Провадження № 22ц/2090/6442/2012
Справа № 2/2011/3583/2012 Головуючий 1-ї інст. -Штих Т.В.
Категорія: право власності Суддя доповідач -Солодков А.А.
27 листопада 2012 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого -Солодкова А.А.
суддів - Піддубного Р.М., Колтунової В.І.
при секретарі -Левшиній І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -
У березні 2012 року представник позивача звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради (далі ХМР), який згодом уточнив та просив визнати за ОСОБА_1 право власності на житлові кімнати № 4, площею 17, 7 кв.м. та № 5 площею 12,6 кв.м., загальною площею 30, 3 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи позов посилався на те, що позивач перебував на військовій службі з 1984 року по 2002 рік. Відповідно до довідки № 849 від 01 лютого 1993 року йому було надано тимчасову прописку за адресою АДРЕСА_1. У 1998 році позивачу видано тимчасовий ордер на дві кімнати № 4 та 5, загальною площею 30, 3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1, у 2003 році видано постійний ордер на зазначені кімнати. У зв'язку із втратою ордера ОСОБА_1 у 2007 року звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова з заявою про видачу дублікату ордеру на житло, проте отримав відмову. Позивач звернувся до суду та встановив факт видачі ордеру, рішення суду набрало чинності. На даний час будинок АДРЕСА_1 передано з балансу Квартирно-експлуатаційної частини Міністерства оборони України до комунальної власності ХМР. Термін фактичного проживання у даному житлі перевищує 10 років, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду та просив визнати за ним право власності на вказане житло в порядку набувальної давності.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що суду були надані не посвідчені копії документів без пред'явлення в судовому засіданні оригіналів, відповідно до яких ОСОБА_1 було видано ордер № 103 від 06 травня 2003 року на дві кімнати № 4, 5 площею 29, 9 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1. Згідно з копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 за вказаною адресою не зареєстрований. Відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до КЕВ м. Харкова про визнання права користування житловим приміщенням позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог. Відповідно до технічного паспорту особою, яка має відношення до спірної житлової площі, ОСОБА_1 не значиться.
Судом були досліджені квитанції про оплату комунальних послуг, проте зрозуміти хто саме сплачував дані послуги не можливо, не вказані ініціали особи, яка сплачувала, дані в квитанціях нечіткі та мають виправлення, не всі квитанції містять відбитки банківських чи інших установ, які приймали оплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном -протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Зі змісту вказаної статті випливає, що набувальна давність поширюється на випадки фактичного, незаконного володіння чужим майном, наявність у володільця певного юридичного статусу виключає застосування набувальної давності.
Як вбачається з матеріалів справи та неодноразово зазначалось позивачем, йому видався ордер на користування спірною житловою площею, тобто він має юридичний статус користувача.
На підставі зазначеного, судова колегія доходить до висновку, що підстав для задоволення позову не має, оскільки ОСОБА_1 не є особою, на яку відповідно до вимог ст. 344 ЦК України може поширюватись право набувальної давності.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, повно та всебічно з'ясував обставини справи, надав юридичну оцінку доводам позивача та в мотивувальній частині рішення навів причини їх відхилення, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді :