"15" листопада 2012 р. м. Київ К-38277/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Бим М.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року у справі за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ "Донбасенерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
У травні 2010 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до ВАТ "Донбасенерго" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2009 рік у сумі 1 458 096,03 грн. та пені в розмірі 5 689,59 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У поданій касаційній скарзі Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове про задоволення позову повністю.
При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (надалі -Закон), для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Судами встановлено, що відповідач згідно поданої держаної звітності "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (форма №10-ПІ поштова річна) за 2009 рік повинен був створити 267 робочих місць для працевлаштування інвалідів (відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 6667 особи), а фактично на підприємстві інваліди протягом 2009 року працювало 224 інвалідів.
Згідно вимог ст. 20 Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
У зв'язку з цим, до відповідача повинні бути нараховані суми несплачених штрафних санкцій у розмірі у сумі 1 458 096,03 грн. та пені 5 689,59 грн.
Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
У відповідності з п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда (п. 14 Положення).
Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надавав протягом року зазначеним органам інформацію щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН, а саме підприємством у січні, травні, листопаді 2009 року не надавалися звіти до районного центру зайнятості, у зв'язку з чим відповідач не виконав обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда.
Оскільки, Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладає на підприємство обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.
З вищезазначеного вбачається, що суди дійшли помилкового висновку про те, що відповідачем у 2009 році було вжито заходів зі створення робочих місць для інвалідів та було повідомлено органи працевлаштування інвалідів про створення відповідних робочих місць, що унеможливило направлення цими органами до підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. На підставі чого він має нести відповідальність та платити штрафні санкції.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування судових рішень та прийняття нового про задоволення позову у повному об'ємі.
Керуючись ст. ст. 222, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
Касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2010 року -скасувати та прийняти нову постанову.
Задовольнити позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Донбасенерго" на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у сумі 1 458 096,03 грн. та пені в розмірі 5 689,59 грн., а всього 1 463 782,62 грн.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та порядку, які встановлені ст. ст. 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: