Справа № 1570/6138/2012
06 грудня 2012 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Юхтенко Л.Р.,
при секретарі судового засідання -Каракаш Ю.І.,
за участю
представника позивача - Гвоздкова В.М., за довіреністю
представника позивача -Лавренова М.В., за довіреністю
представник відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новохім»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001482240 від 04.10.2012 року та №0001492240 від 04.10.2012 року, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новохім»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001482240 від 04.10.2012 року та №0001492240 від 04.10.2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Новохім»з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Дана Дабью»та ПП «Клин-Маркет»за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, був складений та підписаний акт перевірки № 5564/22-4/31005653 від 20.09.2012 року. На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були винесені податкові повідомлення -рішення №0001482240 від 04.10.2012 року та №0001492240 від 04.10.2012 року про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22 543 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн., а також, з податку на додану вартість у розмірі 18034, 00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1 грн.
Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вважає, що податковим органам не надані повноваження робити висновки щодо нікчемності укладених платниками податків правочинів. Також, відповідно до Правил перевезень автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 року №363 товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення товару лише для власних потреб. В даному випадку переміщення вантажу за вказаними накладними здійснювалось особистим легковим автотранспортом директора ТОВ «Новохім». Посилання Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в актах перевірки про незнаходження ПП «Дана Дабью»та ПП «Клин-Маркет»за місцем реєстрації не відповідає дійсності, оскільки ця інформація була внесена до ЄДР вже після вчинення зазначених правочинів. Момент виникнення податкових зобов'язань у позивача виник з моменту виписки ПП «Дана Дабью»та ПП «Клин-Маркет» підприємству податкових накладних. Також, позивач вважає, що Податковим кодексом України передбачено єдину підставу формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.
Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначення судового засідання. Письмові заперечення на адміністративний позв не надав.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новохім»в якості юридичної особи зареєстроване 05.06.2000 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС.
Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 13.09.2012 року №1941, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, фахівцем ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Новохім»з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Дана Дабью», та ПП «Клин-Маркет»за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року. Повідомлення про перевірку та копія наказу були вручені директору підприємства Роменської Л.Р., 17.09.2012 року. За результатами вказаної перевірки на підставі частково наданих позивачем первинних документів перевіряючим був складений та підписаний акт перевірки від 20.09.2012 року № 5564/22-4/31005653 (а.с. 17-26).
З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Новохім»було порушено вимоги п.п. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на 22 543 грн., а також п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 18034 грн.
До такого висновку перевіряючи дійшли, посилаючись на ненадання підприємством до перевірки товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, заявок на відправлення вантажів та наряди на завантаження-відвантаження. Крім того, в акті перевірки зазначалось, що відповідно до висновків актів перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.03.2011 року №321/23-513/36612865, від 04.03.2011 року №263/23-5/37351889 відносно контрагентів позивача ПП «Дана Дабью»та ПП «Клин-Маркет», у зазначених підприємств відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби для ведення господарської діяльності.
Судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем були укладені угоди з ПП «Дана Дабью»(договір купівлі-продажу № 02/03 від 01.03.2011 року), відповідно до умов п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовнику товар згідно зі специфікацією, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити поставлену продукцію на умовах цього договору. Пунктом 5.3 зазначеного договору передбачалося, що поставка продукції здійснюється транспортом постачальника (ПП «Дана -Даблью»), до місця вказаного замовником, та договір №02/02 від 01.02.2011 року (поставки), відповідно до умов якого постачальник (ПП «Клин-Маркет»), зобов'язується продати та доставити, а покупець (ТОВ «Новохім») на умовах договору прийняти та сплатити лакофарбові матеріали, найменування (асортимент), ціна та кількість, а також, терміни поставки якої вказані в рахунку, який є невід'ємною частиною Договору.
