"28" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/1083/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючої судді Блажівської Н.Є., суддів Гаманка О.І., Ємельянової В.І., розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по справі № 2-а-2100/10/0270
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової адміністрації України
про видачу трудової книжки, військового квитка та виплату середнього
заробітку за час затримки видачі трудової книжки
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України про видачу трудової книжки, військового квитка та виплату середнього заробітку за весь час затримки трудової книжки.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року, залишеною без змін, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду позов задоволено частково: зобов'язано Державну податкову адміністрацію України видати ОСОБА_1 дублікат його трудової книжки у зв'язку з її втратою; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Державна податкова адміністрація України звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по справі № 2-а-2100/10/0270 та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Так судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач працював на посаді Першого заступника голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області -начальником управління податкової міліції ДПА у Вінницькій області. Наказом ДПА у Вінницькій області від 6 квітня 2009 року № 512-О ОСОБА_1 звільнений у відставку. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що після звільнення зі служби позивачу не видано трудової книжки та військового квитка.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України (надалі -також КЗпП) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Питання щодо виготовлення трудових книжок, їх зберігання та внесення записів, зокрема про прийняття, переведення та звільнення працівника, регулюється відповідно Кабінетом Міністрів України (постанова «Про трудові книжки працівників»від 27 квітня 1993 року № 301) та центральним органом виконавчої влади з питань праці (Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (надалі -Інструкція № 58).
Згідно з Інструкцією № 58 трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та організаційно-правової форми або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, громадян, які працюють за трудовим договором в іноземних представництвах, в іноземних кореспондентів, співпрацівників міжнародних організацій та інших прирівняних до них іноземців на території України.
Відповідно до підпункту 1.3 Інструкції № 58 при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Згідно зі статтею 48 КЗпП до трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Так, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 визначено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу тільки ті особи, які працевлаштовуються вперше.
Крім того, згідно пунктів 3 та 4 вищезазначеної Постанови трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку і відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Зважаючи на те, що позивач не був тією особою, котра вперше влаштовувалась на роботу, тому обов'язковою умовою при поновленні його на посаді було подання трудової книжки.
Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави стверджувати, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що прийняття на роботу в структуру податкової міліції без трудової книжки є неможливим.
Судами встановлено, що позивач після поновлення в вересні 2006 року в органах податкової міліції ДПА у Вінницькій області до моменту звільнення проходив службу більш ніж на протязі трьох років. Протягом такого періоду часу відповідачем виносились накази по особовому складу податкової міліції, що стосувались позивача. Це, зокрема, наказ про прийняття на службу та наказ про звільнення з посади, тобто це відомості, які не пізніше тижневого терміну мали б бути внесені у трудову книжку.
Судами надано належну правову оцінку посиланням відповідача з приводу того, що при поновленні в вересні 2006 року на службу в органах податкової міліції позивач не подав у підрозділ роботи з особовим складом трудову книжку та військовий квиток зважаючи на те, що виконання протягом значного терміну обов'язків військовослужбовцем неможливе без оформлення кадровою службою записів у трудовій книжці та здійснення контролю з військового обліку. Крім того, суди встановлюючи фактичну наявність військового квитка у відповідача, який був відповідальний за внесення записів до особових карток, дійшли вірного висновку про те, що зміна місця проживання позивачем спричиняла внесення змін до особових карток військовозобов'язаного, що не могло здійснюватись у відсутність військового квитка позивача.
Зважаючи на те, що законодавством передбачена обов'язковість ведення та зберігання трудових книжок осіб, які приймаються на роботу та неможливість проходження служби без здачі військового квитка до кадрової служби уповноваженого органу, суди обґрунтовано зробили висновки про те, що трудова книжка та військовий квиток позивача були втрачені з вини Державної податкової адміністрації України, зважаючи на відсутність фактів повернення цих документів при звільненні позивача із займаної посади.
Абзацом 3 пункту 6.1 Інструкції № 58 передбачено, що якщо трудова книжка працівника загублена підприємством внаслідок стихійного лиха або з інших причин, то йому видається дублікат трудової книжки без стягнення її вартості. Таким чином, в разі встановлення втрати трудової книжки, Державна податкова адміністрація України, як відповідальний орган за збереження цього документу, мав видати дублікат, проте не здійснив таких дій.
Крім того, пунктом 9 Правил військового обліку громадян України, які є додатком № 1 до Інструкції з військового обліку від 27 червня 1999 року № 165 передбачено, що у випадку втрати військового квитка військовозобов'язані негайно повинні доповісти про це письмово військовому комісару за місцем військового обліку.
Судами достовірно встановлено, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язків відповідача по відновленню втраченого при зберіганні військового квитка, а порядок видачі дублікату військового квитка взагалі не визначений нормами законодавства і, таким чином, обґрунтовано відмовили в задоволенні адміністративного позову в частині видачі дублікату військового квитка.
Щодо доводів заявника в касаційній скарзі з приводу позовних вимог про проведення розрахунків, то колегія суддів звертає увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанції відмовили позивачу в задоволенні позову в цій частині.
Крім того, не знаходять свого підтвердження посилання заявника з приводу пропущення строків на подання позову, зважаючи на те, що судами вже встановлені обставини того, що ОСОБА_1 робив намагання отримати втрачені документи шляхом як і досудового вирішення справи так і судового. Вищезазначені обставини відповідачем не спростовувались, і, таким чином, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними.
Наведені обставини були правильно враховані судами першої та апеляційної інстанції, а тому прийняті судові рішення є обґрунтованими.
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо допущення судами неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального є безпідставними, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування судових рішень.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення, а на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по справі № 2-а-2100/10/0270 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України про видачу трудової книжки, військового квитка та виплату середнього заробітку за весь час затримки трудової книжки - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає
Головуюча суддя: Н. Є. Блажівська
Судді: О. І. Гаманко
В. І. Ємельянова