ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 листопада 2012 року 14 год. 32 хв. № 2а-14304/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засіданні Безсчасній Я.С., за участю представників: позивача -ОСОБА_2 (довіреність від 10.07.2012р. № 1763), відповідача -Коваленка А.О. (довіреність від 07.11.2012р. № 5197/9/10), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2012 року № 0010261730, -
Фізичною особою ОСОБА_4 (далі -ОСОБА_4, Позивач) заявлені позовні вимоги до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 квітня 2012 року № 0010261730.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що він є платником єдиного податку та фактично здійснював(є) в 2011 - 2012 роках такі види підприємницької діяльності як оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям і здавання в оренду власного нерухомого майна, з використанням за цільовим призначенням для провадження такої підприємницької діяльності земельної ділянки по АДРЕСА_2. Земельною ділянкою по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 користується у зв'язку з придбанням Ѕ частини силосного складу під літ. «З», загальною площею 445,8 м2 на підставі Договору купівлі-продажу ВАЕ № 783289 від 23.05.2003р. та Акта прийомки-передачі основних засобів від 26.05.2003р. за № 1. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване в Київському міському БТІ за реєстровим № 786-з. Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звільнений від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_2, що знаходиться під таким нерухомим майном (складом).
Відповідач проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення на позовну заяву від 27.11.2012р. за № 5587/9/10-015. В обґрунтування своїх заперечень зазначає про те, що сума податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 100 527, 98 грн. була нарахована Позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України (далі -ПК України). Зокрема, на підставі договору купівлі-продажу ВАЕ № 783289 від 23.05.2003р. Позивачем придбано 1/2 частину силового складу цементу 120 тон, зазначеного під літерою «З», загальною площею 445,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Також відповідно до копій Реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 03.07.2003р. за № 768-3, Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування від 01.08.2003р. ОСОБА_4 має у власності нежиле приміщення площею 222,9 м2 та відповідно у користуванні земельну ділянку (кадастровий номер 66:169:023) площею 2 367,73 м2 за адресою: АДРЕСА_2.
При цьому нерухоме майно по АДРЕСА_2, ОСОБА_4 придбав, як громадянин України, про що зазначено у вищевказаному Договорі купівлі-продажу. На думку Відповідача земельний податок за земельні ділянки, які не надавались в установленому чинним законодавством порядку саме для здійснення підприємницької діяльності і використовується фізичною особою у комерційних цілях, повинна сплачувати земельний податок на загальних підставах.
Виходячи з визначеної частки земельної ділянки, яка виділена та надана у користування ОСОБА_4, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва відповідно до вимог п. 286.1 і п. 286.5 ст. 286, ст. 289 ПК України, Рішення Київської Міської Ради «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва»від 26.07.2007р. № 43/1877, листів Державного агентства земельних ресурсів України від 10.01.2008р. № 14-22-6/55, Державного комітету України по земельним ресурсам від 09.01.2009р. № 14-22-6/87, від 11.01.2010р. № 641/22/6-10 було визначено розмір земельного податку на 2011 -2012 роки.
В судових засіданнях представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник Відповідача у судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 23.05.2003р. (реєстраційний номер в Реєстрі 2511, бланк серії ВАЕ № 783289), акта прийомки-передачі основних засобів від 26.05.2003р. за № 1 та Реєстраційного посвідчення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»від 03.07.2003р. щодо вчинення відповідного запису в реєстраційній книзі № 11з-293 за реєстровим № 768-з, ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) являється власником Ѕ частини силосного складу цементу 120 тон, зазначеного під літ. «З», загальною площею 445,8 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований як фізична особа-підприємець 29 січня 2001 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеси (копія довідки про взяття на облік платника податків від 06.12.2001р. за № 3490/361 наявна в матеріалах справи).
Відповідно до Свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_4 від 01.01.2011р., виданого суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_4 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси на 2011 рік, Позивач був зареєстрований як платник єдиного податку за наступними видами діяльності: 50.30.1 Оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; 50.30.2 Роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна, місцем здійснення господарської діяльності вказана адреса: АДРЕСА_3.
Також, згідно Свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_5 від 31.05.2012р., виданого суб'єкту господарювання ОСОБА_4 ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, дата (період) обрання/переходу на спрощену систему оподаткування з 01 січня 2011 року, Позивач зареєстрований як платник єдиного податку за такими видами діяльності: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, ставка єдиного податку -20%, місцем провадження господарської діяльності вказана «Україна»(тобто без обмежень по території всієї держави).
Відповідно до усних пояснень представника Позивача фактично земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, використовувалася (-ється) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 для здійснення підприємницької діяльності, а саме: частина силосного складу, розміщеного на такій земельній ділянці використовувалася (-ється) Позивачем для ведення оптової торгівлі автомобільними деталями та приладдям, а інша частина складу площею 220 м2 - здається ним в оренду іншим суб'єктам господарювання (підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів оренди нежитлового приміщення від 10.01.2012р. за № 1 та від 16.01.2012р. за № 2, укладених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендодавець) з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_6 і ОСОБА_7 (Орендарі), строком дії на 12 місяців).
При цьому Відповідачем не заперечується як факти здійснення Позивачем названих видів підприємницької діяльності з використанням власного нерухомого майна, так і факти сплати ним відповідних сум єдиного податку до бюджетів в 2011 -2012 роках.
30 квітня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено нарахування ОСОБА_4 земельного податку на 2011 -2012 роки у розмірі 100 527, 98 грн. та відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і п. 286.5 ст. 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010261730 (форма «Ф») по платежу «земельний податок з фізичних осіб»на суму грошового зобов'язання в розмірі 100 527, 98 грн.
Згідно пояснень представника Відповідача сума земельного податку в розмірі 100 527, 98 грн. за 2011 - 2012 роки була нарахована Позивачу виходячи з того, що згідно даних Реєстраційного посвідчення КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»від 03.07.2003р. № 768-з та Технічного звіту по встановленню зовнішніх меж землекористування ОСОБА_4 і ОСОБА_8, складеного ТОВ «ТОПОС»у 2003 році (суду надані лише копії першої і п'ятої сторінок), ОСОБА_4 має у власності нежиле приміщення площею 222,9 м2 та відповідно у користуванні земельну ділянку (кадастровий номер 66:169:023) площею 2 367,73 м2 за адресою: АДРЕСА_2.
Розрахунок Позивачу сум земельного податку на 2011 -2012 роки, наведений Відповідачем у своїх письмових запереченнях на позовну заяву, а саме: 2 367,73 м2 х 451, 39 грн. (вартість 1 м2 згідно Рішення Київської Міської Ради від 26.07.2007р. № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва») х 2,5 (коефіцієнт, який враховує відносну прибутковість різних категорій забудованих земель) х 1,5 (локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони згідно Рішення Київської Міської Ради від 26.07.2007р. № 43/1877 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Києва») х 1,028 (коефіцієнт індексації 2008 року згідно ст. 289 Податкового кодексу України, листів Державного агентства земельних ресурсів України від 10.01.2008р. № 14-22-6/55, Державного комітету України по земельним ресурсам від 09.01.2009р. № 14-22-6/87, від 11.01.2010р. № 641/22/6-10) х 1,152 (коефіцієнт індексації 2009 року згідно ст. 289 Податкового кодексу України, листів Державного агентства земельних ресурсів України від 10.01.2008р. № 14-22-6/55, Державного комітету України по земельним ресурсам від 09.01.2009р. № 14-22-6/87, від 11.01.2010р. № 641/22/6-10) х 1,059 (коефіцієнт індексації 2010 року згідно ст. 289 Податкового кодексу України, листів Державного агентства земельних ресурсів України від 10.01.2008р. № 14-22-6/55, Державного комітету України по . земельним ресурсам від 09.01.2009р. № 14-22-6\87, від 11.01.2010р. № 641/22/6-10) х 1 (коефіцієнт індексації 2011 року згідно ст. 289 Податкового кодексу України, листів Державного агентства земельних ресурсів України від 10.01.2008р. № 14-22-6/55, Державного комітету України по земельним ресурсам від 09.01.2009р. № 14-22-6\87, від 11.01.2010р. № 641/22/6-10) х 1% (згідно вимог п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України) = 50 263, 99 грн. х 2 (2011 рік та 2012 рік) = 100 527, 98 грн.
