Запорізької області
20.03.12 Справа № 11/220д/09-13/173д/10
Суддя Серкіз В.Г.
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка", смт. Веселе, Запорізької області
до відповідача-1: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Імені Фрунзе", смт. Веселе Запорізької області
до відповідача-2: Приватного підприємства "Азов-Авто", смт. Веселе, Запорізької області
третя особа 1: Веселівська селищна рада Запорізької області, смт. Веселе, Запорізької області
третя особа 2: Веселівська районна державна адміністрація Запорізької області, смт. Веселе Запорізької області
третя особа 3: Комунальне підприємство "Веселівське районне бюро технічної інвентаризації", смт. Веселе Запорізької області
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
Суддя Серкіз В.Г.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача 1: Година С.М., дов. № 1 від 03.01.2012р.
Від відповідача 2: не з'явився
Від третьої особи 1: не з'явився
Від третьої особи 2: не з'явився
Від третьої особи 3: Нестеренко В.В., директор, рішення № 18 від 10.09.2009р.
Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" до відповідача 1 -Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Імені Фрунзе", відповідача 2 - Приватного підприємства "Азов-Авто", за участю третіх осіб 1: Веселівської селищної ради Запорізької області, Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, Комунального підприємства "Веселівське районне бюро технічної інвентаризації" про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 01.04.2008р.
У зв'язку зі скасуванням Вищим господарським судом України рішення господарського суду Запорізької області від 24.06.2009р. та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 18.11.2009р. у справі № 11/220д/09, - розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області від 11.05.2010р. справу передано на новий розгляд судді Серкізу В.Г.
Ухвалою суду від 11.05.2010 р. справу прийнято до розгляду суддею та призначено судове засідання.
12.01.2011р. провадження у справі № 11/220д/09-13/173д/10 зупинено до розгляду Веселівським районним судом Запорізької області позовних заяв про переведення прав і обов'язків позивачів за договором купівлі-продажу майнового паю та визнання свідоцтв недійсними: Брижевського В.Ф., Карого М.В, Мигулі П.Я., Нежурко О.В. Олійника В.В., Садовського А.І, Щетініна М.В., Короткого О.І, Любишко М.В.,Носенок М.Т., Россохи Р.С., Садовської Г.І, Саніна М.М., Терзі М.А., Шехурдіна Г.І.
23.02.2011р. до господарського суду Запорізької області надійшов лист з додатками від відповідача-1 де містилися ухвали від 01.02.2011р. Веселівського районного суду Запорізької області щодо залишення позовних заяв без розгляду про переведення прав і обов'язків позивачів за договором купівлі-продажу майнового паю та визнання свідоцтв недійсними: Брижевського В.Ф., Карого М.В, Мигулі П.Я., Нежурко О.В. Олійника В.В., Садовського А.І, Щетініна М.В., Короткого О.І, Любишко М.В.,Носенок М.Т., Россохи Р.С., Садовської Г.І, Саніна М.М., Терзі М.А., Шехурдіна Г.І.
У зв'язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі відпали, ухвалою суду від 14.02.2012р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 13.03.2012р.
У зв'язку з виробничою необхідністю, розгляд справи призначений на 13.03.2012р. об 11 -00 хв. перенесено на 13.03.2012р. о 16 -00 год.
Ухвалою суду від 13.03.2012р. розгляд справи відкладено на 20.03.2012р., на підставі ст. 77 ГПК України.
20.03.2012р. до початку розгляду справи представники відповідача -1 та третьої особи - 3 заявили клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Позивач у судове засідання 20.03.2012р. не з'явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Уповноваженого представника у судове засідання не направив.
Відповідач 1 проти позову заперечив, про що свідчить письмовий відзив, який міститься в матеріалах справи.
Відповідач 2, треті особи 1, 2 у судове засідання 20.03.2012р. не з'явилися. Про час та місце розгляду справи були попереджені належним чином. Уповноважених представників у судове засідання не направили.
В матеріалах справи міститься клопотання третьої особи 2 - Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області про розгляд справи без участі її уповноваженого представника.
Клопотання прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" -неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб -учасників судового процесу.
Неявка позивача, відповідача 2, третіх осіб 1, 2 в судове засідання не звільняє його від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті.
