12 березня 2012 р. № 5002-22/2599.1-2011(5002-5/3168-2010)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіМуравйова О.В.,
суддів:Бакуліної С.В.,
Данилової Т.Б.,
Першикова Є.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши заяву Карбовської Ольги Анатоліївни
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 22.12.2011
у справі№ 5002-22/2599.1-2011(5002-5/3168-2010)
за позовомПрокурора Залізничного району міста Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради
до 1.Відкритого акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" 2.Фонду майна Автономної Республіки Крим
треті особи1. Калюжна Юлія Михайлівна 2. Бєлова Тетяна Іванівна 3. Левченко Наталія Володимирівна 4. Шуськова Ірина Василівна 5. Никифорова Валентина Максимівна 6. Помогаєва Людмила Дмитрівна 7. Дзенгайло Світлана Володимирівна 8. Шибаєва Надія Вікторівна 9. Сабітова Олена Леонідівна 10. Карбовська Ольга Анатоліївна 11. Коваленко Петро Петрович 12. Ігнатьєв Олександр Олександрович 13. Милостнова Олена Григорівна 14. Мирна Тетяна Миколаївна 15. Сімоненкова Надія Олексіївна 16. Снегур Н.С. 17. Мирний Сергій Костянтинович 18. Савицька Наталія Миколаївна 19. Бєлов Дмитро Юрійович 20. Лук'яненко Л.Г.
про визнання незаконними та скасування наказів, вилучення майна із статутного фонду, передачу гуртожитку до комунальної власності
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.08.2011 у справі №5002-22/2599.1-2011(5002-5/3168-2010) (суддя Калініченко А.А.) в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 (колегія суддів у складі: Фенько Т.П., Заплава Л.М., Проценко О.І.) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2011 у справі №5002-22/2599.1-2011(5002-5/3168-2010) (колегія суддів у складі: Добролюбова Т.В., Гоголь Т.Г., Швець В.О.) постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 залишено без змін.
Карбовська Ольга Анатоліївна звернулась з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2011 у справі № 5002-22/2599.1-2011, в якій просить скасувати згадану постанову та судові рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень частин першої та другої статей 1, 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статей 3, 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств"; пунктів 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 №717, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Як докази неоднакового застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах заявники надали постанови Вищого господарського суду України від 14.05.2009 у справі №13/308, від 22.03.2011 у справі №8/233-09, від 23.04.2008 у справі №1/311-26/131(1/1223-6/344), від 03.03.2009 у справі №1/117-ПН-05, від 19.05.2011 у справі №5002-5/3168-2010; постанову Верховного Суду України від 23.09.2008 у справі №2-1/17489-07.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Як вбачається зі змісту постанови від 22.12.2011 у справі № 5002-22/2599.1-2011, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України, проаналізувавши положення статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 1, 2, 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пункту 39 Методики оцінки вартості об'єкта приватизації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.95 №36, Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 №891 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на спірні гуртожитки.
При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що ВАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" правомірно набуло право власності на спірний гуртожиток як на складову частину приватизованого цілісного майнового комплексу підприємства, оскільки гуртожитки у спірний період не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами чи мав передаватися до комунальної власності. Разом з тим, судом враховано і рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2002 у справі №2-1/6878-2002, яким визнано за ВАТ "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" (відповідач) право власності на майно, в тому числі, і на спірний гуртожиток.
Водночас у постановах від 14.05.2009 у справі № 13/308-08, від 23.04.2008 у справі №1/311-26/131(1/1223-6/344), за аналогічного предмету, підстав позову, змісту позовних вимог, за однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин та встановлених судами фактичних обставин в частині визнання права власності на гуртожитки, Вищий господарський суд України дійшов протилежних висновків ніж ті, що викладені у постанові від 22.12.2011 у справі № 5002-22/2599.1-2011, а саме: щодо задоволення позову про визнання права власності на спірні гуртожитки, суд касаційної інстанції виходив з того, що правових підстав включення спірного гуртожитку до складу майна, що приватизується, не було, оскільки гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" приватизації не підлягав (справа № 13/308-08); позивач не є власником спірного майна -гуртожитку, а тому не наділений правом на пред'явлення позову про усунення перешкод та зупинення втручання у здійснення права власності щодо об'єкту нерухомості, придбаного за договором купівлі-продажу, визнано за державою право власності на гуртожиток (справа №1/311-26/131(1/1223-6/344)).
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що зі змісту доданих до заяви постанов Вищого господарського суду України від 14.05.2009 у справі № 13/308-08, від 23.04.2008 у справі №1/311-26/131(1/1223-6/344), та постанови про перегляд якої подано заяву, вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Водночас постановою Верховного Суду України від 03.10.2011 у справі 8/233-09 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 22.03.2011 у справі №8/233-09 та справу направлено до суду касаційної інстанції на новий розгляд., Таким чином, посилання на вказану постанову є безпідставним, оскільки спір у даній справі не вирішено остаточно, а відтак на неї не може здійснюватись посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 цього Кодексу.
Проте не може бути доказом неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах постанови Вищого господарського суду України від 03.03.2009 у справі № 1/117-П-05, від 19.05.2011 у справі №5002-5/3168-2010, оскільки зазначеними постановами скасовані рішення судів попередніх інстанцій в частині, що стосується доводів заявника, а справи передані до суду першої інстанції на новий розгляд, тобто не вирішено спір у справі, тому на відповідні постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України.
Посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 23.09.2008 у справі №2-1/17489-07 також слід відхилити, оскільки до судових рішень, на які у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах.
Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Допустити справу справи № 5002-22/2599.1-2011(5002-5/3168-2010) до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддя О.Муравйов
СуддіС.Бакуліна
Т.Данилова
Є.Першиков
А.Уліцький
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)