Справа № 2119/2218/12
Рішення
Іменем України
08 листопада 2012 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Шульги К.М.
при секретарі Кліщ Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Скадовська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах та від імені ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку зазначаючи, що з 02 жовтня 1982 року по 17 січня 1991 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу у них народилось дві доньки: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням загальних зборів членів колгоспу «Молодіжний» № 172 від 25.03.1988 року їм було виділено земельну ділянку площею 0,10 га для індивідуального будівництва житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, всі документи були оформлені на відповідача. Рішенням виконкому Скадовської міської ради народних депутатів № 261 від 20.12.1988 року ОСОБА_3 надали дозвіл на будівництво житлового будинку за вказаною адресою. Будівництво житлового будинку було завершено в 1989 році, проте в експлуатацію його не здали та право власності на нього не реєстрували через відхилення від проекту, тому відповідач повинен був вирішити питання про реєстрацію права власності на ОСОБА_2 і на себе. З 21.04.1983 року по 17.01.1991 року та після цього позивачка постійно працювала на різних роботах і надавала кошти на будівництво будинку, тому вважає, що будинок побудований за спільні кошти подружжя в період перебування у шлюбі. Оскільки ОСОБА_2 з відповідачем розлучились, то вона поїхала проживати в іншу область. Рішенням Лазурненської селищної ради народних депутатів № 150 від 15.12.1999 року за будинковолодінням, яке в зв'язку зі зміною нумерації значиться по АДРЕСА_2, закріплено присадибну земельну ділянку площею 0,20 га. 04.07.2012 року ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2, що відповідач визнав за собою право власності на їхній спільний будинок, згідно рішення суду від 08.08.2008 року та намагається його продати. Позивачка вважає, що строк позовної давності нею пропущено з поважних причин, оскільки відповідач під час звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на нерухоме майно не вказав її як другого позивача і повідомив їй, що відбувається реєстрація, а не що вже вона відбулася, тому позивачка не могла дізнатись про порушення свого майнового права протягом цього часу. Просить поновити строк позовної давності, встановлений ст. 29 Кодексу про шлюб та сім'ю Української СРСР; визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.
Позивач в судове засідання не з'явилась, повідомлена була про день, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, причину неявки не вказала.
Відповідач та представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення позову. ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з 02.10.1982 року перебував у шлюб з ОСОБА_2, від якого має двох доньок - ОСОБА_7 та ОСОБА_1. 06.05.1985 року рішенням Скадовського районного суду їх шлюб було розірвано через подружню невірність позивачки. Після розірвання шлюбу позивачка стала проживати окремо. 03.12.1986 року ОСОБА_2 рішенням Скадовського районного суду за позовом прокурора було позбавлено батьківських прав по відношенню до дітей, яких було передано йому на виховання, а також стягнуто аліменти на його користь на утримання дітей. 20.12.1988 року виконавчий комітет Скадовської міської ради народних депутатів рішенням № 261 виділив йому в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області для індивідуального будівництва житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1. В зв'язку із зміною нумерації земельних ділянок на даний час домоволодіння значиться по АДРЕСА_2. Після завершення в 1989 році будівництва житлового будинку, він звернувся до Лазурненськї селищної ради із заявою про введення його в експлуатацію, однак через відхилення від проекту забудови, він не міг зареєструвати за собою право власності на будинок. 08.08.2008 року рішенням Скадовського районного суду було визнано за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області. Відповідач наголошував на тому, що ще до ухвалення Скадовським районним судом 06.05.1985 року рішення про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_8, шлюбні відносини між ними були припинені, спільне господарство вони не вели - кожен з них жив окремо, своїм життям, і їх нічого не поєднувало. Житловий будинок, на Ѕ частину якого на даний час почала претендувати позивачка, належить йому на праві приватної власності. Він був побудований за рахунок його коштів та його особистої праці вже після розірвання шлюбу і відповідачка до нього не має ніякого відношення. Таким чином позивачці було достовірно відомо ще 06 травня 1985 року про те, що шлюб між ними розірвано, після чого вони спільно не проживали та не вели спільне господарство. Просив відмовити у задоволенні позову.
Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що знає ОСОБА_2, оскільки працювала разом з нею в радгоспі «Молодіжному» телятницею. Зі слів ОСОБА_2 знає, що в 1987 чи 1988 році їй та відповідачу була виділена земельна ділянка під будівництво житлового будинку, але будинок вони не будували, а жили у вагончику, який згодом обклали цеглою. Також зі слів ОСОБА_2 їй відомо, що та жила разом з відповідачем до 1991 року, вели спільне господарство. Про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 офіційно розірвали шлюб в 1985 році вона не знала. Коли саме вагончик був обкладений цеглою та переобладнаний у житловий будинок, їй не відомо.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що проживає по сусідству з відповідачем, знає, що відповідач в 1989 році поставив на виділеній йому земельній ділянці вагончик, де проживав з дітьми, згодом вагончик обклав цеглою. Зі слів відповідача знає, що з ОСОБА_2 він розірвав шлюб і та виїхала. ОСОБА_2 жодного разу не бачив у дворі, також не бачив, щоб та брала участі у будівництві.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що проживає по сусідству з ОСОБА_3, якому від бабусі дісталась спадщина - земельна ділянка, куди він завіз вагончик, в якому проживав з дітьми, згодом обклав цей вагончик цеглою. ОСОБА_3 сам виховував дітей, власними силами обкладав вагончик, щоб переобладнати його у житловий будинок. ОСОБА_2 вона не бачила в будинку відповідача, участі у будівництві вона не приймала. Знає, що позивачка позбавлена батьківських прав відносно дітей.
Заслухавши думку сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Правовідносини що виникли між сторонами є сімейними і врегульовані ст.24 КпШС України, ст. 60-71 СК України.
Згідно зі ст. 24 КпШС України, ст. 60 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є спільної сумісною власністю.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
З 02.10.1982 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3
06.05.1985 року рішенням Скадовського районного суду шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було розірвано (а.с.33).
03.12.1986 року рішенням Скадовського районного суду ОСОБА_8 було позбавлено батьківських прав по відношенню до дітей, стягнуто аліменти на утримання дітей, які передані на виховання ОСОБА_3 Даним рішенням встановлено, що діти перебувають на виховані у батька ОСОБА_3, відповідачка їздить по різних населених пунктах, зловживає спиртними напоями, вихованням дітей не займається і не бажає, про що заявила на засіданні комісії у справах неповнолітніх при райвиконкомі 23.07.1986 року, у зв'язку з чим прокурором порушено питання про позбавлення її батьківських прав. Також в рішенні вказано, що відповідачка позов визнала, просила справу розглядати за її відсутності (а.с.34).
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням від 20 грудня 1988 року виконавчий комітет Скадовської районної ради народних депутатів рішенням № 261 ОСОБА_3 надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку в смт. Лазурне по АДРЕСА_1 (а.с.8).
01 лютого 1989 року відповідно до проекту забудови винесено в натурі межі земельної ділянки площею 0,10 га, виділеної ОСОБА_3 для будівництва індивідуального житлового будинку, про що складено акт ( а.с.6 зворотний бік).
Згідно рішення Скадовського районного суду від 08.08.2008 року за ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_2, в смт. Лазурне (в зв'язку зі зміною нумерації земельних ділянок) (а.с.10). Рішення суду набрало законної сили.
В судовому засіданні встановлено, що після розірвання шлюбу ОСОБА_2 проживала на території смт. Лазурне Скадовського району, працювала на різних роботах, проживала у гуртожитку, але однією сім'єю в будинку з відповідачем та дітьми не проживала.
Посилання позивачки в позовній заяві на те, що вона з 21.04.1983 року по 17.01.1991 року та після цього постійно працювала на різних роботах і надавала кошти на будівництво не підтверджені належними доказами та не доведені позивачкою.
Суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_9 про те, що позивачка проживала до 1991 року разом з відповідачем і вони вели спільне господарство, оскільки це відомо їй лише зі слів позивачки, сама ж вдома у неї ніколи не була, дружніх стосунків не підтримувала.
За змістом ст.29 КпШС України до вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.
Враховуючи наведене та те, що позивачці достовірно було відомо про наявність рішень суду про розірвання шлюбу, яке відбулося 1985 році, про позбавлення її батьківських прав у 1986 році, якими встановлено, що на той час сторони проживали окремо, та зважаючи, що земельна ділянка відповідачу була виділена у 1989 році, на якій відповідачем встановлено дерев'яний вагончик, який він власноручно обкладав цеглою, право власності на будинок визнано у 2008 році, позов про поділ майна позивачко подано лише у 2012 році, суд вважає, що позивач не вправі вимагати поділу цього майна за пропуском строку позовної давності. Причини поважності пропуску строку позовної давності позивачка доказами не підтвердила. Крім того, суд звертає увагу, що хоча формально шлюб існував до 1991 року, коли було проведено реєстрацію розірвання шлюбу в органах РАГСу, фактично шлюбні відносини між сторонами припинені у 1986 році після винесення судових рішень про розірвання шлюбу та позбавлення позивачки батьківських прав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, користуючись при цьому рівними правами, на засадах змагальності згідно ст. 10 ЦПК України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов безпідставний та необґрунтований, тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 24, 29 КпШС України, ст. 60 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст.10, 11, 14, 27, 60-62, 64, 208, 209, 214, 215 ЦПК України, суд -
Вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах та від імені ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя К. М. Шульга