Центрально-Міський районний суд м.Макіївки
Справа № 0552/2800/2012
Провадження № 2-а/0552/154/2012
26 листопада 2012 року
Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
при секретарі Боднар О. С.
за участю представника відповідача Кононова Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до УПРАВЛІННЯ МІСЬКОГО ЖИТЛОВО -КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА МАКІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «Про визнання бездіяльності та зобов'язання відповідача -суб'єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити дії», -
У травні 2012 року до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Міського житлово-комунального господарства Макіївської міської ради «Про визнання бездіяльності та зобов'язання відповідача -суб'єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити дії», на обґрунтування якого позивач зазначив, що 01.03.2012 року з метою реалізації свого законного права, гарантованого статтею 40 Конституції України, статтею 1 Закону України «Про звернення громадян», статтею 5 Закону України «Про інформацію»він звернувся з письмовою заявою до відповідача. При цьому відповідач відповідно до положень статті 19 Закону України «Про звернення громадян»зобов'язаний об'єктивно та всебічно розглянути його заяву, перевірити викладені в ній факти й прийняти відповідні рішення щодо чинного законодавства, а також забезпечити їх виконання, поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень. Однак 20.03.2012 року він отримав письмову відповідь на своє звернення, в якій дана відповідь на запитання, що він не ставив, а на висловлені вимоги вчинення певних дій інформації не надано. Імперативні правові норми, які зобов'язують суб'єктів правовідносин вчинити певні дії у відповіді трактовано як рекомендуючі, диспозитивні. Просив зобов'язати відповідача об'єктивно розглянути його заяву, перевірити викладені в ній факти, відповісти на всі зазначені запитання, прийняти законне рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечити його виконання.
У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час і місце судового засідання й розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав письмове клопотання, що міститься у відповідній заяві, про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача Кононов Ю. В., що діяв на підставі довіреності, у судове засідання з'явився та пояснив, що вони позов не визнають у повному обсязі. На звернення позивача надали повну та обґрунтовану відповідь, а тому його прав не порушували. У зв'язку із чим просили у позові відмовити у повному обсязі.
Відповідно до приписів частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача по справі свідчить відповідна заява, що міститься в матеріалах цієї адміністративної справи.
З'ясувавши всі обставини справи, дослідивши її матеріали справи, що містять письмові докази, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 01.03.2012 року ОСОБА_2 звернувся до директора УЖКГ міста Макіївки з заявою, в якій зазначив, що на підставі правовстановлюючого документу він є власником квартири АДРЕСА_1. У жовтні у зв'язку із поривом системи водопостачання та опалення йому була спричинена матеріальна шкода. З метою поновлення своїх прав він звернувся з позовом до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки для залучення у якості відповідача балансоутримувача їх будинку - ПП «МакРинок-Сервіс». Для встановлення ступеня відповідальності виникла необхідність вивчити схему будинкової (в межах під'їзду) розводки мережі водотеплопостачання. З вимогою надати зазначену документацію він звернувся до ПП «МакРинок - Сервіс», але йому було відмовлено. Відмова була оголошена у ході судового засідання, де представник відповідача заявив, що вони не розташовують схемами розводки внутрішньобудинкових мереж водотеплопостачання, і при передачі будинку на баланс їм не були передані відповідні документи. На підставі статті 40 Конституції України, статті 1 Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про доступ до публічної інформації»просив розібратися в питаннях, чи повинен балансоутримувач мати цю документацію? Чи являється вона необхідною для проведення оглядів, планових, текучих та аварійних ремонтів, тощо? Чому ПП «МакРинок-Сервіс»не виконує вимоги законодавства, а саме пунктів 5.1.3 и 5.3.4. Правил Утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які зобов'язують ПП «Мак Ринок-Сервіс»мати подобну документацію. Для забезпечення безперебійної роботи даних внутрішньобудинкових систем співробітнику, який їх обслуговує чи необхідно знати системи, також і по кресленню. При відсутності даних креслень керівництво організації, яка веде експлуатацію, зобов'язано їх отримати або скласти. Чи має право ПП «МакРинок-Сервіс»здійснювати обслуговування даних мереж не маючи даних документів? Який порядок складання даної проектної документації, чи має право ПП «МакРинок-Сервіс»самостійно виконувати зазначені креслення або це повинна виконувати організація, яка має ліцензію? Чи регламентований порядок узгодження даних креслень? Також просив зобов'язати ПП «МакРинок-Сервис»надати копію (а якщо не має, то скласти та надати) схеми внутрішньобудинкової розводки системи опалення, та системі водопостачання, а також номер проектної серії будинку по АДРЕСА_1.