Між тим, актом перевірки зафіксовано, що позивачем до перевірки не були надані докази фактичного здійснення зазначених у договорах товарів, у зв'язку з ненаданням підприємством до перевірки товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, заявок на відправлення вантажів та наряди на завантаження-відвантаження, а актами перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси зафіксовано відсутність у зазначених підприємств основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів для ведення господарської діяльності, а також, встановлена їх відсутність місцезнаходженням.
Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС були прийняті податкові повідомлення -рішення №0001482240 від 04.10.2012 року та №0001492240 від 04.10.2012 року про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 22 543 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн., а також, з податку на додану вартість у розмірі 18034, 00 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 1 грн. (а.с. 14-15).
Проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Пункт 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлює вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні облікові документи.
Так, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми);
- дату і місце складання;
- назву підприємства, від імені якого складено документ;
- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до абзацу першого п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Суд вважає, що перевіряючий вірно дійшов до висновку щодо завищення позивачем податкового кредиту по господарським відносинам з ПП «Дана Дабью»та ПП «Клин-Маркет», виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ПП «Дана Дабью»та ПП «Клин-Маркет»надавали послуги поставки товарів за договорами, укладеними з позивачем.
Між тим, як вбачається з матеріалів перевірки та матеріалів справи у позивача відсутні документи, що фактичного підтверджують перевезення та отримання товару, а саме: товарно-транспортні накладні та дорожні листи.
Відповідно до п. 11.1. наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Товарно-транспортна накладна -це є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Відповідно до п. 11.7 вказаних Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий -передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Форма товарно-транспортної накладної затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»від 29.12.1995 року № 488/346, пунктом 2 якого передбачено, що товарно-транспортні накладні у формі первинного обліку повинні застосовувати всі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності.
Отже, товарно-транспортна накладна і дорожні листи відноситься до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарських операцій від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік. З огляду на викладене, судом не приймаються до уваги посилання представника позивача на те, що товарно-транспортні накладні не є обов'язковими первинними документами для ведення бухгалтерського обліку.
Судом не приймається до уваги посилання позивача, щодо перевезення товару відбувалось особистим легковим автотранспортом директора ТОВ «Новохім»для власних потреб, оскільки по-перше, це не відповідає умовам вказаних договорів, а по-друге, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, договір поставки передбачає передачу товару продавецем (постачальником), який здійснює підприємницьку діяльність, у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.
Тому, суд вважає, що позивач не довів, що він фактично отримав зазначений у договорах товар.
Отже, суд дійшов до висновку, що за вказаними господарськими операціями у позивача не виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, передбаченого п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України.
Тому, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 04.10.2012 року № 0001482240 про донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 18034 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 грн.
Також, суд дійшов до висновку щодо правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення -рішення від 04.10.2012 року № 0001492240 про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 22 543 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 1 грн., оскільки, як вбачається з акту перевірки, порушення пп. 5.1.2. п. 5.2. пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено перевіряючим з тих самих підстав, через які допущено позивачем порушення п. 198.1, п. 198. 3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Суд погоджується з думкою позивача, що висновки актів інших податкових органів відносно контрагентів не можуть слугувати підставою для зменшення податкового кредиту та витрат, але як вбачається з акту перевірки, основною підставою для встановлення порушення було саме відсутність у позивача товарно-транспортних накладних та подорожних листів. Дана правова позиція узгоджується позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.10.2012 року по справі № К/9991/50493/12.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області було вірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість по господарським операціям з ПП «Дана Дабью», та ПП «Клин-Маркет».
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач правомірно виніс податкові повідомлення-рішення, в свою чергу, позивачем не надані належні докази в обґрунтування своїх позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень -рішень №0001482240 від 04.10.2012 року та №0001492240 від 04.10.2012 року, винесені Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Одеської області, не підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, керуючись ст. 94 КАС України, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
З огляду на вищевикладене, відповідно до положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новохім»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001482240 від 04.10.2012 року та №0001492240 від 04.10.2012 року -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 11 грудня 2012 року.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя Л.Р. Юхтенко
.