Запорізької області
28.03.12 Справа № 6/410-17/28-7/100/06
За первісним позовом: Приватного підприємства "Стратос", м.Дніпропетровськ.
До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя.
За зустрічним позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя.
До відповідача: Приватного підприємства "Стратос", м. Дніпропетровськ.
Суддя Кутіщева -Арнет Н.С.
Представники:
Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):
не з'явився.
Від відповідача за первісним позовом ( позивача за зустрічним позовом):
ОСОБА_1, свідоцтво № 913541 від 09.09.2009р.
ОСОБА_2, договір від 22.02.2012р.
Розглядається справа за позовом Приватного підприємства "Стратос" до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5310 грн. збитків, що складають вартість втраченого вантажу (зустрічний позов: про визнання недійсним договору доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.05.2005р. та договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2005р.).
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області № 304 від 16.03.2006р. справа № 6/410-17/28 була передана на розгляд судді Кутіщевій Н.С. Ухвалою суду від 15.03.2006р. справа № 6/410-17/28 була прийнята до розгляду, справі присвоєно №6/410-17/28-7/100/06.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ПП "Стратос", посилається ст. 314 ГК України, договір - доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.05.2005р., вказує на те, що між позивачем за первісним позовом та відповідачем був укладений договір-доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом. Згідно п. 1 договору замовник (ПП "Стратос") надає для перевезення, а диспетчер (ПП ОСОБА_1) здійснює за дорученням і за рахунок замовника організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі відомостей, вказаних в договорі. 20 травня 2005р. між позивачем і був укладений договір №б/н на перевезення вантажів автомобільним транспортом МАЗ держ. номер НОМЕР_2, номер причепа НОМЕР_3, договір від відповідача підписав водій ОСОБА_3 Перевозився цукор 20000 кг на загальну суму 59000,00грн.
Але, при перевезенні вантажу в м. Запоріжжя, на проміжку шляху від м.Олександровка до м. Знам'янка Кіровоградської області, на 280 кілометрі у водія з машини було вкрадено невстановленими особами цукор в кількості 36 мішків, що відповідає 1800 кг або 5310,00 (в т.ч. ПДВ). Цей факт підтверджує повідомлення із Знам'янського МРВ УМВС України в Кіровоградській області вих.№31/5905 від 21.05.2005г.
Пунктом 10 договору №б/н на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2005р. обумовлений обов'язок перевізника у разі недостачі вантажу виплатити замовнику вартість зіпсованого вантажу одразу ж з моменту виявлення недостачі (див. п.10 додатку). Відповідач вартість 1800 кг цукру до сьогоднішнього дня не виплатив.
На підставі викладеного, позивач за первісним позовом просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 5300грн.збитків.
Відповідач за первісним позовом не визнав заявлені позовні вимоги, вказує що ПП ОСОБА_1 вказані договори не підписувались і не направлялись (в т. ч. і факсом) позивачу (ПП "Стратос"), не давалось доручення водію ОСОБА_3 на підписання будь-якого договору і одержання товарів від позивача по вищевказаних договорах. ПП ОСОБА_1 вказує, що факс ним не направлявся, а печать можливо переставлена позивачем з договору, який заключався між сторонами раніше. Накладна від 20.05.2005р. № 563/1 і податкова накладна до цієї накладної розірвані і наклеєні на аркуш паперу. Представник відповідача пояснив, що це зроблено позивачем і замінено на інші накладні № 200505-002 від 20.05.2005р., № 0000041 від 20.05.2005р.