На звернення ОСОБА_2 від 01.03.2012 року з питання надання роз'яснення щодо схеми внутрішньобудинкових мереж водо-, тепло- постачання Управління Міського житлово-комунального господарства Макіївської міської ради повідомило, що Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджені наказом Держжитлкомунгоспу від 17.05.2005 № 76 (далі Правила), визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій, забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду та використання за призначенням. У відповідності до пунктів 5.1.3 та 5.3.4. для забезпечення безперебійної роботи системи опалення, водопроводу і каналізації робітнику, що обслуговує системи, необхідно знати систему опалення та водопровідно - каналізаційну систему за кресленнями і в натурі (при відсутності креслень керівництво організації, що веде технічну експлуатацію систем, повинне забезпечити одержання чи складання виконавчих креслень). Отже, виходячи з цього, слідує, що організація, яка обслуговує житловий фонд, може скласти самостійно такі креслення. Однак, враховуючи, те, що при передачі житла з відомчого житлового фонду до комунальної власності, а також від одного балансоутримувача іншому, не завжди маються у наявності ці документи та не передаються при передачі з балансу на баланс. Також з урахуванням того, що схема системи опалення та водопровідно-каналізаційна система повинна включати в себе не тільки креслення систем, які знаходяться у підвальних приміщеннях або місцях загального користування, а також і внутрішньоквартирні розводки, тобто систему опалення та водопровідно-каналізаційну систему будинку в цілому, то в даному випадку можуть виникнути безліч спірних питань, оскільки в багатьох випадках власники квартир самостійно в квартирі міняють труби, радіатори, переміщують сантехнічні прибори, при цьому не повідомляють про ці зміни житлово-експлуатаційні підприємства, а також не забезпечують доступ до власного помешкання. Тому говорити про те, що експлуатаційне підприємство має можливість накреслити загальнобудинкову розводку внутришьобудинкової мережі не варто. А що стосується залиття та аварійних ситуацій, зазначили, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт за зразком, наведеним у додатку 4 до цих Правил. У акті зазначається, де трапилась аварія, описується, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які речі ушкоджено), зазначаються причини залиття, надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та інше. Згідно зі статтею 190 Житлового кодексу УРСР підприємства, установи, організації, а також громадяни, які заподіяли шкоду жилим будинкам, жилим приміщенням, інженерному обладнанню, зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду. Відповідно до пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний, зокрема:
- проводите за власні кошти ремонт квартири (наймач (орендар) - згідно з договором найму (оренди);
- використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання;
- не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.
Приймаючи рішення у цій адміністративній справі суд, передусім, виходить з того, що згідно до положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року /із змінами та доповненнями/ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Норми права, що містяться у частині 2 наведеної статті зазначеного Кодексу, передбачають, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Положення частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення /частина 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України/.
При цьому, суд враховує, що з огляду на положення статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Крім того, положеннями статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»№ 9 від 01.11.1996 року суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.
У свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України № 9 -зп від 25.12.1997 року /справа за зверненнями жителів міста Жовті Води/ визначено, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
При вирішенні спірних правовідносин суд враховує, що правовою підставою звернення ОСОБА_2 з адміністративним позовом є неналежний розгляд з боку Управління міського житлово-комунального господарства Макіївської міської ради наданого ним звернення від 01.03.2012 року.
Зазначене звернення було подано ОСОБА_2 в порядку реалізації прав, передбачених Законом України «Про звернення громадян»від 02.10.1996 року.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про звернення громадян»громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем для реалізації своїх прав був обраний такий вид звернення, як подача заяви у письмовій формі.
З огляду на положення статті 3 Закону України «Про звернення громадян»заявою /клопотанням/ є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд приходить до висновку, що подане ОСОБА_2 звернення повністю відповідає вимогам, які встановлені до нього положеннями статті 5 Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до змісту поданої ОСОБА_2 заяви метою його звернення є отримання передбаченої у ньому інформації.
З огляду на положення статті 1 Закону України «Про інформацію»від 02.10.1992 року інформацією визнаються будь - які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Основними принципами інформаційних відносин є гарантованість права на інформацію, а також відкритість та доступність інформації /стаття 2 Закону України «Про інформацію»/.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Право на інформацію охороняється законом /стаття 7 Закону України «Про інформацію»/.
Відповідно до положень статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Положеннями статті 3 Конституції України наголошено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
При цьому, статтею 21 Конституції України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Крім того, під час вирішення спірних правовідносин суд також приймає до уваги, що Управління міського житлово-комунального господарства є структурних підрозділом Макіївської міської ради, у зв'язку з чим його діяльність, передусім, регламентована положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 року /стаття 54 зазначеного Закону/.
