"16" листопада 2012 р. м. Київ К-34486/09
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Юрченка В.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року,
В грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він з 9 жовтня 2006 року отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ. З 1 січня 2007 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 22 вересня 2006 року №190-V, яким передбачено проведення перерахунку раніше призначеної наукової пенсії, а тому позивач 30 травня 2007 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із заявою про перерахунок пенсії. Відповідач провів перерахунок пенсії, виходячи із розміру середньої заробітної плати станом на 2005 рік та виключив період, який враховується для визначення пенсії 10% тривалості наукового стажу. Просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва провести нове призначення та перерахунок пенсії позивача, виходячи із розміру середньої заробітної плати станом на 2006 рік, відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 22 вересня 2006 року №190-V.
Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено повністю. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва перерахувати пенсію відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 22 вересня 2006 року №190-V.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва задоволено. Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2008 року скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судом апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильного судового рішення, позивач просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії позивача складав 968,63 грн.
У зв'язку з набранням чинності 1 січня 2007 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 22 вересня 2006 року №190-V позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва із заявою про перерахунок пенсії. Після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача склав 1563,49 грн.
Частини 1-6 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ (в редакції Закону від 1 січня 2007 року № 190-V) передбачають наступні положення.
Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.
Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам - за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 20 років; жінкам - за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу наукової роботи не менше 15 років.
Пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).
За кожний повний рік роботи понад стаж наукової роботи, визначений частиною другою цієї статті, пенсія збільшується на один відсоток заробітної плати, але не може бути більше 90 відсотків середньомісячної заробітної плати.
Для обчислення пенсії враховується заробітна плата наукового працівника за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців наукового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв та за весь період наукового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості наукового стажу.
У всіх випадках період, за який враховується заробітна плата, з урахуванням виключення, передбаченого цим Законом, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців.
Частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено механізм розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії, який застосовується також для призначення пенсії науковим працівникам.
Таким чином, при визначенні заробітної плати, з якої обчислюється розмір пенсії, застосовується середня заробітна плата працівників зайнятих у галузі економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 9 жовтня 2006 року, а тому відповідачем правомірно при призначенні пенсії була застосована заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2005 рік.
Частиною 17 статті 24 Закону України«Про наукову і науково-технічну діяльність», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що пенсіонерам, які після призначення пенсії відповідно до цього Закону працювали за строковим трудовим договором (контрактом) на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників не менш як два роки, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням стажу наукової роботи після призначення пенсії. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, з якої була обчислена пенсія, або із заробітної плати, визначеної у порядку, передбаченому частинами третьою - сьомою цієї статті.
Згідно положень цієї статті право на перерахунок пенсії, з урахуванням нового показника заробітної плати по Україні, позивач здобуде після відпрацювання двох повних років з моменту звернення за призначенням пенсії.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог позивача щодо перерахунку його пенсії, оскільки у 2007 році він звернувся до управління Пенсійного фонду у Голосіївському районі м. Києва із вимогою про застосування при розрахунку його пенсії оптимізації -виключення з періоду, за який враховується заробітна плата, періоду до 10 % наукового стажу, що було відповідно зроблено відповідачем 30 травня 2007 року.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Юрченко В.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Кобилянський М.Г.