Справа № 2601/16846/12
Провадження №: 2-а/2601/595/12
13.12.2012 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С.,
за участю секретаря Мушта І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Місячного Володимира Петровича заступника головного державного інспектора м. Києва з державного метрологічного нагляду Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничій центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
у серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до заступника головного державного інспектора м. Києва з державного метрологічного нагляду Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»Місячного В.П. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 27-145 від 14 серпня 2012 року за ст. 171-1 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначив про те, що вказана постанова винесена всупереч положенням норм діючого законодавства за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 171-1 КУпАП, не відповідає приписам Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Інструкції про порядок здійснення державного метрологічного нагляду за забезпеченням єдності вимірювань, так як підрозділ ДП «УкрДАГП»не є вимірювальною лабораторією і не відноситься до жодного її виду, і, крім того, останньою накладено адміністративне стягнення - штраф, максимально допустимий розмір якого є необґрунтованим.
До того ж, звернув увагу суду на те, що ДП «УкрДАГП»здійснює свою діяльність на підставі методик, затверджених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань топографо-геодезичної і картографічної діяльності, а, відтак, не потребує додаткової атестації у метрологічній системі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з наведених в позові підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні, врахувавши при цьому правову позицію відповідача, викладену у письмових запереченнях (а.с. 83-86).
Суд, дослідивши письмові докази у справі та пояснення представників сторін, дійшов до висновку про, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що постановою ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту споживачів»№ 27-145 від 14 серпня 2012 року про накладання адміністративного стягнення в галузі метрології за порушення ст. 171-1 КУпАП (порушення умов і правил проведення перевірки і калібрування засобів вимірювальної техніки та виконання вимірювань) накладено на ОСОБА_1 штраф у розмірі 510,00 грн. (а.с. 13).
Вказана постанова винесена на підставі протоколу про адміністративні правопорушення в галузі метрології № 27-25/136 від 17 липня 2012 року, складеного відносно ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст. 171-1 КУпАП, зокрема, за виконання підприємством вимірювання при геодезичних роботах, не будучи при цьому атестованим у державній метрологічній системі (а.с. 11-12).
Крім того, зі змісту останнього вбачається, що підставою для його складання послугував акт ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту споживачів»№ 27-01/08 від 16 липня 2012 року, яким встановлено, що ДП «УкрДАГП», яке виконує вимірювання при геодезичних роботах, не атестоване у державній метрологічній системі, чим порушено вимоги пункту 2 ст. 10 Закону (а.с. 8-10).
Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами, зокрема, позивачем, що останнім не оспорюється суб'єктивний склад правопорушення, передбаченого ст. 171-1 КУпАП, а також компетенція та повноваження ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту споживачів», тому суд не вважає за необхідне зосереджувати свою увагу на зазначених питаннях, оскільки останні не відносяться до предмету вказаного позову.
Враховуючи суть спірних правовідносин, а саме: правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні, регулює відносини у сфері метрологічної діяльності та спрямований на захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань, що визначаються Законом України від 11 лютого 1998 року № 113/98-ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність» (далі по тексту - Закон № 113/98-ВР) суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 4 Закону № 113/98-ВР державна метрологічна система створює необхідні засади для забезпечення єдності вимірювань у державі, а її діяльність спрямована на: реалізацію єдиної технічної політики у сфері метрології; захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань; підвищення рівня фундаментальних досліджень і наукових розробок; економію всіх видів матеріальних ресурсів; забезпечення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції; створення нормативно-правових, нормативних, науково-технічних та організаційних основ забезпечення єдності вимірювань у державі.
Статтею 18 цього ж Закону встановлено, що державний метрологічний контроль і нагляд здійснюються з метою перевірки додержання вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів і нормативних документів з метрології.
Статтею 7 цього Закону визначено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Досліджуючи акт перевірки та винесене на його підставі спірне рішення, судом порушень не встановлено.
Крім того, судом достовірно встановлено та не заперечувалось представниками сторін, зокрема, знову-таки, представником позивача, що акт ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту споживачів»№ 27-01/08 від 16 липня 2012 року, правомірність його складання та встановлені в ньому обставини оскаржені в установленому законом порядку не були.
Як вбачається з наявних в справі матеріалів, ДП «УкрДАГП»засноване на державні власності та створене на базі Об'єднаної комплексної експедиції № 5 згідно з наказом Укргеодезкартографії від 1 липня 1998 року № 78, є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, підпорядковане Міністерству охорони навколишнього середовища України (р. І Статуту, а.с. 104).
Предметом діяльності підприємства є геодезичні роботи, гравіметричні роботи, знімальні роботи, зокрема, топографічна зйомка і зйомка поточних змін, спеціальні інженерно-геодезичні роботи, кадастрові зйомки, картографічні і картовидавничі роботи (а.с. 104-106).
