"19" січня 2009 р. Справа № 02-17/4795
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників:
позивача: Близнюк А.С. -директор, Близнюк О.А. -за довіреністю,
відповідача: Накопюк В.І. -генеральний директор, П'ятін Є.В. - за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу
за позовом приватного підприємства «Універсал»
до відкритого акціонерного товариства “Тальнівське АТП-17137»
про визнання недійсним правочину,
Приватним підприємством “Універсал» подано позовну заяву про визнання недійсним на підставі статей 203, 207, 215 Цивільного кодексу України правочину щодо відчуження відповідачу напівпричепу марки ОДАЗ 93571, 1998р., колір зелений, № шас. 0012001, який належав ПП “Універсал». У судовому засіданні 15.01.2009 року представник позивача уточнила позовні вимоги та вказала, що позивач просить визнати недійсним договір № 28499 купівлі-продажу транспортного засобу від 28.09.2005 року щодо відчуження відповідачу вказаного напівпричепу, який належав ПП “Універсал», з наступних мотивів:
- оспорюваний позивачем договір підписаний зі сторони ПП «Універсал» неуповноваженою на це особою, а саме Миронюком Ю.М., який працював на підприємстві бухгалтером і не мав права підписувати договори, що відповідно до статті 207 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним;
- Миронюк М.Г., який як директор підприємства підписав накладну на напівпричіп, був звільнений з посади директора підприємства з 08.02.01р., але виконував свої обов'язки до 19 квітня 2002 року, а директором ПП “Універсал» призначений Близнюк А.С. За доводами позивача ці факти встановлені рішенням Тальнівського суду Черкаської області від 31.07.2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09.09.2008 року, та мають значення для вирішення спору у даній справі відповідно до статті 35 ГПК України;
- відповідно до п. 9, 9.1. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» відповідач зобов'язаний був перевірити наявність у Миронюка М.Г. та Миронюка Ю.М. повноважень на підписання правочину;
- позивачу стало відомо про укладення оспорюваного правочину із банківських виписок з рахунку підприємства, які були отримані 08.07.08р. відповідно до рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2008 р. по справі № 02/1495 за позовом позивача до банку про витребування виписок із рахунку підприємства, та із довідки Управління Державтоінспекції від 14.03.2008 року.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги повністю, просили визнати недійсним вказаний договір купівлі-продажу транспортного засобу та пояснили, що всі довідки, які були додані відповідачем до відзиву на позов, були досліджені в процесі розгляду трудового спору; на Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» посилатися можна лише з 02.10.2006 року, коли до ЄДР були внесені відомості; посилання відповідача на рішення господарського суду у справі № 02/215 представники позивача вважають неправомірним, оскільки відповідач не був стороню у тій справі, та заперечували проти доказів, наданих відповідачем у судовому засіданні 16.12.2008 року, оскільки довідка управління статистики не є належним доказом того, хто був дійсним керівником підприємства “Універсал».
Відповідач у відзиві на позов повністю заперечив вимоги позивача з наступних підстав:
- ПП “Універсал» продало відповідачу вищевказаний напівпричіп на підставі укладеного між сторонами правочину купівлі-продажу, підприємством було виставлено рахунок, надано податкову накладну, а відповідач прийняв напівпричіп та перерахував кошти за нього на рахунок підприємства;
- 28.09.2005 року сторони зареєстрували вказаний правочин у Тальнівському МРЕВ ДАІ та оформили договір № 28499 від 28.09.2005 року;
- відповідач стверджує, що правочин купівлі-продажу від імені ПП “Універсал» вчинений саме уповноваженою особою -чинним на той час директором ПП “Універсал» Миронюком М.Г.;
- вказані позивачем рішення судів загальної юрисдикції не спростовують факти, що співзасновник ПП “Універсал» Миронюк М.Г. працював директором підприємства фактично до грудня 2007 року та отримував за це зарплату, а підприємство з його заробітку сплачувало податки та внески до бюджету, що підтверджується довідками контролюючих органів;
- співзасновник ПП “Універсал» Миронюк М.Г. і після 19.04.2002 року працював директором вказаного підприємства і з його відома проводились контролюючими органами перевірки правильності нарахування податків і зборів;
- однак, вказані факти судами загальної юрисдикції не досліджувалися та не знайшли своєї оцінки в судових рішеннях, але на них є посилання у рішенні господарського суду у справі № 02/215;
- рішенням апеляційного суду Черкаської області від 15.02.2008 року по справі № 22ц-118/08 було відмовлено Близнюку А.С. в позові про визнання виходу Миронюка М.Г. з числа співзасновників таким, що відбувся, тобто, Миронюк М.Г. є співзасновником підприємства;
- відсутні підстави для визнання правочину купівлі-продажу напівпричіпу “ОДАЗ» недійсним, як того хоче новий директор Близнюк А.С.
