Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" грудня 2012 р.Справа № 5023/4917/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.
розглянувши справу
за позовом Публічного АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ
до Красноградського підприємства теплових мереж, м. Красноград
про стягнення коштів в сумі 199 388,73 грн.
за участю представників сторін :
позивача - Букоємського Р.В.,
відповідача - Болотова П.С.
У жовтні 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Красноградського підприємства теплових мереж (надалі - відповідач), в якому просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 146 347,61 грн., пеню - 23 454,47 грн., штраф - 17 720,33 грн., 3 % річних - 4 628,39 грн., а також витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року.
Відповідач клопотанням від 10.12.2012 року (вхід.№ 4483) просить суд припинити провадження у справі відносно стягнення суми основного боргу в розмірі 146 347,61 грн. а відносно стягнення пені 23 454,47 грн. та штрафу 17 720,33 грн. зменшити розмір штрафних санкцій.
Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
30 вересня 2011 року між НАК "Нафтогаз України", м. Київ, (позивач) та Красноградським підприємством теплових мереж м. Красноград, (відповідач) був укладений договір № 87, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача з у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач, в свою чергу, приймати та оплачувати його на умовах цього договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що позивач передає відповідачу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року в обсязі до 4379,933 тис. куб. м. Пунктом 2.1.2 передбачено, що допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс - мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п. 2.1 цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.
Пунктом 6.1 договору передбачений порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 11.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 5 786 378,61,80 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2011 року, від 30.11.2011 року від 31.12.2011 року, від 31.01.2012 року, від 29.02.2012 року, від 31.03.2012 року, від 30.04.2012 року (а.с. 18 - 24)., які підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств.
Як було вище зазначено, сторони узгодили кінцевий розрахунок - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Під час розгляду справи позивач розрахувався повністю за отриманий газ на суму 146 347,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням, копія якого додана відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Враховуючи викладені обставини, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 146 347,61 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1 -1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем під час судового провадження.
Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 23 454,47 грн. пені та 7% штрафу в сумі 17 720,33 грн., суд зазначає наступне.
Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.
Позивачем до матеріалів справи наданий обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 23 454,47 грн.
Крім того, п. 7.2 Договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів Покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем 7% штрафу у розмірі 17 720,33 грн., суд встановив, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам Договору.
Разом з тим, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Матеріали справи свідчать, що газ, який поставлено за договором №87 від 30.09.2011 року., використовувався відповідачем для вироблення теплової енергії для населення та релігійних організацій.
Позивач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання Красноградського району Харківської області.
Станом на 01.12.2012 року загальний борг населення, за надані послуги з централізованого теплопостачання перед позивачем складає 3 176,2 тис. грн., що підтверджується довідкою позивача.
Відповідно до Закону України "Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення оплати за житлово-комунальні послуги"№ 486/96 від 13 листопада 1996 року, заборонено нараховувати та стягувати пеню з громадян за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.
Крім того, Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» від 20 лютого 2003 року надано право реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до 5 років.
За приписами п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу. пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд, об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та вважає можливим зменшити розмір пені та 7 % штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 50 %.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 11 727,24 грн. та 7 % штрафу в сумі 8 860,17 грн.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4 628,39 грн. та інфляційних втарт в розмірі 7 237,93 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, оскільки з його вини спір було доведено до суду.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору, оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
Позовні вимоги задовільнити частково.
Припинити провадження відносно стягнення суми основного боргу в розмірі 146 347,61 грн.
Стягнути з Красноградського підприємства теплових мереж (Харківська обл, Красноградський район, м.Красноград, вул.Жовтнева, буд.47 код 32464827) на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код 20077720) пеню в розмірі 11 727,24 грн., 7 % штрафу в сумі 8 860,17 грн., 3% річних - 4 628,39 грн., інфляційні втарти в розмірі 7 237,93 грн., а також судовий збір в сумі 3 987,77 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 13.12.2012 р.
Суддя Лаврова Л.С.
справа № 5023/4917/12