ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
05 грудня 2012 року 09 год. 36 хв. № 2а-15598/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Шередько А.В. у відкритому судовому засіданні вирішив адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКонституційного Суду України
провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
за участю:
позивача:ОСОБА_2,
відповідача: Гребінник Ю.Л.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05.12.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 10.12.2012 року.
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Конституційного Суду України (далі -відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною відмову відповідача надати за запитом ОСОБА_1 копію присяги Президента України Януковича Віктора Федоровича, яка була скріплена ним у лютому 2010 року під час його інавгурації,
- зобов'язати Конституційний Суд України надати ОСОБА_1 копію вищезазначеного документа,
- визнати, що відмова у наданні копії запитаного документа надана із порушенням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки у ній не описаний порядок оскарження відмови.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що віднесення запитуваної інформації до службової та відмова у наданні запитуваного документа порушують його право на доступ до публічної інформації та є незаконними, виходячи із норм і принципів права, закріплених в ст.. ст.. 84, 104 Конституції України, ст.. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.. 6, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Представник відповідача з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, позовні вимоги не визнав повністю, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
4 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Конституційного Суду України із запитом на надання інформацію на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації». Запит був здійснений в електронній формі.
У зазначеному запиті позивач висловив прохання про надання копії присяги Президента України Януковича Віктора Федоровича, яка була складена ним 25 лютого 2010 року під час інавгурації та яка, згідно з інформацією Апарату Верховної Ради України, була передана на зберігання до архіву Конституційного Суду України. Позивач просив надіслати скановану копію зазначеного документа на його електронну адресу, яку зазначив у запиті.
10 липня 2012 року позивач отримав від Секретаріату Конституційного Суду України лист № 4-14-18/1083 (за підписом Керівника Секретаріату В. Є. Дубровського), у якому містилася відмова у наданні запитаної копії тексту присяги Президента. Відмова була аргументована тим, що згаданий документ відноситься до документів, що містять службову інформацію і мають гриф «для службового користування». Секретаріат Конституційного Суду України посилався на Розпорядження Голови Конституційного Суду України «Про надання інформації, створеної у Конституційному Суді України, статусу службової та порядок роботи з матеріальними носіями такої інформації»від 30 серпня 2011 року №57/2011.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію»від 02.10.1992р. № 2657-ХІІ, інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ст. 5 вказаного Закону, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, визначені в ст. 3 Закону України від 13.01.2011р. № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації»(далі -Закон № 2939-VІ), в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин, полягають у обов'язку розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VІ).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Строк розгляду запитів на інформацію визначений статтею 20 Закону № 2939-VІ, відповідно до частини першої якої розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 10.07.2012 р., надісланим електронною поштою, відповідач надав відповідь на запит позивача від 04.07.2012 р., з якого вбачається про неможливість його задоволення, оскільки відповідно до Розпорядження Голови Конституційного Суду України «Про надання інформації, створеної у Конституційному Суді України, статусу службової та порядок роботи з матеріальними носіями такої інформації»від 30 серпня 2011 року № 57/2011 документ відноситься до документів, що містять службову інформацію і мають гриф «для службового користування».
Таким чином, відповідач надав у строк протягом п'яти робочих днів відповідь на інформаційний запит.
Щодо змісту відповіді на інформаційний запит, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Суд погоджується з твердженнями відповідача, що інформація, яка була предметом інформаційного запиту позивача, не може вважатися такою, що отримана або створена в процесі виконання суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, зважаючи на таке.
Текст присяги Президента України, основні вимоги її складання закріплені у статті 104 Конституції України. Лише з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України новообраний Президент України вступає на пост. Присяга оголошується в усній формі.
Після складення присяги Голова Конституційного Суду України оголошує про те, що новообраний Президент України склав присягу Українському народові відповідно до статті 104 Конституції України і вступив на пост Президента України. Після цього Голова Конституційного Суду України передає головуючому на урочистому засіданні Верховної Ради текст присяги Українському народові, підписаний новообраним Президентом України (частина сьома статті 166 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»). Аналогічне положення міститься і у пункті 8 Постанови Верховної Ради України «Про порядок проведення урочистого засідання Верховної Ради України, присвяченого складенню присяги новообраним Президентом України»№ 2227 від 14 грудня 2004 року. Підписаний Президентом України текст присяги є одним із документів, які належать до його особової справи.
