"21" березня 2012 р. Справа № 5015/2747/11
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. -головуючий,
Жукової Л.В.,
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішеннягосподарського суду Львівської області від 10.08.2011 р.
та постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р.
у справі № 5015/2747/11 господарського суду Львівської області
за позовомдочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
допублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"
простягнення 9 611 283,46 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача: Демчук О.В. (дов. від 27.12.2011 року);
відповідача: Гулієва І.Р. (дов. від 18.10.2011 року),
Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ звернулася до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів про стягнення 9 611 283,46 грн., з яких: 8 150 146,42 грн. -основний борг, 226 188,64 грн. -інфляційні втрати, 79 198,24 грн. -3% річних, 415 438,03 грн. -пеня, 740 312,13 грн. -7% штрафу та судових витрат.
Рішенням господарського суду Львівської області від 10.08.2011 р. (суддя Деркач Ю.Б.), позов задоволено частково. Судові витрати покладено на позивача та відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ 5 870 857 грн. 01 коп. основного боргу, 207 709 грн. 01 коп. пені, 226 188 грн. 64 коп. інфляційних втрат та 79 198 грн. 24 коп. -3% річних з відстрочкою виконання рішення до 01.01.2012 р. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", м. Львів на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ 20 175 грн. 59 коп. державного мита та 186 грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У частині позовних вимог щодо стягнення 740 312,13 грн. -7% штрафу, 207 729,02 грн. пені, 5 324,41 грн. державного мита та 49,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у задоволенні позову відмовити. У решті частин позовних вимог провадження у справі припинити.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. (головуючий суддя: Давид Л.Л., судді: Кордюк Г.Т., Мурська Х.В.), апеляційну скаргу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" залишено без змін, а рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2011 р. залишено без змін.
Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. у справі № 5015/2747/11 в частині відмови у стягненні 207729,02 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України".
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.
Відповідач надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.12.2009 р. між сторонами укладено Договір №119Н-646 про транспортування природного газу для забезпечення потреб населення (далі по тексту -Договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу відповідача від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій (ГРС), а відповідач у свою чергу зобов'язався сплатити за транспортування газу для потреб населення встановлену плату.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що послуги по транспортуванню газу щомісячно оформляються сторонами актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які, відповідно до п.4.4. Договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Тариф на транспортування 1000 м3 газу по магістральних трубопроводах позивача встановлено у п.5.1. Договору і становить 2,70 грн., крім того ПДВ -0,54 грн., всього 3,24 грн.
Зазначений розмір тарифу розрахований відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 21.06.2007 року № 775 "Про затвердження тарифів на транспортування та постачання природного газу".
З 01.05.2010 року тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами, передбачений у п.5.1. Договору було змінено у зв'язку із затвердженням Національною комісією регулювання електроенергетики України нових тарифів на транспортування газу магістральними газопроводами. Постановою № 479 "Про затвердження тарифів на транспортування природного газу" від 28.04.2010 року був встановлений новий тариф на 3,12 грн., про що укладено Додаткову угоду № 2 від 14.05.2010 року до Договору.
Згідно з п.6.2. Договору відповідач здійснює оплату послуг по транспортуванню газу шляхом щоденного зарахування коштів на поточний рахунок позивача в порядку встановленому Алгоритмом (порядком) розподілу коштів, затвердженим НКРЕ.
Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється відповідачем протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.
Позивач виконуючи взяті зобов'язання у січні -грудні 2010 року протранспортував природний газ для відповідача загальним обсягом 1 041 869,998 тис.м.кб. газу, що підтверджується Актами здачі -прийомки послуг по транспортуванню газу (Акт № 01Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.01.2010 року, Акт № 02Н здачі-прийомки транспортних послуг від 28.02.2010 року, Акт № 03Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.03.2010 року, Акт № 04Н здачі-прийомки транспортних послуг від 30.04.2010 року, Акт № 05Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.05.2010 року, Акт № 06Н здачі-прийомки транспортних послуг від 30.06.2010 року, Акт № 07Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.07.2010 року, Акт № 08Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.08.2010 року, Акт № 09Н здачі-прийомки транспортних послуг від 30.09.2010 року, Акт № 10Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.10.2010 року, Акт № 11Н здачі-прийомки транспортних послуг від 30.11.2010 року, Акт № 12Н здачі-прийомки транспортних послуг від 31.12.2010 року). Загальна вартість наданих послуг протягом січня -грудня 2010 року становить 21 441 728,32 грн.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач в порушення п. 6.2. Договору та ст.526 ЦК України у встановлений договором строк погасив суму основного боргу лише частково. Основний борг відповідача за транспортування природного газу згідно з Договором на момент подання позову становив 8 150 146,42 грн.
Відповідач надав суду докази часткової сплати боргу вже після подачі позову та порушення провадження у справі, про що свідчать платіжні доручення № 4719 від 29.06.2011 р. на суму 391 510,92 грн. та № 5262 від 19.07.2011 р. на суму 828 978,25 грн. згідно з якими сума боргу зменшилася та становить 5 870 857,01 грн., а також підтверджується Актом звіряння розрахунків від 27.07.2011 року, копії яких залучено до матеріалів справи.
За змістом ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. Наведена норма стосується невиконання не грошових зобов'язань, а даний спір є про невиконання грошових зобов'язань.
У відзиві відповідач також просив відстрочити виконання зобов'язання до 01.12.2011 року.
Згідно з п.7.1. Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність у межах, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до п.7.3. Договору у разі несплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в п. 6.2. даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. За цих підстав відповідачу нарахована пеня у сумі 415 438,03 грн.
Крім того, позивачем заявлялися вимоги про стягнення на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України з відповідача 226 188,64 грн. інфляційних втрат та 79 198,24 грн. -3% річних.
Відповідно до ст.231 ГК України за порушення строку виконання зобов'язання понад 30 днів позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, що становить 740 312,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення штрафу позивач зазначає, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 р. № 64-р "Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки" ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" віднесено до переліку підприємств державного сектору економіки. Загальна сума позовних вимог становить 9 611 283,46 грн.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору №116Н-646 про транспортування природного газу від 16.12.2009 р. для потреб населення.
Згідно ст. 525, ст.526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова або зміна умов не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач до подання позову сплатив частину заборгованості та частину після подачі позову згідно платіжних доручень №4719 від 29.06.2011 р., та №5262 від 19.07.2011 р., а тому сума основного боргу становить 5870857,01 грн.
Стосовно заявленої позивачем суми пені, суди дійшли обґрунтованого висновку про можливість стягнення 50% від суми пені заявленої у позові відповідно до ст.233 ГПК України.
Як вбачається з п. 1.2. Договору газ замовника, транспортування якого за даним договором здійснює виконавець, призначений для потреб населення, у зв'язку з цією обставиною сплата відповідача за договором позивачу безпосередньо залежить від повних та своєчасних платежів населення за спожитий природний газ.
У цей же час, як вбачається з Довідки № 06-7385 від 27.07.2011 р. заборгованість населення перед відповідачем за спожитий природний газ становить 95 143 982,42 грн.
Судами враховано той факт, що законодавство України не дозволяє стягувати пеню з населення за прострочення сплати комунальних платежів, що в даному випадку позбавляє відповідача джерела покриття штрафних санкцій, які до нього застосовує позивач.
Так, згідно ст.1 Закону України "Про комунальні послуги" надано визначення комунальних послуг, які є результатом господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. З наведеного вище вбачається, що газопостачання також є комунальною послугою.
Відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" від 13.11.1996 року № 486/96-ВР -заборонялося нараховувати по розрахунках з 01.10.1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення плати та за житлово-комунальні послуги (в тому числі -природний газ). Дія цього закону припиняється 01.01.2011 року. Нарахування та стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги здійснюється на суму заборгованості, яка утворилась з січня 2011 року, відповідно до Закону України "Про внесення змін до статті 2 Закону України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги", а предметом спору є заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла ще у 2010 році, тому пеня на таку заборгованість нараховуватися не може.
З урахуванням викладеного, судами правомірно задоволено пеню у розмірі 207 719,01 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судами попередніх інстанцій правомірно задоволено вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрати у розмірі 226 188,64 грн. та 3% річних у сумі 79 198,24 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 740 312,13 грн., судами обґрунтовано відмовлено, з урахуванням наступного.
Позивач, як на підставу нарахування 7% штрафу посилається на ч. 2 ст. 231 ГК України.
Однак, відповідно до абзацу 3 ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
З розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нараховано 7% штрафу від заборгованості за транспортування природного газу.
Однак, абзац 3 ч. 2 ст. 231 ГК України не передбачає як базу для нарахування 7% штрафу суму грошового зобов'язання, з якого допущено прострочення, а передбачає як таку базу виключно вартість товарів (робіт, послуг), з яких (товарів, а не вартості) допущено прострочення.
З урахуванням викладеного, господарські суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення 7% штрафу з простроченої суми, оскільки сторонами за договором не передбачено порядок нарахування та розмір штрафу, яку відповідач має сплатити за прострочення виконання зобов'язань.
Відповідач заявляв в суді першої інстанції клопотання про відстрочку виконання рішення суду до 01.12.2011 р., в обґрунтування своїх вимог відповідач посилався на те, що газ, транспортування якого за Договором здійснює позивач, призначений для потреб населення. Враховуючи значну заборгованість населення перед відповідачем за спожитий природний газ, а саме: у розмірі 95 143 982,42 грн., що підтверджується Довідкою від 27.07.2011р. №06-7385 та неможливістю відповідача застосовувати до населення штрафні санкції за невиконання зобов'язань по своєчасному погашення заборгованості за спожитий природний газ.
Відповідно до ч.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Вирішуючи питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Оцінивши вказані обставини суд першої інстанції при прийняті рішення обґрунтовано скористався своїм правом, передбаченим п.6 ст.83 ГПК України, та задовольнив клопотання відповідача відстрочивши виконання рішення до 01.12.2012 р.
Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Львівської області від 10.08.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 р. у справі № 5015/2747/11 залишити без змін.
Головуючий Черкащенко М.М.
Судді Жукова Л.В.
Нєсвєтова Н.М.