Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 611/1107/12
Іменем України
01.10.2012 м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:
Головуючого судді Шимон Л.С.
при секретарі Мельник Ж.А.
за участю сторін, представників - ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Коростишеві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом та покладення обов'язку знятися з реєстрації за вказаною адресою,-
У травні 2012 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання її такою, що втратила право на користування житлом, а саме будинком АДРЕСА_1, право власності на який належить позивачу на підставі договору про надання в постійне користування земельної ділянки, з посиланням як на підставу позову на ст..107 ЖК України. В обґрунтування позову зазначила, що крім неї у вказаному будинку зареєстрована відповідач - колишня невістка, яка в будинку не проживає з 2003року, особистих речей не має, житлом не цікавиться, останній місцем проживання багато років є будинок АДРЕСА_2. В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені, в зв'язку з чим позивач просить визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житлом та покласти на неї обов'язок знятися з реєстрації за вказаною адресою.
В ході судового засідання позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги, додатково пояснили, що жодних перешкод відповідачу з їх боку не чинилось. Вселились і зареєструвались там як дружина сина позивача, який 2006року помер. За життя сина позивача в 2003році ОСОБА_4 покинула його і пішла проживати з іншим чоловіком, пішла самостійно і вже не поверталась більше, тобто фактично створила нову сім'ю. Позивач також підтвердила, що складала на онуку заповіт, однак потім передумала і скасувала його.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти вимог позову заперечила, пояснила, що в хату прийшла як невістка в 1992році, прописалась. Зауважує, що була змушена піти з хати коли її побив чоловік, який зловживав спиртними напоями, потім він її перепрошував і відповідач поверталась, ні з ким не співмешкала, а до міліції не зверталась, оскільки чоловік вже був 2 рази судимий і є батьком її дитини, на розлучення не подавала. Після смерті чоловіка свекруха ставила їй перепони і не давала зайти в хату, хоча померлий син особисто просив мати, щоб після його смерті половина хати дісталась єдиній дочці. Зазначає, що в хаті міняла проводку в 2007р., сплатила борг за електроенергію, поміняла замок, хотіла робити ремонт, але не може. На АДРЕСА_2 не зареєстрована, то хата брата, іншого житла вона не має. Представник позивача додатково пояснила, що в сім'ї виникали конфлікти, однак останньою волею батька було те, щоб його донька отримала половину будинку. Відповідач приходила, допомагала, погасила заборгованість за електроенергію, зробила проводку. До нотаріуса вона не зверталась тому, що існував заповіт на її доньку від позивача.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала суду, що відповідач не проживає в будинку років 10, баба проживає сама. ОСОБА_4 ніхто не виганяв та перешкоди не ставив, час від часу вона приносила їсти, поселила квартиранта.
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що відповідач не проживала в будинку ще до смерті свого чоловіка, бо пішла до іншого. Підтвердила, що дійсно заплатила борг за світло та поселила там квартиранта, баба потім скасувала заповіт на онуку, пояснила, що в дитини є мати і той чоловік інший.
Допитана онука позивача ОСОБА_7 пояснила, що відповідач більше 10років не проживає в будинку, оскільки проживала з іншим чоловіком. В період з 2003р. по 2006р. приходила і забирала речі, після смерті чоловіка знайшла квартиранта, повертатись ніколи не хотіла. Заповіт баба скасувала, так як інша онука їй не допомагала, наразі є новий заповіт на свідка та її брата.
Допитана онука позивача - донька відповідача ОСОБА_8 суду показала, що тривалий час проживали в будинку всією сім'єю. Батько бив мати, вони уходили, а потім знов туди повертались. Баба склала на неї заповіт, однак потім його скасувала, каже не приходь більше. Коли свідку виповнилось 16р., і потім після народження дітей позивач відмовила їй у прописці. Коли свідок приходила до баби, то вона їй не дозволяла там залишатись, маму не пускала.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні дала показання, що покійний син позивача - чоловік відповідача бив дружину, випивав, працював не стабільно,був конфліктний. ОСОБА_4 уходила, потім поверталась, проживала час від часу з 2003р по 2006р. На поминках сина баба сказала, що синова половина хати буде його доньці ОСОБА_10. Після смерті чоловіка вона проживала на АДРЕСА_2, коли свекруха просила, то відповідач завжди їй допомагала.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що в сім'ї часто були сварки, чоловік пив, бив відповідача, потім вони мирились і вона поверталась. Якби він був живий, то не допустив би такого. Баба не прописала онуку в 16років, не дала прописки і коли та народила 2х дітей. Свідок зазначає, що є кумою відповідача, коли 2 роки тому прийшла до хрещениці, то нікого вдома не було, а був замок.