Урочисте засідання Верховної Ради з приводу складення новообраним Президентом України присяги Українському народові транслюється в прямому ефірі Національною телекомпанією України та Національною радіокомпанією України на усіх загальнонаціональних каналах.
Той факт, що текст присяги на даний момент часу зберігається в Конституційному Суді України, не дозволяє відповідачеві розпоряджатися ним, по-перше, як інформаційним документом, по-друге, без згоди дійсного розпорядника цієї інформації. Крім того, зазначена інформація щодо якої позивачем був зроблений запит, не була створена в Конституційному Суді України в розумінні статті 1 Закону № 2939-VІ і запитувана інформація не пов'язана з виконанням повноважень розпорядника.
Присяга - це передбачена чинним законодавством офіційна урочиста клятва неухильно виконувати певні зобов'язання. Складання присяги полягає у проголошенні та скріпленні власноручним підписом її тексту.
Текст присяги Президента України, підписаний ним особисто під час інавгурації 25 лютого 2010 року, є складовою частиною особової справи Президента України, документом з грифом «Для службового користування». Власноручний підпис Президента України свідчить про персональну готовність особи взяти на себе обов'язок та відповідальність за даною посадою, а актом, що має публічне значення, є виголошення присяги на урочистому засіданні Верховної Ради України.
Розпорядження Голови Конституційного Суду України № 57/2011 від 30 серпня 2011 року «Про надання інформації, створеної у Конституційному Суді України, статусу службової та порядок роботи з матеріальними носіями такої інформації»прийнято відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до цього Розпорядження, гриф «для службового користування»надано інформації, яка міститься в особових справах працівників, матеріалах, що містять службову інформацію інших державних органів, листування з кадрових та інших питань.
Окрім того, у абзаці другому пункту 17 Інструкції «Про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію»(затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1893 від 27 листопада 1998 року) зазначено, що документи з грифом «Для службового користування», одержані від сторонніх організацій, можуть бути розмножені тільки за їх згодою.
Так, представник відповідача пояснив, що Конституційним Судом України було отримано текст присяги із грифом «Для службового користування»та згоди ні від Верховної Ради України, ні від Адміністрації Президента України Конституційний Суд України не отримував.
Таким чином, зазначене вище унеможливлює сканування тексту присяги Президента України з його оригінальним підписом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VІ передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Оскільки запитувана ОСОБА_1 інформація не стосується діяльності Конституційного Суду України, не використовується в щоденній роботі з реалізації повноважень органу, то у Конституційного Суду України були відсутні юридичні підстави щодо розпорядження нею. Крім того, така інформація належить до інформації з грифом «Для службового користування». Тому дії Конституційного Суду України не можуть бути розцінені як відмова у задоволені запиту на інформацію в розумінні ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VІ, що відповідно позбавляє необхідності зазначати у відповіді заявнику про порядок її оскарження.
Таким чином, вимоги позивача є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність вчинених дій та надання відповіді.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача та відсутність підстав для їх задоволення.
Разом з тим суд враховує, що в рішенні Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб»щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст. 124 Конституції України (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) в п. 3 зазначено, що положення частини другої ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст. 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
Таким чином, позивач скористався своїм правом на судовий захист і його право не може бути обмежене, однак при встановлених обставинах підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Конституційного Суду України про
визнання протиправною відмови Конституційного Суду України надати за запитом ОСОБА_1 копію присяги Президента України Януковича Віктора Федоровича, яка була скріплена ним у лютому 2010 року під час його інавгурації,
зобов'язання Конституційний Суд України надати ОСОБА_1 копію присяги Президента України Януковича Віктора Федоровича,
визнання, що відмова у наданні копії запитаного документа надана із порушенням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки у ній не описаний порядок оскарження відмови
відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.О. Маруліна