Тому, суд критично також ставиться до тверджень позивача, а тому не приймає їх до уваги, про те, що ДП «УкрДАГП»не є вимірювальною лабораторією, а тому не має своїм обов'язком проходження атестації вимірювальної лабораторії, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 20 Закону № 113/98-ВР державний метрологічний контроль і нагляд стосовно засобів вимірювальної техніки та методик виконання вимірювань поширюється на вимірювання, результати яких використовуються під час: робіт із забезпечення охорони здоров'я; робіт із забезпечення захисту життя та здоров'я громадян; контролю якості та безпеки продуктів харчування і лікарських засобів; контролю стану навколишнього природного середовища; контролю безпеки умов праці; геодезичних і гідрометеорологічних робіт; торговельно-комерційних операцій і розрахунків між покупцем (споживачем) і продавцем (постачальником, виробником, виконавцем), у тому числі у сферах побутових і комунальних послуг, телекомунікаційних послуг і послуг поштового зв'язку; податкових, банківських і митних операцій; обліку енергетичних і матеріальних ресурсів (електричної і теплової енергії, газу, води, нафтопродуктів тощо), за винятком внутрішнього обліку, який ведеться підприємствами, організаціями та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності; робіт, пов'язаних з державною реєстрацією земельних ділянок і нерухомого майна; робіт із забезпечення технічного захисту інформації, необхідність якого визначена законодавством; робіт, що виконуються за дорученням органів прокуратури та правосуддя; робіт з оцінки відповідності продукції, процесів, послуг; реєстрації національних і міжнародних спортивних рекордів.
Пунктом 2 статті 22 цього ж Закону встановлено, що атестація у державній метрологічній системі здійснюється відповідним органом з метою документального засвідчення компетентності і права підприємства та організації чи їх окремого підрозділу проводити калібрування засобів вимірювальної техніки та вимірювання.
В свою чергу, ч. 2 ст. 10 Закону № 113/98-ВР встановлено, що вимірювальні лабораторії можуть виконувати вимірювання у сфері поширення державного метрологічного нагляду за умови їх атестації на проведення цих вимірювань.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у 2010 році ОСОБА_1 вже притягався до адміністративної відповідальності за ст. 171-1 КУпАП, зокрема, за проведення вимірювань підрозділом, який не атестований у державній метрологічній системі (а.с. 14-15).
З наданих представником відповідача в розпорядження суду в обґрунтування свої позиції копій рішень Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, котрі набрали законної сили, а докази на підтвердження зворотного відсутні, вбачається, що підрозділ ДП «УкрДАГП», який виконує топографо-геодезичні роботи на замовлення фізичних та юридичних осіб з документальним оформленням їх результатів, відповідає ознакам вимірювальної лабораторії, оскільки при здійсненні топографо-геодезичної та картографічної діяльності вчиняє дії по вимірюванню величин (а.с. 89-95).
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що підрозділ ДП «УкрДАГП»є вимірювальною лабораторією, що здійснює вимірювання у сфері державного метрологічного нагляду, а саме: вимірювання личин фізичних величин (довжина, висота, відстань, діаметр, кут) при виконанні робіт, пов'язаних з державною реєстрацією земельних ділянок і нерухомого майна, а тому посилання позивача на те, що підрозділ ДП «УкрДАГП»не є вимірювальною лабораторією і з точки зору положень Закону України «Про топографо-геодезичну діяльність»не потребує проведення атестації, є, з точки зору суду, хибним.
Розглядаючи вимоги позивача з приводу щодо необґрунтованості розміру накладеного на нього стягнення, а саме: штрафу у розмірі 510,00 грн., суд встановив наступне.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За вчинення адміністративних правопорушень серед можливих стягнень, котрі можуть бути застосовані, зазначається також таке стягнення як штраф (ст. 24 КУпАП).
Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (ст. 27 КУпАП).
Згідно положень ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Як зазначено представником відповідача, при розгляді справи відносно позивача обставин, які б пом'якшували відповідальність останнього, визначених ст. 34 КУпАП, не виявлено, він продовжує протиправну поведінку, а тому, враховуючи той факт, що критеріїв та методик визначення конкретного розміру штрафу не існує, було прийнято таке рішення - накласти на ОСОБА_1 штраф у розмірі 510,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Позивачем в розрізі вищезазначеної статті доказів на підтвердження своєї позиції надано не було, а тому суд надійшов до висновку про необхідність відмови й у задоволенні зазначеної вимоги позивача.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, на думку суду, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення, тому з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
На підставі ст. ст. 2, 7-14, 18, 19, 24, 143, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст. ст. 33, 171-1, 247, 251, 256, 280 КУпАП, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Місячного Володимира Петровича заступника головного державного інспектора м. Києва з державного метрологічного нагляду Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничій центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду, через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Суддя В.С.Пасинок