Обґрунтовуючи зустріну позовну ПП ОСОБА_1, посилається на ст.ст. 203, 207 ЦК України, ст.ст. 181, 307, 307 ГК України, вказуючи на те, що 20 травня 2005р. між приватним підприємством «Стратос»і водієм ОСОБА_3 була укладена домовленість на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме автомобілем МАЗ державний номер НОМЕР_2 номер причепа НОМЕР_3, по маршруту місто Тєтієв Кіровоградської області - місто Запоріжжя. Вказаний водій прийняв для перевезення від ПП «Стратос»вантаж. ПП ОСОБА_1, як суб'єкт господарювання та власник транспортного засобу МАЗ державний номер НОМЕР_2 номер причепа НОМЕР_3 не знав про укладену домовленість між ПП «Стратос»та водієм ОСОБА_3, не знав про договори, укладені між ПП «Стратос»та водієм ОСОБА_3 та їх зміст, договори с ПП «Стратос»ПП ОСОБА_1 не підписував та доручень на їх підписання ОСОБА_3 не давав, дозвіл на отримання ОСОБА_3 вантажу від ПП «Стратос»не давав. Тобто водій ОСОБА_3 не був уповноважений підписувати договори від імені ПП ОСОБА_1
При перевезенні вантажу на проміжку шляху від м.Олександрівка до м.Знам'янка Кіровоградської області на 280-му кілометрі у водія під час руху в темний час доби з машини було вкрадено невстановленими особами цукор в кількості 36 (тридцять шість) мішків. Цей факт підтверджується повідомленням з МРВ УМВС України в Кіровоградській обл.вих.№31/5905 від 21.05.05р. Саме тоді водій ОСОБА_3 сповістив ПП ОСОБА_1 про здійснення перевезення вантажу та факт крадіжки, після чого ПП ОСОБА_1 безпосередньо виїхав на місце події з метою встановлення обставин.
Після здійснення крадіжки представником ПП «Стратос»були вилучені у ОСОБА_3 податкові накладні та товаро-транспортні накладні, які супроводжували вантаж, та замінені на інші в яких була змінена на вищу заявлена вартість вантажу.
Виходячи з викладених вище обставин та вимог ПП «Стратос», викладених в позовній заяві від 14.09.05 про стягнення втраченого втраченого вантажу, ПП ОСОБА_1 зазначає наступне:
- ПП ОСОБА_1 не підписував ні одні з договорів з ПП «Страто», не мав намірів
здійснити перевезення та не знав про прийняття вантажу ОСОБА_3 для перевезення.
- Договори, на які посилається позивач, підписані без відома ПП ОСОБА_1 водієм
ОСОБА_3 - особою, яка не вповноважена здійснювати дані дії, про що свідчить
зміст договорів, відсутність в них реквізитів ПП ОСОБА_1, підпису ОСОБА_1 Крім
того, про це говорить заяви де позивач вказує, що саме з водієм ОСОБА_3 були
укладені договори на перевезення вантажу. Саме ці обставини вказують на недійсність
договорів між ПП «Стратос»та ПП ОСОБА_1, оскільки не була дотримана їх форма
(відсутність реквізитів), та підписані вони особою, яка не мала права їх підписувати.
- Згідно з пунктом 4 договору, доручення на перевезення вантажів автомобільним
транспортом від 19.05.05р. та пунктом 3 договору на перевезення вантажів
автомобільним транспортом від 20.05.05р., на які посилається позивач в своїх вимогах,
саме водій автомобіля здійснюючи перевозку вантажу несе повну матеріальну
відповідальність за сохранність вантажу.
- Товарно-транспортні накладні, які представлені ПП «Стратос»на перевезення вантажу,
були поставлені з порушенням вимог діючого законодавства про що свідчить
вилучений ПП ОСОБА_1 у водія ОСОБА_3 оригінал товарно-транспортної
накладної з іншою ціною цукру.
Враховуючи викладені в зустрічній позовній заяві обставини, позивач просить суд визнати недійсним договір доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.05.2005р. та договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2005р.
19.03.2012р. на адресу була здана заява про уточнення зустрічних позовних вимог.
Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.
Відповідач за зустрічною позовною заявою, не надав суду оформленого належним чином письмового відзиву на позовну заяву, відзив від 28.11.2005р. № 205/11 судом до уваги не приймається поскільки не підписаний уповноваженою особою ПП "Стратос".
Згідно зі ст. 90 Господарсько -процесуального кодексу України, господарський суд, при виявлені в діяльності працівників підприємств, організацій таких порушень законності, які містять ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку, надсилає повідомлення до органів внутрішніх справ чи прокуратури.
