33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"11" грудня 2012 р. Справа № 5019/1742/12
За позовом Обласний дитячий туберкульозний санаторій "Новостав" для дітей з активними формами туберкульозу
до відповідача фізична особа - підприємець Вінтовкін Юрій Анатолійович
про спонукання до виконання мирової угоди
Суддя Мамченко Ю.А.
Представники:
від позивача: керівник Монастирський М.Б.; представник Хілінська Т.М. (довіреність №735/01-09/12 від 14.11.2012 року;
від відповідача : Вінтовкін Ю.А.
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Обласний дитячий туберкульозний санаторій "Новостав" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Вінтовкіна Ю.А. про спонукання до виконання мирової угоди, у якій позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати мирову угоду затверджену господарським судом Рівненської області 20.06.2012 року у справі №5019/669/12 в частині погашення основного боргу в сумі 10410,00 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При винесенні рішення суд
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 20.06.2012 року у справі №5019/669/12 затверджено мирову угоду, укладену між Обласним дитячим туберкульозним санаторієм "Новостав" та Фізичною особою-підприємцем Вінтовкіним Ю.А., згідно з умовами якої відповідач взяв на себе зобов'язання в термін до 01.09.2012 року повністю погасити вимоги за грошовим зобов'язанням, запропонованим ним за умовами мирової угоди та згідно статті 534 Цивільного кодексу України, а саме сплатити на рахунок позивача суму 10410,00 грн. боргу.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Рівненської області від 20.06.2012 року у справі №5019/669/12 Обласний дитячий туберкульозний санаторій "Новостав" для дітей з активними формами туберкульозу звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємця Вінтовківна Ю.А. про спонукання до виконання умов мирової угоди.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.ч. 1, 2 ст. 509, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Мирова угода за своєю правовою природою це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило, виконується добровільно. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 02 грудня 2008 року у справі №02-03-13/918.
В силу ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження».
Зазначене кореспондується з п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого, підлягають виконанню Державною виконавчою службою ухвали, постанови судів у господарських справах.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зазначеного у ст.17 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ст.1 Закон України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, Закон України «Про виконавче провадження»визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Приймаючи до уваги, що мирова угода, затверджена судом, передбачає добровільне її виконання, за умови добросовісного користування своїми процесуальними правами боржника, а названий Закон України «Про виконавче провадження»спрямований на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), то у разі невиконання стороною умов такої угоди у добровільному порядку, заінтересована сторона має право звернутися до суду, який виніс ухвалу про затвердження мирової угоди, із позовною заявою про спонукання до виконання мирової угоди, у тому числі і шляхом стягнення із боржника визнаних за мировою угодою сум грошових коштів.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011 року №18 у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: - якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 вказаного закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; - якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.
Відповідно до положень ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Ухвала господарського суду Рівненської області від 20.06.2012 року у справі №5019/669/12 не містить всіх необхідних реквізитів передбачених ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у вказаній ухвалі відсутні ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та індивідуальний ідентифікаційний номер боржника. З огляду на зазначене Ухвала господарського суду Рівненської області від 20.06.2012 року у справі №5019/669/12 не може бути виконана як виконавчий документ, тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про захист порушеного права шляхом спонукання боржника до виконання умов мирової угоди.
В силу статей 11, 202 Цивільного кодексу України затверджена судом мирова угода за своєю правовою природою є правочином, який за загальними принципами цивільного законодавства має бути виконаний за правилами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, мирова угода не виконана, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про спонукання відповідача виконати мирову угоду, затверджену господарським судом Рівненської області 20.06.2012 року у справі №5019/669/12, шляхом стягнення боргу в сумі 10410,00 грн., є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст.44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Вінтовкіна Юрія Анатолійовича (м. Рівне, вул. Льонокомбінатівська, Б, 9 кв.100 код 2376817653, р/р 26004012984980 філія ПЗРУ ПАТ "Фінанси та кредит" МФО 333603) виконати мирову угоду, затверджену господарським судом Рівненської області 20.06.2012 року у справі №5019/669/12, шляхом стягнення на користь Обласного дитячого туберкульозного санаторія "Новостав" (35378, Рівненська область, Рівненський район, с. Новостав, вул. Колгоспна, 22, код ЄДРПОУ 19417174, р/р 26001124693 в АТ «Райффайзен банк Аваль»м.Київ, МФО 380805) боргу в сумі 10410,00 грн., судових витрат в розмірі 1609,50 грн. та 1073 грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Мамченко Ю.А.
Повний текст рішення підписаний «17»грудня 2012 року.