Представники відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилалися на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, та пояснили, що оспорюваний позивачем правочин відповідає чинному законодавству на момент його вчинення, правочин вчинений повноважними на той час особами підприємства, відповідач є добросовісним набувачем напівпричіпу, генеральний директор ВАТ “Тальнівське АТП-17137» працює керівником вказаного товариства багато років, знає Миронюка М.Г. як директора ПП “Універсал», який керував цим підприємством і всі його знали та сприймали як директора цього підприємства, відповідач не може відповідати через суперечку між засновниками ПП “Універсал».
У судовому засіданні оголошувалася перерва із 15.01.2009 по 19.01.2009 року.
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.
Приватним підприємством “Універсал» в особі директора Близнюка А.С. оспорюється правочин купівлі-продажу напівпричіпа ОДАЗ 93571, за яким приватним підприємством “Універсал» було продано відкритому акціонерному товариству “Тальнівське АТП-17137» вказаний напівпричіп за ціною 2000 грн.
Як вбачається із накладної № 28 від 21 вересня 2005 року (а.с. 66) та підтверджується представниками позивача, Миронюк М.Г., як керівник ПП “Універсал», підписав вказану накладну, за якою ПП “Універсал» відпустив товариству напівпричіп ОДАЗ 9357, а представник товариства прийняв його.
Миронюком М.Г., як керівником ПП “Універсал», було підписано також рахунок б/н від 21 вересня 2005 року на суму 2000 грн. за вказаний напівпричіп. Також було складено і надано відповідачу податкову накладну № 147 від 21 вересня 2005 року на вказану суму.
27 вересня 2005 року відповідач перерахував на рахунок ПП “Універсал» по платіжному дорученню № 570 кошти в сумі 2000 грн. із призначенням платежу “попередня оплата за напівпричеп згідно рах. б/н від 21.09.2005 року». Факт перерахування вказаної суми коштів підтверджується позивачем у позовній заяві, оскільки позивач вказує, що йому стало відомо про відчуження напівпричепу із банківської виписки з рахунку позивача.
В подальшому приватне підприємство “Універсал» (продавець) та ВАТ “Тальнівське АТП-17137» (покупець) уклали Договір № 28499 купівлі-продажу транспортного засобу від 28.09.2005 року, за яким продавець продає належну йому автомашину (мотоцикл, причіп) марки ОДАЗ 93571, 1998р. випуску, колір зелений, № шаси 0012001. Від імені ПП “Універсал» договір № 28499 підписав як довірена особа Миронюк Юрій Миколайович та скріпив печаткою ПП “Універсал».
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачу в позові, виходячи із наступного.
Суд вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту права.
Як вбачається із позовної заяви та із пояснень представників позивача, вони вважають незаконним відчуження відповідачу напівпричіпу ОДАЗ 93571 з мотивів відсутності у Миронюка М.Г. та Миронюка Ю.М. повноважень представляти приватне підприємство “Універсал» та укладати угоди купівлі-продажу майна, яке належало підприємству, тобто, позивач вважає, що договір купівлі-продажу укладений неправомірно та вважає, що відповідач придбав напівпричіп без законної правової підстави.