З урахуванням викладеного, ухвалою суду від 16.03.2006р. провадження по справі №6/410-17/28-7/100/06 було зупинено до отримання результатів перевірки органами прокуратури.
16.03.2006р. на адресу Прокуратури Дніпропетровської області було направлено повідомлення щодо проведення перевірки і вирішення питання, згідно ст. 97 КПК України та залучення до перевірки органи ДПА на предмет наявності порушень бухгалтерського обліку і податкового законодавства з боку сторін по справі.
На запит суду, щодо результатів проведення перевірки, начальник Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області повідомив, що в Красногвардійському РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області знаходиться відмовний матеріал № 1357-2006 за повідомленням Господарського суду Запорізької області.
Ухвалою суду від 09.02.2012р. провадження у справі поновлено, судове засідання було призначено на 27.02.2012р.
Ухвалою суду від 27.02.2012р., в зв'язку з неявкою представника позивача за первісним позовом судове засідання відкладалось до 19.03.2012р., суд зобов'язав сторони позивача за первісним позовом: письмово викласти свої вимоги на теперішній час та надати їх належне нормативне обґрунтування; надати оригінали документів долучених до позову та на які позивач посилається як на доказ правомірності заявлених вимог; надати оригінали договорів від 19.05.2005р. та від 20.05.2005р. ;
Відповідача за первісним позовом: надати відзив та представити його суду і до судового засідання направити на адресу позивача (докази відправлення надати в судове засідання), у відзиві викласти позицію відповідача на теперішній час; при наявності заперечень посилатися на відповідні документальні та нормативні докази; листування з позивачем та правоохоронними органами по суті предмету спору (при наявності такого).
Позивачу за зустрічним позовом: письмово викласти свої вимоги на теперішній час та надати їх належне нормативне обґрунтування; надати оригінали документів, долучених до позову та на які позивач посилається, як на доказ правомірності заявлених вимог; надати оригінали договорів від 19.05.2005р. та від 20.05.2005р.; надати листування по суті перевірки (при наявності такого).
Відповідачу за зустрічним позовом: надати відзив та представити його суду і до судового засідання направити на адресу позивача (докази відправлення надати в судове засідання), у відзиві викласти позицію відповідача на теперішній час; при наявності заперечень посилатися на відповідні документальні та нормативні докази; листування з позивачем та правоохоронними органами по суті предмету перевірки.
Позивач за первісним позовом, не надав суду витребувані оригінали договорів перевезення від 19.05.2005р. та від 20.05.2005р. (оригінальний лист факсу), не надав суду нормативне обґрунтування заявлених вимог, не надав письмовий відзив на зустрічну позовну заяву.
В судовому засіданні, продовженому 19.03.2012р. представник позивача за первісним позовом в усній формі зауважив, що документальним обґрунтуванням його позовних вимог є договір -доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.05.2005р. Договір б/н від 20.05.2005р. позивач просить суд до уваги не приймати (протокол звукозапису судового засідання від 19.03.2012р.).
Усні зауваження позивача за первісним позовом, щодо того, щоб суд не звертав уваги при обґрунтування позовних вимог на договір від 20.05.2005р.,судом до уваги не приймаються, поскільки, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті, позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.03.2012р.
В продовжене 28.03.2012р. судове засідання представник позивача за первісним позовом, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Витребувані оригінали документальних доказів, в обґрунтування заявлених вимог, позивачем за первісним позовом, не надано суду поважності причин ненадання позивачем .
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме п. 3.13. постанови, неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК ( 1798-12 ).
У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.
Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно зі ст.. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у справі матеріалами.
Судовий процес ведеться із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.
Розгляд справи завершено 28.03.2012р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представників відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, пояснення представників відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), вивчивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що первісний позов не підлягає задоовленню з наступних підстав:
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом посилається на те, що 19 травня 2005р. між ПП "Стратос" (позивач за первісним позовом) та ПП ОСОБА_1 (відповідач за первісним позовом) уклали договір -доручення на перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Згідно з п. 1 договору, замовник надає для перевезення, а диспетчер (відповідач) здійснює за дорученням та за рахунок замовника організацію перевезення вантажу автомобільним транспортом, на підставі відомостей, вказаних в даному договорі.
Згідно ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
2. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
3. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
За своєю правовою природою договір б/н від 19.05.2005р. є договором транспортного експедирування.
В даному договорі вказується на те, що ПП ОСОБА_1 є диспетчер, тобто експедитор, що діє на підставі уставу та бере на себе зобов'язання організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом на підставі відомостей вказаних в п. 1 даного договору.
Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства, Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.02.2008р. № 9/119, п. 1.2 - ліцензійні умови визначають організаційні, технічні та кваліфікаційні вимоги до провадження робіт, види яких визначені Законом України "Про автомобільний транспорт", при здійснені господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
П. 1.3 передбачає, що ці умови є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених ЗУ "Про автомобільний транспорт", та суб'єктів господарювання, які мають діючі ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування та надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
В судовому засіданні, продовженому 28.03.2012р. ПП ОСОБА_1 пояснив, що на 19.05.2005р. не мав ліцензії на здійснення даного виду діяльності, не підписував з позивачем договору -доручення на перевезення вантажу автомобільним транспортом і не може діяти за уставом, поскільки є фізичною особою - приватним підприємцем, оригіналу факсограми не має.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20.05.2005р. між ПП "Стратос" (в подальшому-замовник) та ПП "ОСОБА_1 (в подальшому - перевізник) був укладений договір перевезення вантажів автомобільним транспортом.
В преамбулі даного договору, вказано, що замовник (позивач за первісним позовом) та перевізник (відповідач за первісним позовом), який дії на підставі договору-доручення на перевезення вантажу автомобільним транспортом б/н від "19____200_г.", тобто не є зрозумілим, на підставі якого договору -доручення діє перевізник.
Даний договір підписаний ОСОБА_5, тоді як договір укладений з ПП ОСОБА_1 і, як пояснив представник відповідача, довіреностей на укладання та підписання даного договору перевезення ОСОБА_5 не видавались, відсутня печатка на договорі і має в наявності оригіналу факсограми договору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому кодексі визначається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Суб'єктами відносин перевезення є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Із матеріалів справи слідує, що предметом спору є стягнення збитків за договором доручення на перевезення вантажу автомобільним транспортом та договором перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до положень чинного законодавства, обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті невиконання (неналежного виконання) умов договору або внаслідок завдання шкоди без договірних відносин (позадоговірна відповідальність).
Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, завдані ним збитки -витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Згідно приписів ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
В контексті ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Отже, з аналізу означених правових норм випливає, що відшкодування збитків, як міра відповідальності за завдану шкоду, виникає за умови наявності факту порушення господарського зобов'язання внаслідок неправомірних дій або бездіяльності боржника, які утворюють склад його вини.
За загальним правилом збитки -це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. У разі заподіяння збитків потерпіла сторона повинна довести наявність таких збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.
Так, юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною -вчинення цивільного правопорушення. Тому особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які створюють склад цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки, шкода, причинний зв'язок між ними та вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Між тим, цивільно-правова відповідальність настає за умови, якщо дія чи бездіяльність, якими заподіяно шкоду, є протиправними чи заборонені законом. Протиправною визнається поведінка особи, яка порушує приписи правових норм та порушує суб'єктивне право особи.
В даному випадку, суд вважає недоведеною наявність виникнення господарських зобов'язань між сторонами і як наслідок збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками саме за договором - доручення на перевезення автомобільним транспортом від 19.05.2005р., і договором на перевезення вантажу від 20.05.2005р.
Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація -комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюються облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладена -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Товарно - транспортна накладна № 200505-002 від 20.05.2005р., на яку позивач посилається, як на доказ передачі вантажу водію, що здійснює перевезення (п.6 договору від 19.05.2005р.), не відповідає типовій формі № 1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 № 4881346.
Пунктом 7 договору від 19.05.2005р., встановлено, що факт передачі вантажу вантажоодержувачу є підпис вантажоодержувача про прийняття вантажу. Вантажоодержувач по даному договору (п.1 договору) є ПП ОСОБА_7. Тоді, як в товарно - транспортній накладеній № 200505-002 від 20.05.2005р. вантаж отримав - ПП ОСОБА_6, що суперечить умовах договору від 19.05.2005р.
Відповідно до п. 3.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997р., на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (ПП "Стратос") надає перевізнику при наявності договору заявку відповідно до встановленої форми.
Позивачем не надана суду дана заявка, тобто неможливо встановити, яка кількість вантажу повинна була перевозитись згідно з договором від 19.05.2005р.
Обґрунтовуючи завдання відповідачем збитків, позивач посилається на, що при перевезенні вантажу, на проміжку шляху від м.Олександрівка до м.Знам'янка Кіровоградської області, на 280-му кілометрі, у водія, під час руху в темний час доби, з машини було вкрадено невстановленими особами цукор в кількості 36 (тридцять шість) мішків, про що свідчить повідомлення з МРВ УМВС України в Кіровоградській обл.вих.№31/5905 від 21.05.05р.
Відповідно до розділу 15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Міністерством транспорту України № 363 від 14.10.1997р., а саме: п. п.15.1, 15.2 встановлено. Що у разі зіпсування, або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформлюються атом за формою, що наведена в додатку 4 до Правил.
Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини:
- невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними , які зазначені у товарно-транспортній накладній...
Судом не може бути прийнятий, як доказ фіксації недостачі продукції за договором перевезення від 19.05.2005р., в розумінні ст. 34 ГПК України, наданий позивачем акт про недостачу продукції від 23.05.2005р., поскільки в даному акті зазначено: "Товар прибыл по накладной (товарно-транспортной накладной) № 200505-002 от 20.05.2005г. в соответствии с договором № 58/05/ЗП от 18.05.2005г.».
Договір № 58/05/ЗП от 18.05.2005р. не має ніякого відношення до даного предмету спору.
Позивач зазначає, що 04 серпня 2005р. відповідачу була направлена претензія-вимога на оплату вартості втраченого в се вантажу, з вимогою сплати в семиденний строк.
Суд звертає увагу, на те, що в розділі 16 "Правила пред'явлення і розгляду претензій", Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а саме: п. 16.10 визначено, що до претензії додаються документи, які її обґрунтовують.
Товарно-транспортна накладна та акт, що засвідчують обставини, відповідно до яких наступає матеріальна відповідальність, подаються в оригіналі або в належно завіреній копії.
До претензії на втрачений, відсутній, зіпсований вантаж, крім документів, які підтверджують право на пред'явлення претензії, додається документ, яким засвідчується кількість і вартість відправленого товару.
Як вже зазначалось вище, товарно-транспортна накладна № 200505-002 от 20.05.2005р., що не відповідає типовій формі, затвердженої наказом № 4881346 від 29.12.1995р. та акт про недостачу товару від 23.05.2005р., що складний до іншого договору, не можуть бути належними доказами в обґрунтування заявлених вимог.
Враховуючи зауваження відповідача, стосовного того, що після здійснення крадіжки представником ПП «Стратос»були вилучені у ОСОБА_3 податкові накладні та товаро-транспортні накладні, які супроводжували вантаж, та замінені на інші, в яких була змінена на вищу заявлена вартість вантажу, судом було зупинено провадження по справі (ухвала від 16.03.2006р.) з метою направлення прокурору Дніпропетровської області повідомлення з необхідністю проведення перевірки вищезазначених фактів та вирішення питання, згідно ст. 97 КПК України з залученням до перевірки органів ДПА на предмет наявності порушень бухгалтерського обліку і податкового законодавства з боку сторін по справі.
