Справа № 1805/10041/2012
Провадження № 2/1805/2597/2012
06 грудня 2012 року
Зарічний районний суд м.Суми в складі:
головуючого судді -Прокудіної Н.Г.
при секретарі - Дудник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ 'Укрсоцбанк'Сумське відділення, 3-тя особа приватний нотаріус ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання кредитного договору та додаткової угоди недійсними, зобов'язання вчинити певні дії ,-
Позивач свої вимоги мотивує тим, що між ним та Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК»Сумське відділення (у 2008 р. - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК»Сумська обласна філія), укладено кредитний Договір № 750/4-5573 від 23 травня 2008 року. Згідно вказаного договору банк надав йому грошові кошти у сумі 34784 доларів США, зі сплатою 13,5% річних, та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 10 травня 2033 року, вважає, що кредитний договір є недійсним, оскільки він суперечить законодавству України, посилається на те, що відповідно до п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.05.2007 р. № 168, у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача про валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором. Невиконання цієї вимоги є порушенням вимоги п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» в частині надання повної та достовірної інформації стосовно банківського продукту. Такої інформації в письмовому вигляді споживачеві кредитних послуг надано не було. Окрім того, при укладенні договору банком порушено свободу вибору споживача, позбавивши його можливості обрати місце конвертації валюти у гривню (п. 2.1 договору) і змусивши його обміняти валюту у своїй касі за курсом 4,4 (в той час як курс НБУ був 4,85). На день укладання кредитного договору курс валюти НБУ становив 1 дол. США = 4,85 грн., та на сьогоднішній день становить 1дол. США = 7,99 грн., а банк взагалі порахував кредит за курсом 4,4 грн. за долар, тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла. Крім того, на його думку банк нав'язав підписання Додаткової угоди №1 до Договору кредиту № 750/4-5573 від 23 травня 2008 року. Розрахунок дозволив встановити обман при укладанні додаткової угоди № 1, в якій зазначено рівномірні щомісячні платежі у сумі 411,75 доларів. Насправді ця сума відповідає 405,46 дол. США, він неодноразово звертався до банку з проханням переглянути умови договору, перевести валютний кредит у гривневий за курсом, що діяв на момент укладання угоди або хоча б розділити між Банком та Позичальником валютні ризики і отримав відмову.
Просить визнати зазначений кредитний договір, а також правочини щодо його забезпечення недійсними, зобов'язати відповідача повернути кошти у сумі 20 904, 90 доларів США та прийняти від позивача кошти, які були перераховані забудовнику у сумі 153 049, 60 грн. шляхом взаємозаліку, а також зобов'язати приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_2 виключити з реєстру іпотеку та заборонити відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК»Сумське відділення 12 липня 2011.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Судом встановлено, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством «УКРСОЦБАНК»Сумське відділення (у 2008 р. - Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК»Сумська обласна філія), укладено кредитний Договір № 750/4-5573 від 23 травня 2008 року (а. с. 13-16). Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк надає позичальникові грошові кошти у сумі 34784 доларів США, на інвестування будівництва однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом купівлі та наступного погашення цільових облігацій зі сплатою 13,5% процентів річних, та з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 10 травня 2033 року. У п. 1.1.1 кредитного договору зазначено, що позичальник зобов'язується 23 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредиту у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 405 доларів США 46 центів, а відповідно до додаткової угоди №1 про внесення змін до договору кредиту № 750/4-5573 від 14.09.2009 позичальник зобов'язується сплачувати щомісяця 23 числа 411 доларів США 75 центів.
23.05.2008 р. в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище договором між АКБ СР „Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за яким останній передав банку майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та договір застави цінних паперів - пакету дисконтних облігацій, що обумовлює надання в заставу всіх тих прав, що обумовлені таким пакетом облігацій та передбачені договором купівлі-продажу цінних паперів № Б-1210/08 від 16.04.2008 р. з додатковою угодою № 1 від 06.05.2008 р. Крім того, сторонами були укладені договори поруки.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При укладенні договорів волевиявлення сторін було вільним, підписавши договори, позивач погодився з усіма їх умовами (положеннями, статтями, пунктами тощо) і жодних заперечень проти них не мав.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Під час укладення договорів сторони визначили та погодили їх зміст. Своїми підписами, при укладенні Договору сторони засвідчили волю до настання відповідних правових наслідків. В момент підписання договорів сторони усвідомлювали наслідки такого підписання.
Отже, вимоги щодо визнання недійсними вказаних договорів з посиланням на порушення положень Закону України „Про захист прав споживачів" не підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто фактично підставою для визнання правочину недійсним повністю або в його частині, є укладення його з порушенням вимог ЦК України або інших актів цивільного законодавства.
Посилання позивача на несправедливість умов кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США також є необгрунтованими і спростовуються нормами законодавства, які діяли на момент укладення договору.
Так, у відповідності до ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Статтею 2 цього Закону визначено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банками банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, який затверджений постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275 передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта. Чинним законодавством надано право банкам, що мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл, здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті.
Банківська ліцензія НБУ № 5, видана АКБ СР „Укрсоцбанк" 29.12.2001 р. свідчить про те, що банку було надано право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п. п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та наданий дозвіл № 5-1 на право здійснення операцій, визначених п. п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»згідно з додатком до цього дозволу.
При укладанні договору позивач ознайомився з його змістом та підписав.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні. Проте, згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Право на здійснення операцій в іноземній валюті, в тому числі і надання кредитів в іноземній валюті, передбачено ст. 533 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" (ст.ст. 2, 47, 49), Декретом Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", постановою НБУ № 200 від 30.05.2007 року "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність банків. Випадки і порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року № 679-XIV і Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93, виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні. Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до норм пп. «г»п. 4 ст. 5 Декрету КМУ г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії. При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. У нормах ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року № 2121-III зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.
Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом міністрів України. Поряд з цим, Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором, (перш за все позивач), повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Позивач перед укладенням кредитного договору мав можливість передбачити зміну курсу гривні по відношенню до долара США, зменшення ціни на майно, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, позивач не надав доказів того, що він не мав можливість отримати кредит у національній валюті і чому. При підписанні договорів сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Позивач надав свою згоду на розгляд у третейському суді, як на спосіб реалізації права на захист своїх прав по кожному спору, який може виникнути між сторонами у зв'язку з виконанням договорів.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди»передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Статтею 12 Закону України «Про третейські суди»передбачені види та форми третейської угоди, зокрема визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження у договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Як вбачається з ч. 2 цієї статті сторони договору не позбавлені можливості визначити у третейській угоді конкретний постійно діючий третейській суд.
Регламентом третейського суду, згідно ч. 5 ст. 10 цього закону передбачається порядок та правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду правила вирішення спорів третейським судом, інші питання віднесені до компетенції третейського суду.
Згідно ст. 14 Закону України «Про третейські суди»сторони мають право вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів, що також передбачено ст. ст. 16,17 цього закону.
Заявляючи вимоги про визнання п. 6.2 договору кредиту, що стосується третейського застереження недійсним, позивач посилаються на невідповідність цієї умови ст. 215 ЦК України, положенням Закону України «Про захист прав споживачів», враховуючи, що укладення кредитних договорів на отримання грошових коштів та договору поруки не відноситься до виключної підсудності (у відповідності до вимог ст. 114 ЦПК України, яка встановлює виключну підсудність цивільно-правових спорів), а тому сторони вправі визначити суд, який буде розглядати спір, якщо такий виникне.
Таке застереження є правом сторін і вони цим правом скористались.
Відповідно до закону, договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (стаття 17 ЦПК України) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом. Разом з тим пред'явлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі, за винятком передбаченого пунктом 6 частини першої статті 207 ЦПК України обов'язку суду залишити заяву без розгляду, якщо від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у справі заперечення проти вирішення спору в суді.
Посилання позивача на те, що таке застереження звужує його право на судовий захист безпідставне.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем при укладенні договору були дотримані вимоги чинного законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача, а тому, у зв'язку з цим в задоволенні позовних вимог позивачу необхідно відмовити.
Крім того, при зверненні до суду з позовом, позивачем порушено загальний строк позовної давності на звернення до суду, передбачений положеннями ЦК України.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, Законом України , Про захист прав споживачів', ст.ст. 215, 627, 628 ЦК України, суд,-
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст виготовлено та підписано 10 грудня 2012 року.
Суддя Прокудіна Н.Г.