Однак, в статті 387 Цивільного кодексу України вказано, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. В даній нормі відсутнє посилання на будь-які угоди.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що між сторонами склалися договірні відносини купівлі-продажу напівпричіпу, які оформлені накладною від 21 вересня 2005 року, підписаною керівником підприємства “Універсал» Миронюком М.Г. та в подальшому оформлені договором від 28 вересня 2005 року, підписаним Миронюком Ю.М. і скріпленим печаткою підприємства.
Згідно частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
В частині 2 статті 203 Кодексу вказано, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Згідно частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 31.07.2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09.09.2008 року, встановлено, що рішенням № 1 зборів засновників приватного підприємства “Універсал» від 8 лютого 2001 року Миронюка М.Г. звільнено з посади і призначено директором підприємства Близнюка А.С. На підставі рішення № 1 зборів засновників ПП “Універсал» від 8 лютого 2001 року Близнюк А.С. своїм наказом від 10 квітня 2002 року звільнив від виконання обов'язків директора Миронюка М.Г. з 19 квітня 2002 року.
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано представниками позивача у судовому засіданні, в момент вчинення оспорюваного правочину, тобто у вересні 2005 року, Миронюк М.Г. фактично виконував обов'язки директора ПП “Універсал»: він підписував звіти про роботу підприємства у податкову інспекцію, фонди, інші державні органи, підписував як керівник підприємства акти перевірки роботи підприємства, підписував документи у банківській установі тощо.
Представник відповідача -генеральний директор ВАТ “Тальнівське АТП-17137» - у судовому засіданні пояснив, що він працює керівником вказаного товариства багато років, знає Миронюка М.Г. як директора ПП “Універсал», який керував цим підприємством і всі його знали та сприймали як директора цього підприємства, а Близнюка А.С. побачив вперше у судовому засіданні 15.01.2009 року.
За приписом частини 3 статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Представники ПП “Універсал» не довели, що відповідач знав чи за всіма обставинами не міг не знати про відсутність у Миронюка М.Г. повноважень на підписання угод від імені ПП “Універсал». Адже вказані вище факти були встановлені судом лише 09 вересня 2008 року, коли набрало законної сили рішення Тальнівського районного суду.
Оспорюваний позивачем договір купівлі-продажу від 28.09.2005 року скріплений печаткою ПП “Універсал», що відповідає вимозі, встановленій статтею 207 ЦК України, і що також підтверджувало для відповідача, як сторони за договором, правомочність підписання договору довіреною особою -Миронюком Ю.М.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано позивачем, у Єдиному державному реєстрі були відсутні (в тому числі і у вересні 2005 року) відомості щодо обмеження повноважень керівника підприємства “Універсал». Разом з тим, у довідці статуправління, тобто у документі, який офіційно підтверджував наявність у Миронюка М.Г. повноважень директора, а отже, й на укладення угод від імені ПП “Універсал», вказаний Миронюк М.Г. керівником підприємства.
Зміни щодо керівника ПП “Універсал» були внесені лише 13.12.2007 року і директором підприємства вказаний Близнюк А.С.
Цивільним кодексом України чи іншим законом не встановлено безумовного визнання договору недійсним у разі підписання його особою без належних на те повноважень чи без зазначення її посади в договорі.
Згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Оскільки директором Миронюком М.Г. було підписано накладну про передачу відповідачу напівпричепу, виставлено рахунок про оплату, а Миронюком Ю.М. підписано договір і його скріплено печаткою підприємства, та відповідачем перераховано кошти у вказаній в рахунку сумі 2000 грн., і ця сума прийнята підприємством “Універсал», тому суд вважає, що підприємством »Універсал» було схвалено договір купівлі-продажу від 28.09.2005 року. Тобто, в момент вчинення правочину він не суперечив чинному законодавству, отже, він є дійсним з моменту вчинення і суд не вбачає підстав для визнання його недійсним.
Клопотання ПП “Універсал» про накладення арешту на напівпричіп, який належить ВАТ “Тальнівське АТП-17137», суд вважає за необхідне залишити без задоволення з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 49, 66, 82-85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Клопотання ПП “Універсал» про накладення арешту на напівпричіп, який належить ВАТ “Тальнівське АТП-17137», залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Суддя А.Д. Пащенко