Але, на момент поновлення провадження по справі, а саме на 09.02.2012р., належних результатів щодо проведення перевірки та встановлення фактичних обставин по справі суду не надано, лист № 42/5251 від 03.06.2009р., начальника Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Викладені обставини справи свідчать про те, що сторони по справі, за досить тривалий час, не намагались з'ясувати, або вчинити якісь дії щодо встановлення фактичних обставин по даній справі.
Крім того, п. 13. 6 правил, визначено, що при виявленні недостачі, ушкоджень або зіпсування вантажів, перевізник і вантажовідправник або вантажоодержувач не дійшли згоди у визначенні їх причин і сум, на яку зменшилась вартість вантажу, на вимогу перевізника, вантажовідправника чи вантажоодержувача проводиться експертиза в бюро товарних експертиз або іншими компетентними органами чи фізичними особами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, а також дослідивши надані докази позивач не скористався правом на проведення вищезазначеної експертизи, не довів суду, що завдані збитки понесені ним, саме за договорами від 19.05.2005р., від 20.05.2005р.
В задоволення позову ПП "Стратос" до ПП ОСОБА_1 слід відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем, згідно ст. 49 ГПК України.
Розглянувши зустрічну позовну, що надійшла 31.10.2005р. на адресу господарського суду від ПП ОСОБА_1 до ПП "Стратос" про визнання договорів від 19.05.2005р. та від 20.05.2005р. недійсними (з заявою про уточнення позовних вимог від 19.03.2012р.) суд встановив:
Обґрунтовуючи зустрічну позовну заяву, позивач вказує на те, що 20 травня 2005р. між приватним підприємством «Стратос»і водієм ОСОБА_3 була укладена домовленість на перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме: автомобілем МАЗ державний номер НОМЕР_2 номер причепа НОМЕР_3, по маршруту місто Тєтієв Кіровоградської області - місто Запоріжжя. Вказаний водій прийняв для перевезення від ПП «Стратос»вантаж.
ПП ОСОБА_1, як суб'єкт господарювання та власник транспортного засобу МАЗ державний номер НОМЕР_2, номер причепа НОМЕР_3, не знав про укладену домовленість між ПП «Стратос»та водієм ОСОБА_3, не знав про договори укладені між ПП «Стратос»та водієм ОСОБА_3 та їх зміст, договори від 19.05.2005р. та 20.05.2005р., з ПП «Стратос»ПП ОСОБА_1 не підписував та доручень на їх підписання ОСОБА_3 не давав.
При перевезенні вантажу на проміжку шляху від м.Олександрівка до м.Знам'янка Кіровоградської області на 280-му кілометрі, у водія, під час руху в темний час доби з машини було вкрадено невстановленими особами цукор в кількості 36 (тридцять шість) мішків. Цей факт підтверджується повідомленням з МРВ УМВС України в Кіровоградській обл.вих.№31/5905 від 21.05.05р. Саме тоді водій ОСОБА_3 сповістив ПП ОСОБА_1 про здійснення перевезення вантажу та факт крадіжки, після чого ПП ОСОБА_1 безпосередньо виїхав на місце події з метою встановлення обставин.
Після здійснення крадіжки представником ПП «Стратос»були вилучені у ОСОБА_3 податкові накладні та товаро-транспортні накладні, які супроводжували вантаж, та замінені на інші в яких була змінена на вищу заявлена вартість вантажу.
Накладні, які були замінені представником відповідача за зустрічним позовом та залишені в кабіні водія ОСОБА_3, надані позивачем в судове засідання та долучені до матеріалів справи.
Як пояснив представник позивача за зустрічним позовом, дана заміна була здійснена представниками відповідача (за зустрічним позовом), в зв'язку з невідповідністю виданих накладних на вантаж, типовій формі № 1 -ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95р. № 4881346.
Позивач за зустрічним позовом посилається на те, що не підписував ні договір -доручення від 19.05.2005р., ні договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2005р., не знав про наміри здійснити перевезення та про прийняття вантажу ОСОБА_3
Договори, на які посилається позивач за первісним позовом, підписані без відома ПП ОСОБА_1 водієм ОСОБА_3 - особою, яка не вповноважена здійснювати дані дії, про що свідчить зміст договорів, відсутність в них реквізитів ПП ОСОБА_1, підпису ОСОБА_1
Ці обставини вказують на недійсність договорів між ПП «Стратос»та ПП ОСОБА_1, оскільки не була дотримана їх форма (відсутність реквізитів), та підписані вони особою, яка не мала права їх підписувати.
