ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-10/1865-2012-41/403-2012 10.12.12
За позовомІpca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД )
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»
Простягнення 36 688,58 долари США
Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. головуючий
суддя Жагорнікова Т.О.
суддя Шаптала Є.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Ганіч Д.О.-представник;
від відповідача: не з'явився;
В провадженні Господарського суду м. Києва знаходилась справа № 5011-10/1865-2012 за позовом Ipca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»про стягнення коштів.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.04.2012 року у справі № 5011-10/1865-2012 (суддя Котков О.В.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»на користь Ipca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз Лтд) основний борг -106 346,50 доларів США (сто шість тисяч триста сорок шість доларів США 50 центів), штраф - 10 931,45 доларів США (десять тисяч дев'ятсот тридцять один долар США 45 центів), втрат від інфляції - 11 073,05 доларів США (одинадцять тисяч сімдесят три долари США 05 центів), 3% річних - 5 268,04 доларів США (п'ять тисяч двісті шістдесят вісім доларів США 04 центи) та судові витрати - 21 339,17 грн. (двадцять одна тисяча триста тридцять дев'ять гривень 17 копійок).
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2012 року у справі № 5011-10/1865-2012 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.08.2012 року касаційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2012 року у справі № 5011-10/1865-2012 скасовані, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Згідно автоматичного розподілу справ від 31.08.2012 року, справу № 5011-10/1865-2012 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.
Ухвалою від 03.09.2012 року було прийнято справу до провадження судді Спичака О.М. та призначено її до розгляду на 15.10.2012 року.
15.10.2012 року представник позивача в судове засідання не з'явився, проте 12.10.2012 року подав до канцелярії суду письмові пояснення по суті спору та клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник відповідача 15.10.2012 року в судовому засіданні надав письмові та усні пояснення по справі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, ухвалою суду від 15.10.2012 року розгляд справи було відкладено на 02.11.2012 року.
В судовому засіданні 02.11.2012 року представник позивача надав додаткові матеріали по справі та усні пояснення по суті пору.
Представник відповідача 02.11.2012 року в судовому засіданні надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти позову заперечував в повному обсязі.
Крім того, в судовому засіданні 02.11.2012 року представники позивача подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 5011-10/1865-2012-41/403-2012 на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.
У судовому засіданні 02.11.2012 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 12.11.2012 року о 16-50.
01.11.2012 року представник позивача подав до канцелярії суду додаткові матеріали по справі та в судовому засіданні 12.11.2012 року надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача 12.11.2012 року в судовому засіданні надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.
Зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України суддя Спичак О.М. звернувся до Голови Господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 5011-10/1865-2012-41/403-2012.
Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва № б/н від 12.11.2012 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Шаптала Є.Ю., Жагорнікова Т.Ю.
Ухвалою суду від 12.11.2012 року справа № 5011-10/1865-2012-41/403-2012 прийнята до свого провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 10.12.2012 року.
22.11.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від позивача надійшов додаток до розрахунку до заяви про збільшення позовних вимог, який по своїй суті є уточненням.
Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2012 р. підтримав подані ним уточнення та просив суд задовольнити у повному обсязі.
Судом були розглянуті та прийняті уточнення позивача.
Представник відповідача у судове засідання 10.12.2012 р. не з'явився про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні 10.12.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
01 квітня 2009 року між Іpca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД) (надалі -постачальник або продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»(далі по тексту -покупець або отримувач), було укладено контракт № 2RB/09-10, відповідно до п. 1.1 якого продавець продав, а покупець придбав товар на умовах контракту, при стандартних умовах продажу у відповідності до специфікацій, які є невід'ємними умовами контракту.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 4 контракту, товар зазначений в цьому контракті поставляється протягом 30 днів від дати інвойсу на кожну партію товару на умовах СІП Київ.
Умовами п. 3 контракту передбачено, що платежі по цьому договору проводяться в доларах США, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, в строк не пізніше 90 днів від дати зазначеної в інвойсі.
Позивачем зазначено, що на виконання умов Контракту в жовтні-грудні 2009 року позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 114 252,50 долари США, що підтверджується: комерційним Інвойсом №: MUM/2009-10/2389 від 26.10.2009р., авіанакладною від 28.10.2009р., листом пакування від 26.10.2009р., сертифікатами якості на медикаменти та сертифікатом походження форми «А»№ 670376, а також комерційним Інвойсом №: MUM/2009-10/3049 від 18.12.2009р., авіанакладною від 20.12.2009р., листом пакування від 18.12.2009р., сертифікатами якості на медикаменти та сертифікатом походження форми «А»№ 669065 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи). При цьому, покупець частково розрахувався за товар на суму 7 906,00 долари США, у зв'язку з чим, заборгованість за Контрактом становить 106 346,50 доларів США.