Визнавши, що спір може бути розглянутий за наявними матеріалами у справі, без участі представників позивача, відповідача 2, третіх осіб 1, 2, суд розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін,
Колективне сільськогосподарське підприємство "Імені Фрунзе" зареєстроване згідно з рішенням Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області №103 від 22.04.1993р.
13.01.2000р. загальними зборами уповноважених КСП "Імені Фрунзе" прийняті рішення про проведення реорганізації КСП "Імені Фрунзе" до 06.03.2000р., про затвердження розміру пайового фонду, який підлягає розподілу між співвласниками КСП "Імені Фрунзе" в розмірі 8.946.952грн., про затвердження списку членів КСП, які мають право на майновий пай.
Рішенням засновницьких зборів сільськогосподарського кооперативу імені Фрунзе, оформленим протоколом № 1 від 12.02.2000р. затверджено статут СВК.
10.03.2000р. Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області затверджений Статут СВК "Імені Фрунзе".
Відповідно до статей 7 та 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство " майно КСП належить на праві спільної часткової власності його членам.
Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство, як юридична особа, а його члени -в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
Підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об'єктами власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.
При розпаюванні майна КСП ім. Фрунзе жоден із співвласників не побажав отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї. Тому, майновий пай в натурі не виділявся, а був розподілений у грошовому виразі.
При реорганізації КСП в СВК усі члени КСП подали заяви про прийняття їх в члени кооперативу з земельними та майновими паями.
У п. 1.1 Статуту зазначено, що СВК "Імені Фрунзе" створений на підставі Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію", Земельного кодексу та інших законів України шляхом об'єднання фізичних осіб на засадах членства, об'єднання пайових внесків, коштів для спільного виробництва продукції з обов'язковою трудовою участю в його діяльності.
Пунктом 1.2 Статуту встановлено, що СВК створюється його засновниками на добровільних засадах в процесі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства "Ім. Фрунзе" шляхом перетворення з Колективного сільськогосподарського підприємства. Сільськогосподарський виробничий кооператив "Імені Фрунзе" є правонаступником всіх прав та обов'язків колективного сільськогосподарського підприємства "Імені Фрунзе".
Згідно п. 1.13 Статуту пайовий внесок члена СВК направляється на розвиток СВК. Він проводиться шляхом передачі СВК земельного та майнового паю.
Як вказано у п. 4.2.5 Статуту СВК пайовий внесок фізичної особи - члена СВК при створенні складається з майнового та земельного паїв.
СВК відповідно до п. 6.1 Статуту є власником будівель, споруд, грошей, майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів отриманих від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої Статутом СВК.
Відповідно до п. 6.4 Статуту право розпоряджатись своїм паєм на власний розсуд власник паю набуває після особистої зави про виділення належної йому майнової частки із спільної власності у приватну власність.
Для здійснення господарської та іншої діяльності СВК відповідно до п. 6.5 Статуту за рахунок власного майна формує відповідні майнові фонди. Майно СВК поділяється на пайовий та неподільний фонди.
Органом управління СВК є зокрема збори уповноважених членів СВК до компетенції яких належить визначення видів і розмірів фондів СВК, порядок їх формування та використання (п. 5.2, 5.4 Статуту).
Згідно п.п. і), г) п. 5.7.1 Статуту право виконувати всі юридичні дії від імені СВК, зокрема і укладати від імені СВК договори з підприємствами, установами, організаціями і громадянами, надано голові СВК.
З пункту 10 Статуту СВК вбачається, що засновниками СВК є колишні члени КСП "Імені Фрунзе".
Пунктом 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою або в іншій формі, за згодою сторін.
Оскільки майно не розпайовувалось і кожен написав заяву про прийняття його в члени СВК "Імені Фрунзе" з майновим та земельним паєм та враховуючи положення п. 1.13 Статуту все майно передано на баланс СВК "Імені Фрунзе".
29.02.2008 р. Веселівської селищної ради Запорізької області було прийнято рішення № 55, про оформлення Сільськогосподарському виробничому кооперативу "Імені Фрунзе" свідоцтв про право власності, в тому числі на адміністративну будівлю, розташовану за адресою: 72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Кірова, 151-а; корпус № 8, розташований за адресою: 72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Кірова, 151-б; корпус № 9, розташований за адресою: 72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Кірова, 151-в.
01.03.2008р. зборами членів СВК "Імені Фрунзе" (протокол № 1) прийнято рішення про продаж ПП "Азов-Авто" за 235000 грн. наступного майна, а саме: адмінбудівлі комплексу СТФ, розташованого за адресою: вул. Кірова, 151а,пгт Веселе, Веселівський р-н Запорізької обл., а також корпус № 8 та корпус № 9.
На виконання вказаного рішення 01.04.2008р. між СВК "Імені Фрунзе" та ПП "Азов-Авто" укладено договір купівлі-продажу.
Відповідно до пунктом 1.2 договору об'єктом, що є предметом цього договору, є адміністративна будівля, загальною площею 1057,81 м2, зазначена в плані під літерою А, при ній є такі будівлі та споруди: а-прибудова, Б-котельня, М1-вимощення, М2-вимощєння, Пг-підвал, N-огорожа, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Кірова, 151-а, і перебуває на балансі СВК "Імені Фрунзе".
Згідно п. 3.1 договору загальна вартість, що підлягає сплаті покупцем за цим договором становить 135 000грн.
Вказаний договір нотаріально посвідчено 01.04.2008р. та зареєстровано в Державному реєстрі договорів.
Договір купівлі-продажу від 01.04.08р. відповідачами виконаний. Кошти отримані за спірним договором купівлі-продажу були видані СВК власникам майнових паїв, що підтверджується наявним у справі копіями платіжних відомостей.
Згідно ч. 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Як встановлено матеріалами справи, СВК "Імені Фрунзе" створено шляхом реорганізації КСП "Імені Фрунзе".
Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України № 63 від 14.03.2001р. "Про затвердження порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств" у процесі реорганізації КСП кожен з учасників КСП має право прийняти одне з таких рішень: 1)приєднатись до однієї з ініціативних груп із створення нового підприємства; 2)приєднатися до відповідної установчої угоди і прийняти участь у створенні підприємства-правонаступника; 3) здійснити у процесі реорганізації вихід з КСП з отриманням індивідуально визначеного майна для господарських потреб, створення селянського фермерського господарства, здійснення підприємницької діяльності; 4) отримати майно спільно з іншими членами КСП шляхом укладення договору про спільне володіння та користування майном з подальшою передачею його в оренду єдиним комплексом; поступитись належним йому паєм на користь будь-якого іншого члена підприємства або третьої особи за згодою інших співвласників.
Згідно п. 18 наказу Міністерства аграрної політики України № 63 від 14.03.2001 р. до статутних фондів підприємств -правонаступників КСП передається майно лише в частині, вартість якої дорівнює сукупній вартості майнових паїв членів КСП - засновників такої юридичної особи-правонаступника.
Розмір пайового фонду, який підлягає розподілу між співвласниками КСП "Імені Фрунзе" був визначений 13.01.2000р. загальними зборами уповноважених членів КСП в розмірі 8.946.952грн. З матеріалів справи вбачається, що при реорганізації майно пайового фонду не виділялось в натурі членам реорганізованого КСП. Останніми було прийнято рішення прийняти участь у створенні підприємства правонаступника.
Таким чином, СВК "Імені Фрунзе" є правонаступником КСП "Імені Фрунзе", а колишні члени КСП, прийнявши участь у створенні підприємства-правонаступника, стали засновниками СВК "Імені Фрунзе", про що свідчать протокол № 1 засновницьких зборів СВК "Імені Фрунзе" від 12.02.2000р. та затверджений на цих зборах Статут СВК "Імені Фрунзе". Тобто співвласники пайового фонду майна КСП стали засновниками та членами підприємства -правонаступника.
Статтею 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени-в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.
У відповідності до ч. 2 ст. 9 вказаного закону пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатись своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.
Сторонами не надано доказів того, що на момент створення СВК учасники КСП та в подальшому члени СВК отримали на вартість майнового паю індивідуально визначене майно або отримали спільно майно, уклавши договір про спільне володіння та користування майном.
Відповідно до статуту СВК, затвердженого загальними зборами засновників, які є співвласниками пайового фонду, засновники при створенні внесли майнові паї, як внески до статутного фонду СВК. До вказаного висновку колегія дійшла виходячи з такого.
Зі змісту положень Статуту СВК вбачається, що підприємство -правонаступник КСП імені Фрунзе є сільськогосподарським кооперативом, правові і організаційні умови діяльності якого зокрема визначаються Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію". Відповідно до ст.7 цього Закону статут кооперативу є основним правовим документом, що регулює його діяльність.
Згідно визначення сільськогосподарського кооперативу наведеного у ст. 1 Законом України "Про сільськогосподарську кооперацію" СВК є добровільним об'єднанням фізичних осіб на засадах добровільного членства та об'єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності. Пай - це майновий внесок члена кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.
Рішенням засновницьких зборів сільськогосподарського кооперативу імені Фрунзе, оформленим протоколом № 1 від 12.02.2000р., на підставі поданих заяв 605 колишніх членів КСП стали членами СВК "Імені Фрунзе", передавши земельні та майнові паї СВК.
Згідно положень Статуту СВК майно СВК поділяється на пайовий та неподільний фонди (п.6.5). Органом управління СВК є зокрема збори уповноважених членів СВК до компетенції яких належить визначення видів і розмірів фондів СВК, порядок їх формування та використання (п. 5.2, 5.4 Статуту).
Щодо договору оренди про передачу в оренду майнових паїв від 28.10.2002р., на який посилається позивач у підтвердження того, що відповідач-1 не мав права без рішення співвласників майнових паїв розпоряджатись майном, яке підлягало розпаюванню, суд зазначає, що сторонами не надано доказів укладання колишніми членами КСП в процесі реорганізації підприємства договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, а також прийняття рішення загальними зборами членів КСП про укладання такого договору та передачі майнових паїв в оренду СВК. Наявність вказаного договору оренди не узгоджується з положеннями наказу Міністерства аграрної політики України № 63 від 14.03.2001року "Про затвердження порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств", бо загальними зборами уповноважених членів КСП було вже прийнято рішення прийняти участь у створенні підприємства-правонаступника. Крім того, змін до статуту СВК у зв'язку з укладанням договору оренди від 28.10.2002р. в установленому законом порядку не вносилось. Акту приймання-передачі майнових паїв не складалось.
Як встановлено, адмінбудівля, яка є предметом спірного договору, включена до складу основних засобів, що підлягали розпаюванню КСП ім. Фрунзе, та передано за рішенням загальних зборів членів КСП до пайового фонду СВК.
Органом управління СВК є зокрема збори уповноважених членів СВК до компетенції яких належить визначення видів і розмірів фондів СВК, порядок їх формування та використання (п. 5.2, 5.4 Статуту).
Згідно п.п. і), г) п. 5.7.1 Статуту право виконувати всі юридичні дії від імені СВК, зокрема і укладати від імені СВК договори з підприємствами, установами, організаціями і громадянами, надано голові СВК.
01.03.2008р. зборами членів СВК "Імені Фрунзе" (протокол № 1) прийнято рішення про продаж ПП "Азов-Авто" за 235000грн. наступного майна, а саме: адмінбудівлі комплексу СТФ, розташованого за адресою: вул. Кірова, 151а, смт. Веселе, Веселівський р-н Запорізької обл., а також корпус № 8 та корпус № 9.
З пункту 10 Статуту СВК вбачається, що засновниками СВК є колишні члени КСП "Імені Фрунзе", тобто співвласники пайового фонду.
Згідно ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
На момент укладання спірного договору Волков С.Г. діяв на підставі рішення загальних зборів протокол № 1 від 01.03.2008р. та п. 5.7 Статуту, за яким була відчужена адмінбудівля.
Крім того, статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку представляють, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Наступним схвалення спірного договору купівлі-продажу є прийняття оплати за об'єкт продажу в розмірі 135000грн. та передання членам СВК "Імені Фрунзе" грошових коштів, отриманих від реалізації майна, що свідчить про схвалення власниками майнових паїв вчиненого правочину.
Як свідчать матеріали справи, позивач скупив шляхом укладання 19 договорів купівлі-продажу у власників майнових паїв реформованого КСП ім. Фрунзе, правонаступником якого є СВК "Імені Фрунзе", майнові паї лише у грудні 2008р.-лютому 2009р., тобто, з цього часу позивач отримав права спільної часткової власності на 3,5% (або 313.967грн.) пайового фонду.
Статтею 363 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладання договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.
Згідно п. 7 договору купівлі-продажу майнового паю також передбачено, що право власності на частку майнового паю переходить до Покупця при підписанні цього договору.
Отже, на момент укладення спірного договору купівлі - продажу адмінбудівлі від 01.04.08р. взагалі ніяких прав позивача не було порушено.
Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001р. № 177 "Порядок визначення розмірів майнового паю членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення" визначено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай, яке позивач одержав лише у червні 2009р.
Крім того, рішенням господарського суду від 02.09.2010р. (справа № 28/255/09-6/136/10) у задоволенні позовних вимог ТОВ "Ніка" про визнання недійсним рішення Веселівської селищної ради Запорізької області від 29.02.2008р. № 55 "Про оформлення права власності" в частині оформлення СВК "Імені Фрунзе" свідоцтв про право власності на адміністративну будівлю, розташовану за адресою: 72202, Запорізька області, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Кірова, 151-а; корпус № 8, розташований за адресою: 72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Кірова, 151-б; корпус № 9, розташований за адресою: 72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Кірова, 151-в, відмовлено.
При розгляді справи № 28/255/09-6/136/10, судом встановлено, що ТОВ "Ніка" почало скупати у співвласників пайового фонду реформованого КСП ім. Фрунзе, правонаступником якого є СВК "Імені Фрунзе", майнові паї у грудні 2008 р. - лютому 2009р., а спірне рішення № 55 було прийнято 29.02.2008р.
Таким чином, позивач не був власником або співвласником спірного майна на день прийняття спірного рішення.
За таких підстав, спірне рішення на момент його прийняття ні яким чином не порушувало права та обов'язки позивача.
Позивач -ТОВ "Ніка" свідоцтва про право власності на майновий пай отримало лише у червні 2009р., що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, позивач не довів, що при перетворені КСП в СВК, були допущені порушення, при умові, що при перетворенні КСП в СВК жоден із співвласників не побажав отримати свій майновий пай у натурі. При реорганізації КСП в СВК усі члени КСП подали заяви про прийняття їх в члени кооперативу з земельними та майновими паями.
Також позивач не довів, що вказані ним в позовної заяві порушення, призвели до порушення його прав та обов'язок.
Більш того, слід зазначити, що співвласники майнового паю продали свої майнові паї ТОВ "Ніка" з порушенням ст. 362 ЦК України.
Згідно зі статтею 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
В статті 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
За змістом Роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Аналізуючи вище зазначене, господарський суд не знаходить законних підстав для задоволення позову про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 01.04.2008р.
Крім того, господарським судом було прийнято до уваги думку Вищого господарського суду України при розгляді касаційної скарги ТОВ "Ніка" щодо ненадання правової оцінки договору оренди від 28.10.2002р.
З приводу цього, господарський суд зазначає, що між співвласниками майна пайового фонду колишнього КСП ім. Фрунзе в особі Гудкова Г.С. і СВК «Імені Фрунзе», в особі Гудкова Г.С. дійсно був 28.10.2002р укладений договір оренди. Зазначений договір оренди від 28.10.2002р. укладений всупереч вимогам цивільного законодавства діючого на той час, а тому є недійсним.
Ст. 62 ЦК УРСР визначено, що угода, укладена однією особою від імені другої особи ( яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.
Згідно з ч. 4 ст. 62 ЦК УРСР представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої від одночасно є.
Як зазначено ст. 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Таким чином, договір оренди від 28.10.2002р., укладений однією особою - Гудковим Г.С. від імені співвласників майнового пайового фонду колишнього КСП ім. Фрунзе в інтересах СВК "Імені Фрунзе», одночасно представником якого на день укладання спірної угоди він був, суперечить ст. 62 ЦК УРСР і тому на підставі ст. 48 ЦК УРСР є недійсним.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, що встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
У той же час, статтею 4-3 ГПК України зазначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
В даному випадку, за наведених у позовній заяві підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували про порушення його прав і охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка" до відповідача 1 -Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Імені Фрунзе", відповідача 2 - Приватного підприємства "Азов-Авто" відмовити.
Суддя В.Г. Серкіз
Згідно з оригіналом
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 22.03.2012р.