Згідно до положень статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»одним з основних принципів місцевого самоврядування, який повинні дотримуватись всі суб'єкти, є принцип законності.
У свою чергу, положення статті 19 Конституції України наголошують, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, приймаючи рішення у цій адміністративній справі суд приймає до уваги приписи статей 15, 19 Закону України «Про звернення громадян».
Так, з огляду на положення статті 15 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв /клопотань/, зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв /клопотань/.
У свою чергу, положення статті 19 зазначеного Закону закріплюють обов'язок органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Таким чином, з огляду на викладені вище положення чинного законодавства України суд приходить до висновку, що праву позивача на звернення та отримання інформації делегований обов'язок відповідача з розгляду отриманого звернення та надання, у межах своїх повноважень, об'єктивної та всебічної інформації.
Крім того, при вирішенні спірних правовідносин суд виходить з того, що відповідачем не приймалось рішення про відмову в задоволенні будь -яких з вимог позивача та вони не визнавались необґрунтованими, тому відповідь на звернення ОСОБА_2 повинна бути повною та всебічною /частина 3 статті 15 й частина 1 статті 19 Закону України «Про звернення громадян»/.
Отже, відповідно до наведених вище норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що відповідач за результатами розгляду звернення позивача повинен був надати йому повну інформацію, у межах своїх повноважень, з приводу поставлених у його заяві питань, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Ухвалюючи зазначене судове рішення суд враховує, що в адміністративному позові позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
Частина 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Частиною 1 статті 98 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду.
Пункт 5 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язує суд під час прийняття постанови вирішувати питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Про це зазначається у резолютивній частині постанови суду (абзац 3 пункту 4 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частина 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує, що у випадках, коли судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів частини 1 та 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Частина 1 статті 10 «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про судовий збір»№ 3674-VІ від 08.11.2011 року роз'яснює, що цей закон набирає чинності з 01.11.2011 року, а тому на час звернення позивача до суду із цим адміністративним позовом діяли норми саме цього Закону України.
Стаття 1 Закону України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір -це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Як зазначає абзац 1 частини 1 статті 3 цього ж Закону України судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.
Згідно абзацу 2 підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлена як 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.
При цьому частина 1 цієї ж статті передбачає, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
Мінімальний розмір заробітної плати на 2012 рік встановлений Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік»№ 4282-VІ від 22.12.2011 року.
Так, стаття 13 зазначеного закону визначає, що з 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі встановлена в сумі 1073 гривень.
Тому за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру у 2012 році необхідно сплачувати 0,03 х 1073 гривень = 32,19 гривень.
На виконання вимог частини 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної зави ОСОБА_2 додано документи про сплату судового збору в розмірі 32,19 гривень.
Отже, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути документально підтверджені судові витрати, підтверджені позивачем документально, з місцевого бюджету міста Макіївки Донецької області в сумі 32,19 гривень.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 3, 19, 21, 40, 55, 124 Конституції України, ст. 1, 3, 5, 7, 15, 19 Закону України «Про звернення громадян», ст. 1, 5, 7 Закону України «Про інформацію», Законом України «Про судовий збір», Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 9 -зп від 25 грудня 1997 року /справа за зверненнями жителів міста Жовті Води/, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»№ 9 від 01 листопада 1996 року, ст. 2, 8 - 11, 17, 18, 71, 87, 94, 98, 105, 158 - 163, 167, 186, ч. 6 ст. 187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України
Адміністративний позов ОСОБА_2 до УПРАВЛІННЯ МІСЬКОГО ЖИТЛОВО -КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА МАКІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ «Про визнання бездіяльності та зобов'язання відповідача -суб'єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити дії»- задовольнити.
Зобов'язати УПРАВЛІННЯ МІСЬКОГО ЖИТЛОВО -КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА МАКІЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ надати ОСОБА_2 повну інформацію з приводу поставлених у його заяві від 01.03.2012 року питань, у межах своїх повноважень.
Стягнути з місцевого бюджету міста Макіївки Донецької області на користь ОСОБА_2 документально підтверджені судові витрати в сумі 32,19 (тридцять дві гривні 19 копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії, а якщо відповідач -суб'єкт владних повноважень у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 167 КАС України, був повідомлений про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, цей строк обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання такого повідомлення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо її не було подано у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Вступну та резолютивну частини постанови прийнято, складено шляхом комп'ютерного набору та підписана суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику 26.11.2012 року.
Повний текст постанови було виготовлено та підписано суддею в одному примірнику 30.11.2012 року.
Суддя: С. В. Мащенко