Згідно з пунктом 4 договору доручення на перевезення вантажів автомобільним
транспортом від 19.05.05р. та пунктом 3 договору на перевезення вантажів
автомобільним транспортом від 20.05.05р., на які посилається позивач в своїх вимогах,
саме водій автомобіля здійснюючи перевозку вантажу несе повну матеріальну
відповідальність за сохранність вантажу.
Судом досліджувались надані позивачем за первісним позовом, копії, зроблені з факсимільної копії - договір -доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.05.2005р. та договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2005р. б/н, поскільки позивачем за первісним позовом не було надано оригіналівфаксограм даних договорів.
Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Згідно зі ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Таким чином, для письмового правочину недостатньо викласти його зміст у відповідному документі з дотриманням існуючих правил правопису та філології. Сформу льований текст обов'язково має бути підписаний його стороною (сторонами). Під підписанням правочину необхідно розуміти скріплення його тексту оригінальною позначкою, притаманною лише даній особі. Відповідно до ст. 5 Конвенції ООН «Про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі»від 9 грудня 1988 р. дійсний підпис означає власноручний підпис або його факси-міле або інше еквівалентне посвідчення автентичності інших засобів; підробле ний підпис -це підпис, зроблений шляхом неправомірного використання зазначених засобів. Правовий статус та порядок використання електронного цифрового підпису визначаються законами України «Про електронний цифро»підпис»та «Про електронні документи та електронний документообіг».
Спеціальні вимоги встановлюються для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це установчим документами юридичної особи (головою правління, президентом, директоре»тощо), довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавстві скріплені печаткою. На відміну від нової редакції ЦК 1963 р. (ст. 44) вимагав для письмових угод лише підпису осіб, які їх укладали.
Для правочину, який вчинюється фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, достатньо їхнього особистого підпису.
Вчинення правочинів із застосуванням факсимільного відтворення підпису
з допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового
підпису або іншого аналога власноручного підпису можливе лише у випадках, встановлених цивільним законодавством, або за наявності письмової згоди сторін із зафіксованими в ній зразками відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Законом України «Про обіг векселів в Україні»передбачено правило про обов'язковість власноручного підпису»(ст. 5). Така пересторога покликана уне-іивити зловживання у використанні факсимільного відтворення підпису.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом Роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частин 1-2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Договір -доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.05.2005р. та договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2005р. б/н не відповідають вимогам, що ставляться до правочинів.
З огляду на викладене, зустрічна позовна підлягає задоволенню, договори від 19.05.2005р., від 20.05.2005р. слід визнати недійсними.
Судові витрати слід покласти на відповідача, за зустрічним позовом, згідно зі ст. 49 ГПК України, так як спір з його вини доведено до судового розгляду. .
Керуючись ст. ст. 3, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд:
В позові Приватного підприємства "Стратос", 49006, м. Дніпропетровськ, вул.Аптекарська балка, 19 (ЗКПО 23079116) до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) про стягнення 5310 грн. 00 коп. збитків відмовити.
Зустрічний позов Приватного підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Стратос" про визнання недійсними договору доручення на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.05.2005р. та договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 20.05.2005р.задовольнити.
Визнати недійсними договір - доручення на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 19.05.2005р. та договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 20.05.2005р.
Стягнути з Приватного підприємства "Стратос", 49006, м.Дніпропетровськ, вул.Аптекарська балка, 19 (р/р 2600409000846 в ДФ АБ «Правекс-банк», МФО 305932, ЗКПО 23079116) до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_4 в ЗФ АБ «Південний», МФО 313753, код НОМЕР_1) 85 (вісімдесят п'ять) грн.00коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судвого процесу.
Видати наказ.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання рішення «04»квітня 2012р.
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет