ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
04 грудня 2012 року № 2а-16392/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Катющенко В.П., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами ОСОБА_1 до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 27 листопада 2012 року звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (надійшов до суду відповідно до відмітки служби діловодства суду 30 листопада 2012 року) до Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві, в якому просить суд: визнати дії відповідача незаконними; зобов'язати відповідача виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі у сумі 4 613,69 грн.; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати, пов'язаної з інфляцією, у сумі 284,36 грн.; зобов'язати відповідача виплатити позивачу середню заробітну плату за час затримки розрахунку з 01 травня 2012 року по дату фактичного розрахунку.
Відповідно до пункту 5, пункту 6 частини 1 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є визнання дій відповідача незаконними, зобов'язання відповідача виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі у сумі 4 613,69 грн., зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини заробітної плати, пов'язаної з інфляцією, у сумі 284,36 грн., зобов'язання відповідача виплатити позивачу середню заробітну плату за час затримки розрахунку з 01 травня 2012 року по дату фактичного розрахунку.
З позовної заяви та доданого до неї витягу з наказу № 217о/с від 26 квітня 2012 року начальника управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в м. Києві вбачається, що 30 квітня 2012 року старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнено з органів МВС в запас з посади інспектора-чергового частини батальйону міліції Дніпровського відділу Державної служби охорони за власним бажанням відповідно до п. 64 «Ж»Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
08 травня 2012 року позивач звертався до відповідача із заявою про виплату належних при звільненні останньому грошових сум, з посиланням на статтю 116 Кодексу законів про працю України.
23 травня 2012 року позивач звернувся до комісії у трудових спорах УДСО при ГУ МВС України в м. Києві із заявою про виплату позивачу належних сум, в тому числі, за працю в надурочний час, з посиланням, й, зокрема, на Кодекс законів про працю України.
Листом від 27 вересня 2012 року № 24/5-3993/тр голова комісії по трудовим спорам управління Державної служби охорони Головного управління МВС України в м. Києві повідомив позивача про результати розгляду заяви останнього.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»згідно з ч. 2 ст. 124 Конституції України суди вирішують будь-які індивідуальні трудові спори щодо оплати праці в порядку, передбаченому гл. XV Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), за вибором працівника безпосередньо або після попереднього розгляду в Комісії по трудових спорах (далі - КТС). Вимоги про оплату праці декількох або групи працівників, у тому числі заявлені в їхніх інтересах уповноваженими на це законом органами, не можуть бути об'єднані в одному провадженні через відсутність необхідної для цього спільності предмета позову. Передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Таким чином, спірні правовідносини виникли з приводу проходження та звільнення з публічної служби (органів внутрішніх справ) позивача.
Як зазначалося вище, частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивач до суду звернувся 27 листопада 2012 року й будь-яких доказів поважності причин пропуску місячного строку звернення до суду принаймні з 27 вересня 2012 року по 27 листопада 2012 року ні позовна заява, ні додані до неї матеріали не містять.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
За таких обставин та враховуючи, що позовна заява ОСОБА_1 та додані до неї матеріали не містять доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 пропущено встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України місячний строк звернення до суду, й підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними судом не встановлено.
Згідно частини третьої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 -залишити без розгляду.
Попередити позивача, що позовні матеріали будуть повернуті йому після спливу строку для апеляційного оскарження.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.П. Катющенко