ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-50/14208-2012 06.12.12
За позовом приватного підприємства "Стомател"
до приватного акціонерного товариства Страхова Компанія "Арма"
про стягнення 6 471,83 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Сень К.В.(дов. від 20.09.2012)
Від відповідача: Бориславський В.А.(дов. від 28.12.2011)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 6 471,83 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.10.2012 порушено провадження у справі №5011-50/14208-2012 та призначено до розгляду на 20.11.2012.
В судове засідання 20.11.2012 прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.
Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.
Розгляд справи відкладено на 06.12.2012.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 06.12.2012 з'явилися та дали пояснення по справі.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
05.02.2008 між ПП „Стомател"(далі також позивач та(або) виконавець) і ПрАТ „СК „АРМА"(далі також відповідач та(або) замовник) було укладено Договір № С492 про надання стоматологічних послуг Застрахованим у ЗАТ „СК „АРМА"(далі також договір).
Як зазначає ПП „Стомател", на виконанням даного Договору ним було надано медичні послуги встановленими методами та стандартами якості, про що свідчать відповідно Страховий медичний акт № 780 від 30.11.2011 та Рахунок-Фактура № 780 від 30.11.2011 та Страховий медичний акт № 818 від 31.01.2012 та Рахунок-Фактура № 818 від 31.01.2012.
Відповідно до п.3.2. Договору, стоматологічні послуги, надані пацієнтам, оплачуються в формі перерахування Замовником (ПрАТ „СК „АРМА") грошових коштів на рахунок Виконавця протягом 10-ти банківських днів після подання виконавцем рахунку фактури та акту виконаних робіт.
Позивач наголошує, що для ПрАТ „СК „АРМА" строк платежу настав:
- за Страховим медичним актом № 780 від 30.11.2011 та Рахунком-Фактурою № 780 від 30.11.2011 - 15 грудня 2011;
- за Страховим медичним актом № 818 від 31.01.2012 та Рахунком-Фактурою № 818 від 31.01.2012 - 15 лютого 2012.
Як стверджує позивач, станом на день подання позовної заяви відповідач порушує умови Договору та не виконує зобов'язання по оплаті стоматологічних послуг, наданих ПП „Стомател" Застрахованим у ЗАТ „СК „АРМА".
Однак суд не погоджується з такими твердженнями позивача та зазначає наступне:
Відповідно до п. 2.5. Договору фахівець виконавця проводить консультацію пацієнта, визначає попередню вартість лікування та узгоджує її з замовником по телефону, або будь-яким способом, про що повинен бути запис в медичній картці пацієнта.
Пунктом 2.6. Договору встановлено, що виконавець не має права надавати стоматологічні послуги Пацієнтам без попереднього узгодження з замовником. Без узгодження виконавцем вартості медичних послуг з замовником останній не гарантує оплату таких послуг виконавцеві.
Крім того, п.3.5. Договору передбачено, що у разі виникнення претензій до виконавця по оформленню документів на оплату та/або обсягах проведеного лікування пацієнту, замовник залишає за собою право вимагати представлення додаткової медичної інформації для оцінки вартості страхового випадку. В такому разі грошові кошти за надані пацієнту медичні послуги не оплачуються до офіційного отримання додаткової інформації.
Як свідчать матеріали справи, під час дії договору виконавцем на адресу замовника були направлені рахунки-фактури № 780 від 30.11.2011 та 818 від 21.01.2012 на суму 3080,00 грн. та 1280,00 грн. відповідно.
В подальшому, зважаючи на те, що у замовника були відсутні будь-які дані щодо попереднього узгодження виконавцем надання медичних послуг у вказаному розмірі, 21.06.2012 на адресу позивача було направлено листа з проханням направлення документів, які б підтверджували факт такого узгодження сторонами договору.
Крім того, пунктом 4.18 Договору передбачено, що виконавець не має права надавати стоматологічні послуги за рахунок замовника особам, що не мають страхового полісу/страхової картки, в тому числі членам родин застрахованих осіб, якщо на них не розповсюджується страховий захист.
Прийом пацієнтів здійснюється тільки за наявності у них страхової картки, (п.2.3. договору)
За даними пунктами договору виконавець під час звернення пацієнта за медичною допомогою зобов'язаний був переконатись у тому, що особа застрахована, ідентифікувавши її за документом, який посвідчує особу, з метою уникнення неправомірного використання медичних послуг особами що не мають на те підстав.
З врахуванням викладеного, у вищевказаному листі також було вказано на необхідність надання відомостей щодо ідентифікації осіб, яким були надані стоматологічні послуги(копія листа в матеріалах справи).
Однак, станом на день розгляду справи відповіді на дане звернення відповідач не отримав, про що свідчать матеріали справи.
Таким чином, позивач проігнорував вимоги Договору щодо направлення іншій стороні пакету документів, які б підтверджували те, чи були у фізичних осіб підстави для звернення за наданням стоматологічних послуг, факт погодження замовника на їх лікування та узгодження вартості медичних послуг, які будуть останнім надаватися, і їх ідентифікації як застрахованих осіб.
Додатки, які позивачем прикладені до позовної заяви, також не містять необхідних документів, які б підтверджували факти ідентифікації застрахованих осіб, погодження їх лікування та узгодження сторонами вартості медичних послуг по вказаним двом рахункам.
У відповідності до приписів ст. 33 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст34 ГПК України)
Проте, позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту узгодження сторонами вартості медичних послуг по вказаним двом рахункам, чи були у фізичних осіб підстави для звернення за наданням стоматологічних послуг, факт їх ідентифікації та погодження лікування.
Пунктом 3 Договору № С 49.07 від 05.02.2008 про надання стоматологічних послуг застрахованим у ЗАТ СК «АРМА», стан виконання якого є предметом даної судової справи, встановлено, що стоматологічні послуги, надані пацієнтам, оплачуються у формі перерахування замовником грошових коштів на рахунок виконавця на протязі 10-ти банківських днів після подання виконавцем рахунку-фактури та акту виконаних робіт.
Суд зазначає, що акти виконаних робіт відносно послуг, за виконання яких позивач у судовому порядку вимагає сплати грошових коштів, на адресу відповідача не направлялися.
Підтвердженням даного факту є лист ПрАТ СК "АРМА" від 21.06.2012 на адресу ПП «Стомател»з проханням направлення в адресу страхової компанії відповідних документів.
Крім того, додатки до позовної заяви не містять належних і допустимих в розумінні ст.34 ГПК України доказів направлення Позивачем на адресу ПрАТ СК "АРМА" актів виконаних робіт, так і доказів щодо дати отримання відповідачем актів виконаних робіт.
Таким чином суд наголошує, що позовна заява ПП «Стомател»до суду є передчасною, оскільки останнім не витримана умова договору щодо порядку направлення документів та пов'язаного з цим строку розрахунків між сторонами, а тому у відповідача не настав обов'язок оплатити відповідні послуги.
Виходячи з наведеного, у позивача відсутні правові підстави вимагати від відповідача оплату грошових коштів на суму 6471,83 грн.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач не довів, що ним було погоджено попередню вартість лікування пацієнтів з відповідачем у відповідності з п. 2.5. договору та не довів, що він мав право надавати стоматологічні послуги пацієнтам без попереднього узгодження з замовником, всупереч п. 2.6. договору.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні позову приватного підприємства "Стомател" відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
3. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення - 17.12.2012