07 березня 2012 р. № 15/046-11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Шевчук С.Р.
суддів:Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
Козир Т.П.
Малетича М.М.
розглянувши заяву Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 15.12.2011
у справі№ 15/046-11
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доБориспільського районного підприємства теплових мереж "Райтепломережа"
простягнення суми
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Київської області з позовом про стягнення із Бориспільського районного підприємства теплових мереж "Райтепломережа" основний борг в розмірі 295 578,56 грн., 22 809,21 грн. пені, 32 908,07 грн. інфляційних, 11 679,14 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Київської області від 05.07.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011, визнано недійсним п. 7.10 договору від 23.09.2009 №06/09-827 БО-17 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, укладеного між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Бориспільським районним підприємством теплових мереж "Райтепломережа"; позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 295 578,56 грн. основного боргу, 22 311 грн. інфляційних, 11 679,14 грн. 3% річних, 1 540,56 грн. пені.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2011 справі № 15/146 1 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2011 залишено без змін.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.12.2011 у справі № 15/046-11, в якій просить скасувати зазначену постанову, постанову суду апеляційної та першої інстанції в частині відмови у стягненні пені та визнання недійсним пункту 7.10 договору, прийняти нове рішення, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Як докази неоднакового застосування зазначеної норми матеріального права заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 12.01.2011 у справі № 33/191-10, від 12.11.2008 у справі № 5-4/491-06-12768 та від 01.02.2007 у справі № 11/136.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.
Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Як вбачається зі змісту заяви та доданих до неї документів, постановою від 15.12.2011 у справі № 15/046-11, про перегляд якої подано заяву, Вищий господарський суд України залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо визнання недійсним пункту 7.10 договору, яким визначено період нарахування пені, та часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення пені виходячи з того, що зазначений пункт договору суперечить частині шостій статті 232 Господарського кодексу України, тому пеню слід нараховувати за інший період, ніж заявлено позивачем, у зв'язку з чим позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню.
Водночас у постанові від 12.01.2011 у справі № 33/191-10 Вищий господарський суд України погодився з висновком суду першої інстанції щодо правильного визначення періоду нарахування пені за шість місяців до моменту звернення з позовом, оскільки такі умови нарахування пені визначені договором, а правочин щодо забезпечення зобов'язання неустойкою є чинним.
Таким чином, згадані постанови не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про наявність у зазначених справах різних обставин, в залежності від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.
Крім того, прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, а тому на відповідні постанови не може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК України. Таким чином, постанови Вищого господарського суду України від 12.11.2008 у справі № 5 4/491-06-12768 та від 01.02.2007 у справі № 11/136 в частині стягнення пені ті інфляційних втрат, якими рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог заявника скасовано, а справи передано на новий розгляд до суду першої інстанції, не можуть бути доказами неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.
За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи № 15/046-11 до провадження Верховного Суду України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у допуску справи № 15/046-11 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяС.Шевчук
СуддіС.Владимиренко
А.Демидова
Т.Козир
М.Малетич
KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)