27 листопада 2012 року м. Київ К-41786/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Приходько І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010 року по справі № 2-а-215/07 за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У червні 2007 року ПП ОСОБА_3 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Житомирі про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2007 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що З 03.05.2007 по 17.05.2007 відповідачем на підставі скарги позивача на акт планової комплексної документальної перевірки, проведена позапланова документальна перевірка з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 податкового законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2006 .
За наслідками перевірки був складений акт перевірки № 2985/17-1 від 24.05.2007 року, за змістом якого були встановлені порушення ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», п.п. «а»п. 19 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»внаслідок чого позивачем занижено оподатковуваний дохід за період з 01.10.2004 по 30.09.2006 на суму 213955, 30 грн. та не сплачено податку з доходів фізичних осіб на суму 24060,53 грн., п.п. «а»п. 19 ст. 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: встановлено неналежне ведення обліку доходів витрат (за період з 01.01.2006 по 30.09.2007 при здійсненні підприємницької діяльності здійснювався облік доходів та витрат у книзі обліку доходів та витрат (ф-10), яка не зареєстрована в ДПІ у м. Житомирі), п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п 7.3.1 п. 7.3, п.п 7.4.1 п. 7.4, п.п 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п 7.4.5 п. 7.4, п.п 7.5.1 п. 7.5, п.п 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», що виявилось у завищенні від'ємного значення чистої суми ПДВ на суму 35180 грн., заниженні податку на додану вартість на суму 383572 грн., ст. 3 ЗУ «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»- встановлено факт здійснення підприємницької діяльності без придбання торгового патенту.
На підставі даного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001471702/1 про зобов'язання сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 24060, 53 грн., № 0001471702/1 про зобов'язання сплатити податок на додану вартість в сумі 383572 грн. та 191786 грн. штрафних санкцій, № 0001481702/1 про зобов'язання сплатити податок на додану вартість в сумі 35180 грн. та 17590 грн. штрафних санкцій.
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Згідно з підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України "Про податок на додану вартість", зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.
Колегія суддів не погоджується із твердженням податкового органу щодо не підтвердження витрат приватним підприємцем на маркетингові дослідження ринку в сумі 350934,00 грн., надані ПП «Альтаір», м. Київ, оскільки до перевірки надано податкову накладну встановленого зразка. Встановлено, що позивачем на протязі перевіряємого періоду здійснювалась оплата за отримані маркетингові послуги відповідно до вимог чинного законодавства.
Ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході проведення перевірки були надані акти прийому-передачі виконаних робіт, які складалися відповідно до умов передбачених чинним законодавством.
Правильними є висновки судів, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ саме по собі не тягне за собою недійсність угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.
За таких обставин правильними є висновки апеляційного суду про належне підтвердження позивачем свого права на податковий кредит та обґрунтованість включення до складу валових витрат оплати за надані ПП «Альтаір»маркетингові дослідження.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України, касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2010 року по справі № 2-а-215/07 залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписГолубєва Г.К.
Судді підписКарась О.В.
підписПриходько І.В.