"29" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/18463/12
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівВасильченко Н. В.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Харківського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними, зобов'язання виплатити допомогу по безробіттю та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до Харківського міського центру зайнятості про визнання протиправною відмови у нарахуванні допомоги по безробіттю за перші 90 календарних днів після надання статусу безробітного, зобов'язання здійснити виплату коштів по безробіттю, стягнення моральної шкоди.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 22 липня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, позов задовольнити.
В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення -без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17 грудня 2008 року позивача звільнено з ТОВ «Полімер-Лак»за угодою сторін.
23 січня 2009 року позивача взято на облік в центр зайнятості та надано статус безробітного. Виплату допомоги по безробіттю позивачу скорочено на 90 календарних днів з 23 січня 2009 року по 22 квітня 2009 року.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач заявив цей позов.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні.
Колегія суддів погоджується з висновками судів.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Частиною 3 статті 23 Закону встановлено, що допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.
Скорочуючи час виплати допомоги, відповідач керувався положеннями вказаної норми.
Положення частини третьої статті 23, стосовно доповнення після слів "поважних причин" словами "або за угодою сторін", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2009 року N 9-рп/2009.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки, приймаючи рішення про скорочення виплати допомоги, відповідач керувався діючою нормою закону.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 22 липня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.