згідно з п. 3.4. договору орендна плата перераховується таким чином:
70% - до державного бюджету на рахунок відділення Держказначейства в м. Кузнецовськ;
30% - балансоутримувачу ДП НАЕК «Енергоатом»ВП «Рівненська АЕС»щомісяця не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Частиною 4 ст. 286 ГК України, ч. 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
На підтвердження факту використання відповідачем державного нерухомого майна позивачем надано підписані між сторонами акти про надання послуг № АВР00648 від 30.06.2012 року, № АВР00742 від 31.07.2012 року, № АВР00841 від 31.08.2012 року, № АВР00932 від 30.09.2012 року.
З метою отримання плати за оренду нерухомого майна позивачем виставлено рахунки № СП000520/ВУМ від 30.06.2012 року, № СП000602/ВУМ від 31.07.2012 року, № СП000681/ВУМ від 31.08.2012 року, № СП000747/ВУМ від 30.09.2012 року, які відповідач отримав 10.07.2012 року, 08.08.2012 року, 11.09.2012 року, 11.10.2012 року відповідно.
Частиною 3 ст. 285 ГК України передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Аналогічний обов'язок встановлено в ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно з п. 5.3. договору орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Усупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства відповідач не сплати орендної плати за червень-вересень 2012 року.
Таким чином, сума основного боргу з орендної плати відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду становила 9 244,08 грн.
Як встановлено судом, після порушення провадження у справі відповідачем сплачено орендну плату за червень-серпень 2012 року в розмірі 6 935,96 грн. Зазначений факт стверджується довідкою № 001-15/13543 від 14.12.2012 року про підтвердження відсутності заборгованості, підписаної генеральним директором та заступником головного бухгалтера позивача, витягами з банківських виписок.
Отже, сума основного боргу складає 2 308,12 грн. Вказана заборгованість утворилася за вересень 2012 року.
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати в розмірі 2 308,12 грн., що виникла у вересні 2012 року.
Як зазначалося, частина суми заборгованості, що заявлена позивачем до стягнення, погашена відповідачем після порушення провадження у справі.
За п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Зважаючи на викладене, провадження у справі в частині 6 935,96 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).
У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
У силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням викладеного, позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні на суму заборгованості з орендної плати, що виникла за період з червня по вересень 2012 року.
Крім того, позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань з внесення орендної плати за період з квітня по травень 2012 року.
Вимоги в цій частині обґрунтовані тим, що за вказаний період відповідач користувався нерухомим майном, що стверджується актами про надання послуг № АВР00438 від 30.04.2012 року, № АВР00550 від 31.05.2012 року, однак рахунки № СП000351/ВУМ від 30.04.2012 року, № СП000439/ВУМ від 31.05.2012 року, виставлені позивачем, своєчасно неоплатив.
Загальний розмір пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих позивачем за період з травня по вересень 2012 року, склав, 405,92 грн., 81,19 грн. та 2,31 грн. відповідно.
Суд, перевіривши розрахунок пені, штрафу, 3% річних та інфляційних, встановив, що останній проведено вірно, відтак вказані суми підлягають до стягнення.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт заборгованості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення його вимог.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
При цьому суд зазначає, що оскільки 1 609,50 грн. є мінімальним розміром судового збору, що підлягає сплаті у будь-якому випадку до Державного бюджету за подання позовної заяви майнового характеру, відтак суд не вбачає підстав для повернення позивачу судового збору в частині суми, за якою провадження у справі припинено.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Максимчука Івана Климовича (м-н Будівельників,24, корпус 4, кв. 85, м. Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний номер 2237512257) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція (м. Кузнецовськ, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046) 2 308,12 (дві тисячі триста вісім грн. 12 коп.) грн. основного боргу, 405,92 (чотириста п'ять грн. 92 коп.) грн. пені, 81,19 (вісімдесят одна грн. 19 коп.) грн. 3% річних, 2,31 (дві грн. 31 коп.) грн. інфляційних, 1 609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) грн. судового збору.
3. У частині стягнення 6 935,96 (шість тисяч дев'ятсот тридцять п'ять грн. 96 коп.) грн. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.12.2012 року.
Суддя Андрійчук О.В.