Відповідно до п. 10.1 контракту, у випадку, якщо сторони не прийдуть до згоди, їх спори і розбіжності будуть розглядатися в Господарському суді м. Києва у відповідності до правил діловодства цього суду і відповідно до матеріального та процесуального права України.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»на користь Іpca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз ЛТД) 106 346,50 долари США основного боргу, 10 931,45 долари США штрафних санкцій, 14 291,64 долари США інфляційних втрат та 5 118,99 долари США -3 % річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва № 5011-10/1865-2012 від 10.04.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду № 5011-10/1865-2012 від 15.06.2012 та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 21.08.2012 р. виходив із того, що суд першої інстанції не у повному обсязі розглянув доводи відповідача щодо відсутності боргу за контрактом № 2RB/09-10 від 01.04.2009 р., а також про відсутність доказів того, що відповідач отримав товар згідно контракту № 2RB/09-10 від 01.04.2009 р. Крім того, судами обох інстанцій не було перевірено повноваження представників позивача за наданою довіреністю з урахуванням положень Гаазької Конвенції, що скасовує легалізацію іноземних офіційних документ 1961 р. Також Вищим господарським судом України наголошено на тому, що при нарахуванні штрафу судам необхідно врахувати вимоги пунктів 10.1 та 10 контракту № 2RB/09-10 від 01.04.2009 р. У зв'язку з цим, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що при новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати всі обставини, які мають значення для справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін.
Згідно статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України, які містяться у постанові від 21.08.2012 р., при новому розгляді даної справи судом було встановлено, що в матеріалах справи знаходиться довіреність на представників засвідчена консулом Хохловою Ю.Ю посольства України в Республіці Індія від 29.11.2011 року з гербовою печаткою консульського відділу Посольства України в Республіці Індія, штампом та необхідними реквізитами, з печаткою Міністерства Закордонних справ Індії.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право»документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Статтею 1 Гаазької Конвенції 1961 року, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, яка для України набрала чинності 22.12.2003, встановлено, що Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Статтею 2 Гаазької Конвенції передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Порядок консульської легалізації офіційних документів установлюється Віденською конвенцією «Про консульські зносини»1963 року ратифікованої ВР СРСР 23.03.1989 р.
Відповідно до п. Г статті 5 Віденської конвенції, до консульських функцій належить виконання обов'язків нотаріуса, реєстратора актів громадянського стану та інших обов'язків адміністративного характеру за умови, що це не протирічить законам та правилам держави перебування.
Згідно до п.1.2. «Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном»затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 N 113 консульська легалізація офіційних документів - це процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ.
Відповідно до п.2.2. «Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном»консульська легалізація здійснюється уповноваженим працівником Департаменту консульської служби МЗС України, Представництв МЗС на території України або консульською посадовою особою закордонної дипломатичної установи України.
Пунктом 7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України N 04-5/608 від 31.05.2002 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»господарський суд приймає як докази офіційні документи, що походять з інших держав, за умови їх легалізації дипломатичними або консульськими службами України.
Відповідно до абзацу 3 статті 54 Консульського статуту України, затвердженого Указом Президента України від 02.04.94 N 127/94, консули України легалізують іноземні документи, що подаються до офіційних органів України, посвідчення консулами зазначених документів означає встановлення і засвідчення справжності підписів на цих документах і відповідності їх законам держави перебування.
Оскільки довіреність на представників позивача засвідчена консульським відділом посольства України в Республіці Індія від 29.11.2011 року з гербовою печаткою Посольства України в Республіці Індія, штампом та необхідними реквізитами, печаткою Міністерства Закордонних справ Індії, вона є легалізованою та легітимною відповідно до вимог законодавства України та міжнародних нормативно-правових актів та надає право представникам Позивача представляти інтереси позивача в суді.
Суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про отримання ним товару за контрактом, оскільки видаткові накладні, інвойси та пакувальні листи свідчать лише про його відправку позивачем, з огляду на наступне.
У відповідності до п. 4 контракту товар поставляється впродовж 30 днів від дати інвойсу на кожну партію товару на умовах СІР Київ (Інкотермс - 2000).
Відповідно до п.4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) видання МТП № 560 введені в дію 01.01.2000 року, умова СІР (перевезення і страхування оплачені до (...місце призначення зазначене) означає продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які додаткові витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки у вищезазначений спосіб. Однак за умовами терміна СІР на продавця покладається також обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.
З умов контракту та правил Інкотермс - 2000, слідує, що місцем постачання є м. Київ.
У відповідності до положення А.4 Інкотермс -2000, продавець зобов'язаний надати товар перевізнику, з яким укладений договір перевезення.
Статтею А.З встановлено, що при наявності декількох перевізників першому з них для транспортування в погоджений пункт у названому місці призначення у встановлену дату чи в межах погодженого терміну.
Згідно з п. Б.4. покупець зобов'язаний прийняти поставку товару відразу після його доставки у відповідності зі статтею А.4. і отримати товар в названому місці призначення.