Свідок ОСОБА_11 суду дав показання про те, що йому як сусіду відомо, що ОСОБА_4 не проживає в будинку з 2002-2003-2004року. З покійним чоловіком були друзі, він зловживав алкогольними напоями, відповідач пішла з хати ще до його смерті. Йому невідомо про жодні перешкоди з боку позивача відповідачу, на даний час всі кімнати зайняті в хаті.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_4 проживала в будинку десь до кінця 2002року. Потім самостійно пішла, її ніхто не виганяв.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 18.12.1957р. та відмітки в паспорті про одруження, ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, там і зареєстрована з 1979року. Право власності зареєстровано в БТІ.
Разом з позивачем за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та відповідач ОСОБА_4 Довідкою СГІРФО Коростишівського РВ №6195 від 15.06.2012р. та копією домової книги підтверджено, що ОСОБА_4 зареєстрована за вказаною адресою з 03.12.1993р. Сторонами визнано та ніким не оспорено той факт, що відповідач вселилась в будинок і зареєструвалась як дружина сина позивача. Сторонами визнається законність вселення відповідача як члена сім'ї в 1993році та факт існування між ними наразі неприязних відносин.
З акту депутата Коростишівської міської ради №371 від 16.05.2012р. вбачається, що зі слів сусідів встановлено, що колишня невістка ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 не проживає з 2003р. Факт не проживання відповідачем в будинку також знайшов своє підтвердження в судовому засіданні на підставі показань допитаних свідків, жоден з яких цього не заперечив і не спростував.
Суд вважає доведеним позивачем той факт, що відповідач добровільно вибула на інше місце проживання, не проживає по місту реєстрації більше року, жодних доказів того, що виїзд ОСОБА_4 носив вимушений характер або був викликаний неправомірними діями позивача суду не надано. Так, з дослідженого судом відмовного матеріалу №588 за 2009рік встановлено, що постановою ДІМ Коростишівського РВ від 10.07.2009р. в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_4 відмовлено в зв'язку із відсутністю в її діях ознак будь-якого злочину. Відповідач ОСОБА_4 зверталась до міліції із відповідною заявою в зв'язку з тим, що колишня свекруха не дає їй домову книгу для того, щоб зареєструвати онуку ОСОБА_10, що вбачається із власноручно написаної заяви та пояснень. При цьому відсутні будь-які посилання на неправомірність дій позивача щодо відповідача з приводу перешкоджання потрапити їй в будинок або чинення їй будь-яких інших перешкод такого характеру.
Оплата відповідачем ОСОБА_4 послуг за повторне підключення електроенергії в листопаді 2008 року тверджень позивача не спростовує.
Відповідно до ст..11 ЦПК України, суд розглядає дану справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст..60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Твердження в запереченнях до позовної заяви про те, що відповідач проживала в будинку, потім вимушена була піти з будинку та їй чиняться перешкоди в користуванні будинком спростовуються наявними в справі та дослідженими судом доказами; інших належних та допустимих доказів на підтвердження заперечень щодо поважності причин відсутності понад встановлений законом строк відповідачем всупереч приписів ст..60 ЦПК України суду надано не було.
Частиною 2 статті 405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Доказів існування іншої домовленості між сторонами суду надано не було. Отже, позов в цій частині є підставним, тому підлягає задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про покладення на відповідача обов'язку знятися з реєстрації за вказаною адресою, то такі вимоги задоволенню не підлягають. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; наводиться перелік способів захисту цивільних прав та інтересів; встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Ні законом, ні договором не було передбачено такий спосіб захисту інтересів, який просить застосувати позивач. Суд роз'яснює позивачу, що згідно приписів ст..7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення. Отже, в цій частині позовних вимог суд відмовляє позивачу за безпідставністю.
Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності до даних правовідносин, то така заява не підлягає задоволенню на підставі положень статті 391 ЦК України, оскільки дані правовідносини носять триваючий характер і наявні на момент звернення з позовом.
Керуючись ст.ст. 10,11,58,60,88,209,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житлом за адресою АДРЕСА_1; в решті позову відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 107грн. 30коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Коростишівський районний суд Житомирської області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.С.Шимон