"06" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/12661/12
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівВасильченко Н. В.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Інвентаризатор" про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернулася з позовом до Комунального підприємства "Інвентаризатор" про визнання незаконним, скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав на нежитлові будівлі, зобов'язання зареєструвати право власності на нежитлові будівлі.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Судами встановлено, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 08 липня 2010 року на ОСОБА_4 переведено обов'язки покупця на нежитлові будівлі за договором купівлі-продажу від 17 червня 2008 року, укладеним між Красноградської міською радою та ОСОБА_5, зобов'язано виплатити ОСОБА_5 кошти в сумі 20 070 грн 00 коп., які внесенні ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 02 листопада 2010 року роз'яснено рішення Красноградського районного суду Харківської області від 08 липня 2010 року. Суд зазначив, що договір від 17 червня 2008 року відносно ОСОБА_4, на яку переведено право покупця, є чинним.
Позивач звернулася до відповідача щодо реєстрації за нею права власності на спірні приміщення.
Відповідач відмовив в реєстрації права власності. Зазначив, що реєстрація права власності за позивачем є неможливою.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернулася з цим позовом.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позову. Рішення судів мотивовані тим, що позивач не надав відповідачу необхідний правовстановлювальний документ.
Колегія суддів не погоджується з висновками судів.
За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі -Положення).
Відповідно до пункту 1.3. Положення реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ).
Згідно із пунктом 2.1. Положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
Згідно додатку 1 Положення до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, відносяться договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.
Відповідно до статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.
Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.
Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.
У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Вказуючи на те, що для здійснення державної реєстрації права власності позивач не надав правовстановлювальний документ, суди не врахували, що рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 08 липня 2010 року на ОСОБА_4 переведено обов'язки покупця на нежитлові будівлі за договором купівлі-продажу від 17 червня 2008 року, укладеного між Красноградської міською радою та ОСОБА_5, а відтак не дали правової оцінки відносинам, які виникли між радою та позивачем за цією угодою.
Неповне з'ясування обставин у справі є підставою для скасування рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.