ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 грудня 2012 року 10 год. 15 хв. № 2а-15550/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Шередько А.В. вирішив адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві
провизнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії
за участю: від позивача: ОСОБА_2,
від відповідача:Грищук М.В.
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі -відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві при прийнятті рішення № КВ 21212199394 від 25 жовтня 2012 року щодо відмови в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації житлового будинку літера «В»та житлового будинку літера «К»на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за зверненням ОСОБА_1 від 24 вересня 2012 року,
- скасувати рішення № КВ 21212199394 від 25 жовтня 2012 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві щодо відмови в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації житлового будинку літера «В»та житлового будинку літера «К»на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за зверненням ОСОБА_1 від 24 вересня 2012 року,
- зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації житлового будинку літера «В»та житлового будинку літера «К»на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за зверненням ОСОБА_1 від 24 вересня 2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі.
У судове засідання представники сторін прибули.
Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує тим, що декларація про готовність будівельного об'єкта до експлуатації була оформлена згідно вимог чинного законодавства, а відмова у її реєстрації не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства. Позивач звертає увагу, що він є землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 23.08.1955 р. № 1089.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях від 28.11.2012 р. та пояснень, наданих в судових засіданнях.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04.12.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст складено і підписано 11.12.2012 року.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив, що в 2007 році позивач здійснив самочинне будівництво житлового будинку літера «В»та житлового будинку літера «К»на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.
20 липня 2012 року приватним підприємством «АКТИВ ІНВЕСТ»виготовлено звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж. Згідно висновку про технічний стан об'єкту в цілому житлового будинку літера «В»та житлового будинку літера «К»на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 задовільний, встановлено його готовність до експлуатації.
24.09.2012 року позивач звернувся до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві із заявою про реєстрацію та прийом в експлуатацію самочинно збудованих будинків.
Відповідачем розглянуто заяву ОСОБА_1 про прийняття в експлуатацію об'єкта «Житловий будинок (літ. «В»), житловий будинок (літ. «К») на АДРЕСА_1», побудованого без дозволу на виконання будівельних робіт, а також додані до неї документи.
Під час перевірки декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідачем виявлено, що її оформлено з порушенням вимог, установлених Порядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 № 91, а саме -заявником не подано документу, що посвідчує право власності (користування) земельною ділянкою, оскільки відповідно до положень Земельного кодексу України право на земельну ділянку посвідчує державний акт на право власності, договір оренди землі або договір суперфіцію.
Враховуючи викладене, листом від 25.10.2012 р. № 7/26-38/2510/10 відповідач повернув декларацію про готовність об'єкта до експлуатації «Житловий будинок (літ. «В», житловий будинок (літ. «К») на АДРЕСА_1»відповідно до п. 3.5 Порядку та роз'яснив про можливість звернення до інспекції повторно для реєстрації декларації після усунення недоліків.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»№ 687-ХІV від 20.05.1999р., для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 549, територіальні органи, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції - урядового органу, що діяв у системі Міністерства регіонального розвитку та будівництва.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 549 утворено територіальний орган - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (далі - Інспекція) та наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02.06.2011 № 22 затверджено Положення про Інспекцію.
Відповідно до статті 39 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", в чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції (далі -Закон № 3038-VI), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у видачі сертифіката з таких підстав: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил.
Відмова у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації та видачі сертифіката надається замовнику в письмовому вигляді у строк, передбачений для реєстрації декларації або видачі сертифіката.
Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Таким чином, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту здійснюється Відповідачем шляхом прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Пунктом 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків І та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 № 91 (далі -Порядок), визначено, що прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, шляхом реєстрації поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація), яка складається за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.
Замовник або його уповноважена особа подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, до якої додаються:
два примірники заповненої декларації;
звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта з висновком про їх відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, прибудов до них загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них загальною площею до 100 квадратних метрів включно);
засвідчені в установленому порядку копії:
документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об'єкт;
технічного паспорта, виданого бюро технічної інвентаризації.
Заява про прийняття в експлуатацію об'єкта підписується також співвласниками земельної ділянки та зазначеного об'єкта (у разі їх наявності) (п. 3.2. Порядку).
З матеріалів справи вбачається, що в якості підстави користування земельною ділянкою позивачем додано до декларації про готовність об'єкта до експлуатації Рішення № 1089 Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 23 серпня 1955 р. «Про висновки обміру земель в забудованих кварталах Подільського, Залізничного, Молотовського та Кагановичського районів», яким зареєстровано за землекористувачами земельну ділянку площею 1374 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено документи, що посвідчують право на земельну ділянку.
Так, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.
Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.
Під час набуття права оренди на земельну ділянку на підставі договору відчуження права оренди землі первинний договір оренди землі, право оренди на яку відчужується, додається до договору відчуження права оренди землі в кожному такому разі відчуження.
На договорі оренди земельної ділянки орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно робить відмітку про перехід права оренди земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.
Таким чином, при вчиненні дій щодо відмови в реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації відповідач діяв правомірно, оскільки ним не встановлено необхідних документів, що підтверджують право ОСОБА_1 на користування зазначеною земельною ділянкою, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд вважає не вірним посилання позивача на п. 7 Розділу X Земельного кодексу України та Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005.
Пунктом 7 Розділу X Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Тобто п. 7 Розділу X Земельного кодексу України містить положення щодо збереження права на земельну ділянку, навіть якщо її граничний розмір за чинним законодавством є відмінним від передбаченого діючим земельним законом, та визначає, що прийняття чинного Земельного кодексу України не мало вплинути на обсяг прав власності, тимчасового користування, в тому числі на умовах оренди, набутих до вступу в дію Земельного кодексу України від 25.10.2001. Водночас, дана норма не регулює питання щодо документів, які посвідчують права на землю.
Як і не визначено дане питання в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року N 5-рп/2005, яким розглядалось питання конституційності пункту 6 Розділу X, яким визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Крім того, суд зауважує, що позовна вимога про зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві зареєструвати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації житлового будинку літера «В»та житлового будинку літера «К»на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 за зверненням ОСОБА_1 від 24 вересня 2012 року є виключно дискреційними повноваженнями Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.
Під дискреційним повноваженням суд розуміє повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів).
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів відповідність своїх дій вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, доводи викладені в адміністративному позові в обґрунтування позовних вимог є такими, що не обґрунтовані положеннями чинного законодавства та не відповідають обставинам справи.
Керуючись статтями 2, 69-71, 94, 158, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Постанова відповідно до частини першої ст. 254 КАС України набирає законної сили.
Суддя Маруліна Л.О.