Так, у відповідності до положення Б.5 Інкотермс - 2000, покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи ушкодження товару з моменту його постачання у відповідності зі статтею А.4.
Так, у відповідності до положення А.8 Інкотермс - 2000, на підтвердження постачання, продавець зобов'язаний надати покупцю за свій рахунок звичайний транспортний документ чи транспортні документи (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, доказ про перевезення внутрішнім водяним транспортом, повітряну накладну, накладну залізничного чи автомобільного повідомлення чи накладну змішаного перевезення) у відповідності зі статтею А.З.
Так, у відповідності до авіа накладних, що наявні в матеріалах справи, виданих компанією «САКОО», членом міжнародної повітряної транспортної асоціації, позивач передав товар перевізникові «Скайлайн Тріумф Лоджистік ПВТ. ЛТД», Мумбай. Згідно до вказаних авіа накладних доставка товару здійснювалася до м. Київ, через Аеропорт Мумбаї, а також за накладними передано всі товарно-транспортні документи.
Таким чином, позивачем було виконано вимоги контракту, з поставки товару на умовах СІР - Київ, а юридичний факт отримання товару слідує з належно оформлених товарно-транспортних документів, що свідчать про передачу товару перевізникові.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Контракту у жовтні-грудні 2009 року позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 114 252,50 доларів США, що підтверджується: комерційним Інвойсом №: MUM/2009-10/2389 від 26.10.2009р., авіа накладною від 28.10.2009р., листом пакування від 26.10.2009р., сертифікатами якості на медикаменти та сертифікатом походження форми «А»№ 670376, а також комерційним Інвойсом №: MUM/2009-10/3049 від 18.12.2009р., авіа накладною від 20.12.2009р., листом пакування від 18.12.2009р., сертифікатами якості на медикаменти та сертифікатом походження форми «А»№ 669065 (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).
Також факт поставки позивачем відповідачу товару за контрактом № 2RB/09-10 від 01.04.2009 р. згідно з інвойсами № MUM/2009-10/2389 від 26.10.2009р. та № MUM/2009-10/3049 від 18.12.2009 р. підтверджується листами Київської обласної митниці № 12-45/14-7877 від 10.10.2012 р. та № 12-45/14-8358 від 29.10.2012 р.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно з п. 3. контракту платежі по Контракту здійснюються в доларах США шляхом зарахування грошових коштів на рахунок продавця в строк не пізніше 90 днів від дати вказаної в інвойсі (авіа поставка) та 120 днів від дати вказаної в інвойсі (поставка морем).
З матеріалів слідує, що відповідач частково розрахувався з позивачем за товар на суму 7 906,00 доларів США, що підтверджується фінансовим звітом Managerwise Partywise Overdue Report As On 03/10/2012 від 03.10.2012 р. При цьому судом приймається до уваги той факт, що відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження сплати ним більшої суми за контрактом № 2RB/09-10 від 01.04.2009 р. від суми зазначеної у фінансовому звіті.
Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 106 346,50 долари США.
Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.3 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 10 931,45 долари США штрафу.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 10.1 договору встановлено, що у випадку прострочення опалити за поставку товару, покупець оплачує продавцю штраф в розмірі 0,1 % в день від вартості неоплаченого в строк товару. Загальна сума штрафу за прострочення з оплати товару, не може перевищувати 10 % вартості неоплаченого в строк товару.
Проаналізувавши положення п. 10.1 контракту № 2RB/09-10 від 01.04.2009 р. суд приходить до висновку, що за своєю суттю неустойка, передбачена даним пунктом, є пенею.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, не сплаченої суми заборгованості, встановлених дат прострочення, порядку розрахунків визначеного п. 3 договору, а також обмеживши нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ та шестимісячним строком з дня коли зобов'язання мало бути виконано, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 10 222,28 доларів США.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5 118,99 долари США 3 % річних та 14 291,64 долари США інфляційних нарахувань.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних, господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних у розмірі 5 118,99 долари США.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань з огляду на те, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, а тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейнбо-ЛТД»(місцезнаходження: 04111, м. Київ, вул. Щербакова, буд. 49, кв. 89, код ЄДРПОУ 21525830 ) на користь Ipca Laboratories Limited International House (Іпка Лабораторіз Лтд) (місцезнаходження: 48, Кандівлі Інд. Естейт, Кандівлі (в) Мумбай 400 067, Індія) 106 346 (сто шість тисяч триста сорок шість) долари 50 центів США (еквівалентно 849 495,84 гривням) основного боргу, 10 222 (десять тисяч двісті двадцять два) долари 28 центрів США (еквівалентно 81 655,57 гривням) пені, 5 118 (п'ять тисяч сто вісімнадцять) долари 99 центів США (еквівалентно 40 890,49 гривням) три відсотки річних та 19 898 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 10 коп. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
17.12.2012 р.
Колегія суддів у складі: суддя О.М. Спичак (головуючий)
суддя Т.О. Жагорнікова
суддя Є.Ю. Шаптала