З вищенаведеного судом вбачається, що земельний податок у розмірі 100 527, 98 грн. (в т.ч. по 50 263, 99 грн. за кожен рік) був нарахований Відповідачем на земельну ділянку площею 2 367,73 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, без врахування даних державного земельного кадастру актуальних станом на 2011 -2012 роки. Відомостей про направлення податковою інспекцією будь-яких запитів на адресу уповноважених державних органів з питань земельних ресурсів про надання інформації з Кадастру щодо розміру зареєстрованої за ОСОБА_4 земельної ділянки, Відповідач до суду не надав.
При вирішення даного спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною першою ст. 377 Цивільного кодексу України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
У пункті 287.6 ст. 286 Податкового кодексу України (далі -ПК України) визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
За змістом викладених норм, земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території, сплачується власниками останніх на загальних підставах.
Згідно п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 289 цього Кодексу встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 ст. 285 зазначеного Кодексу).
Пунктом 286.5 вказаної статті ПК України визначено що нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному ст. 58 цього Кодексу.
У відповідності до п. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
Пунктом 287.5 ст. 287 цього Кодексу передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Водночас, ст. 5 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»від 19.10.2000р. № 2063-ІІІ (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), який до 22 березня 2012 року визначав правові засади державної підтримки суб'єктів малого підприємництва незалежно від форми власності з метою якнайшвидшого виходу із економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ в Україні, встановлено, що державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими напрямами: 1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва; 2) встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва; 3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності; 4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва; 5) залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.
Згідно зі ст. 11 цього ж Закону для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:
- заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;
- застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03 липня 1998 року № 727/98 (який діяв до 01 січня 2012 року), який в силу положень п. 4 Перехідних положень Розділ XV Конституції України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР мав силу законодавчого акта з питань оподаткування, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Статтею другою зазначеного Указу Президента передбачено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Відповідно до п. 1 Підрозділу 8 розділу ХХ ПК з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 ст. 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян»застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, зокрема земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про роз'яснення Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727»від 16 березня 2000 року № 507 (що діяла до 01 січня 2012 року) суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої статті 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
У відповідності до п. 1 і 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні»від 22.03.2012р. № 4618-VI одним із основних напрямів державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є, зокрема: удосконалення та спрощення порядку ведення обліку в цілях оподаткування; запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, що відповідають критеріям, встановленим у податковому законодавстві.
Починаючи з 01 січня 2012 року правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, регламентовані главою 1 розділу XIV «Спеціальні податкові режими»Податкового кодексу України.
Зокрема, у п. 291.2 ст. 291 ПК України під «спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності»розуміється особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно п. 291.3 ст. 291 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву (пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України).
У відповідності до п. 299.1 і 299.5 ст. 299 цього Кодексу Свідоцтво платника єдиного податку видається безоплатно суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.
Платникам єдиного податку першої і другої груп, які провадять кілька видів господарської діяльності, на які встановлено різні ставки єдиного податку, видається одне свідоцтво платника єдиного податку (п. 299.4 ст. 299 ПК України).
При цьому у відповідності до п. 299.11 ст. 299 ПК України у свідоцтві платника єдиного податку зазначаються такі відомості: 1) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); 2) дані документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця відповідно до закону; 3) податкова адреса суб'єкта господарювання; 4) місце провадження господарської діяльності; 5) обрані фізичною особою - підприємцем першої та другої груп види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010; 6) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; 7) ставка єдиного податку (3 або 5 відсотків); 8) дата виписки свідоцтва.
Пунктом 297.1 ст. 297 ПК України чітко встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 підпункту 293.3.1 пункту 293.3 або підпунктом 1 підпункту 293.3.2 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу; 4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності; 5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.
З огляду на те, що Позивачем здійснюється підприємницька діяльність по здаванню частини вищезгаданого власного нерухомого майна (складу) в оренду, а інша частина для ведення оптової торгівлі автомобільними деталями та приладдям на спрощеній системі оподаткування, він, як платник єдиного податку, не є платником земельного податку за земельну ділянку, що знаходиться під об'єктом оренди, що також підтверджується практикою, зокрема Постановою Верховного Суду України від 22 червня 2004 року по справі № 28/506.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача усі фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 005, 28 грн.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 квітня 2012 року № 0010261730.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 (65069, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 1 005 (одна тисяча п'ять) грн. 28 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова