м. Черкаси
21 листопада 2012 року Справа № 2а/2370/4020/2012
12 год. 00 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Бабич А.М.,
при секретарі -Хатковому А.В.,
за участю сторін:
представника позивача - Безкоровайного Б.В. (згідно зі статутом),
представника відповідача -Задвернюк О.А. (за довіреністю),
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вербівське»до голови Катеринопільської районної державної адміністрації; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Катеринопільська районна державна адміністрація Черкаської області - про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
22.10.2012 сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Вербівське» (далі -позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправними дії голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області (далі -відповідач) в частині ухилення від розгляду по суті та ненаданні інформації за запитом директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вербівське»від 26.09.2012; зобов'язати голову Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області розглянути по суті та надати об'єктивну, повну та достовірну інформацію директору сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вербівське»за його запитом від 26.09.2012.
Позов мотивовано тим, що відповідач не дав повної відповіді в п'ятиденний термін по суті запиту, що направлявся позивачем 26.09.2012, про отримання інформації щодо того, хто і на яких підставах володіє земельними ділянками з резервного фонду сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району площами 73,3507 га та 50,6261 га (лот №1 та лот №2 аукціону, про який було оголошення 09.09.2011 в районній газеті «Катеринопільський вісник», та який фактично не відбувся), а також про отримання інформації щодо дати проведення наступного аукціону з продажу права оренди на ці землі. Такі дії відповідача позивач вважає такими, що порушують його право на доступ до публічної інформації і свідчать про ухилення відповідача від надання повної відповіді.
Відповідач проти позову заперечував на тій підставі, що він не є розпорядником публічної інформації, яку запитував позивач, але відповідь була надана за його підписом Катеринопільською районною державною адміністрацією про те, що запитувані лоти не існують у зв'язку з тим, що зазначений аукціон не відбувся, а для надання більш детальної інформації запитувач має вказати ідентифікуючі ознаки земельних ділянок -кадастрові номери. Крім того, у відповіді вказано з посиланням на норми діючого законодавства, що інформація, яка є конфіденційною, не буде надана у разі ненадання запитувачем доказів згоди особи, власністю якої вона є.
Під час судових засідань представники сторін підтримали свої правові позиції, адресовані суду в письмовій формі. Судом було запропоновано позивачу здійснити заміну відповідача на належного -Катеринопільську районну державну адміністрацію, як орган державної влади, до якої направлявся запит, про що позивач заперечував, у зв'язку з чим він залучений до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за ініціативою суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
З письмових доказів у справі суд встановив, що 26.09.2012 позивач звернувся до відповідача із запитом (вих.38) на отримання інформації про осіб, які використовують земельні ділянки площею 73,3507 га (лот №1) та площею 50,6261 га (лот №2) резервного фонду сільськогосподарського призначення (пасовище), розташовані в адміністративних межах Вербовецької сільської ради Катеринопільського району Черкаської області, щодо яких було оголошення в газеті «Катеринопільський вісник»від 09.09.2011 про проведення аукціону, що у призначений час 11.10.2011 не відбувся, а також про підстави використання таких земель та дату проведення наступного аукціону з набуття права оренди земельних ділянок. Причиною необхідності отримання вказаної інформації позивач зазначив свій намір набути право оренди на вказані земельні ділянки.
Суд звернув увагу, що лист позивача про надання інформації від 26.09.2012 не містить конкретизуючих вихідних даних, за якими можна однозначно надати відповідь, оскільки посилання у ньому мають взаємовиключну інформацію: з одного боку є прохання надати відомості про осіб та підстави користування ними земельними ділянками, з іншого -прохання повідомити про дату проведення аукціону на ці земельні ділянки, тобто інформація стосується земельних ділянок державної чи комунальної власності, які ще не передано у користування чи власність будь-яких осіб.
Катеринопільською районною державною адміністрацією (далі -Катеринопільська РДА) за підписом відповідача було надано відповідь від 05.10.2012 №01-01-14/2620, в якій вказано, що надати дані про те, хто використовує земельні ділянки із вказаними площами можливо у разі надання позивачем кадастрових номерів цих ділянок. Крім того, вказано, що Катеринопільська РДА не є розпорядником запитуваної публічної інформації, а також повідомлено з посиланням на нормативно-правові акти, що окремі відомості, що є конфіденційною інформацією, не можуть надаватися на запити третіх осіб без їх згоди. Позивача повідомлено, що право на лот №1 набути неможливо, оскільки його фактично не існує, а аукціон, згаданий у запиті про лоти №1 і №2, не відбувся.
Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Законом України «Про доступ до публічної інформації»(далі -Закон №2339-VІ) розпорядниками інформації для цілей цього Закону визначаються суб'єкти владних повноважень органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Закон N 2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Частиною 1 ст. 1 Закону N 2939-VI визначено, що публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, публічна інформація може бути двох видів: створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, та яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Інформація, яка була предметом інформаційного запиту позивача, не може вважатися такою, що створена в процесі виконання суб'єктом владних повноважень -відповідачем своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації»від 9 квітня 1999 року № 586-XIV (далі -Закону України № 586-XIV) місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. (абз.2 -3 ст.1).
Згідно зі ст. 8 цього Закону місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій.
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій визначені ст.39 Закону України № 586-XIV, зокрема: очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень; представляють відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами; призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону; регулярно інформують населення про стан виконання повноважень, покладених на місцеву державну адміністрацію; утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад; здійснюють інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.
Керівництво галузями управління та відповідальність за їх розвиток відповідно до ст.42 вищевказаного Закону несуть структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій. Структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня. Структурні підрозділи районних державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні відповідним структурним підрозділам обласної державної адміністрації.
Для правового, організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності місцевої державної адміністрації, підготовки аналітичних, інформаційних та інших матеріалів, систематичної перевірки виконання актів законодавства та розпоряджень місцевої державної адміністрації, подання методичної та іншої практичної допомоги місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування головою місцевої державної адміністрації згідно зі ст.44 Закону України № 586-XIV утворюється апарат місцевої державної адміністрації в межах виділених бюджетних коштів.
Апарат місцевих державних адміністрацій очолює керівник, який організовує його роботу, забезпечує підготовку матеріалів на розгляд голови місцевої державної адміністрації, організовує доведення розпоряджень голови місцевої державної адміністрації до виконавців, відповідає за стан діловодства, обліку і звітності, виконує інші обов'язки, покладені на нього головою місцевої державної адміністрації. З цих питань керівник апарату місцевої державної адміністрації видає накази.
Суд вважає за необхідне зазначити, що викладення прохальної частини позову як зобов'язання однієї посадової особи особисто надати відповідь іншою посадовою особою, суд вважає необгрунтованим, оскільки, враховуючи вищевикладене, керівник лише надає розпорядження про розгляд та підготовку відповідей за вхідною кореспонденцію, підписує вихідну документацію від імені органу, який він представляє, а фактично виконавцями листів (вихідної кореспонденції) є підконтрольні йому працівники апарату.
Для вирішення спору суд взяв до уваги наполягання позивача на позовних вимогах саме до голови Катеринопільської районної державної адміністрації, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Оскільки запит було направлено до державного органу, а голова - є його керівником, що лише представляє інтереси цього органу і уповноважений на підписання документів, тому належним відповідачем у справі є саме Катеринопільська РДА, вимоги до якої мали би бути належним способом захисту прав та інтересів позивача. Але, оскільки позивач заперечив проти заміни відповідача на Катеринопільську РДА, суд залучив її в якості третьої особи без самостійних на предмет спору і виходив виключно в межах позовних вимог.
Статтею 13 Закону № 586-XIV визначено коло питань, що у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належать до відання місцевих державних адміністрацій, а саме: забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян; соціально-економічного розвитку відповідних територій; бюджету, фінансів та обліку; управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики; промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку; науки, освіти, культури, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, сім'ї, жінок, молоді та неповнолітніх; використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля; зовнішньоекономічної діяльності; оборонної роботи та мобілізаційної підготовки; соціального захисту, зайнятості населення, праці та заробітної плати. Місцеві державні адміністрації вирішують й інші питання, віднесені законами до їх повноважень.
Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, відповідно до вимог пунктів 3, 12 ч.1 ст.16 Закону України № 586-XIV здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів; додержанням законодавства про державну таємницю та інформацію.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 17 Закону України № 586-XIV встановлено повноваження місцевої державної адміністрації забезпечувати ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів. Щодо галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля місцева державна адміністрація згідно з пунктом 2 ч.1 ст. 21 вказаного Закону розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин визначені ст.17 ЗК України, зокрема: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Водночас суд звернув увагу на те, що позивач жодним чином не обґрунтував чим порушено його право і в чому полягають порушення зі сторони голови районної державної адміністрації як керівника державного органу наданою відповіддю.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з ч.2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні(ч.3 згаданої статті).
Суд встановив, що вказаного клопотання у вищевказаному порядку позивач не надавав, участі в згаданому аукціоні не брав.
Організаційні питання набуття права оренди чи власності на земельні ділянки на умовах аукціону встановлені наступними нормами.
Організатором земельних торгів відповідно до ч.3 ст.135 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.
Виконавцем земельних торгів є суб'єкт господарювання, який має ліцензію на проведення земельних торгів та уклав з організатором земельних торгів договір про їх проведення.
Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; стартова ціна лота; строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги.
Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та виконавцем земельних торгів за рахунок коштів, що сплачуються організатором як винагорода виконавцю, та реєстраційних внесків учасників торгів.
Після опублікування оголошення про проведення земельних торгів виконавець може відмовитися від договору лише у випадках, якщо проведення земельних торгів стало неможливим з незалежних від нього причин.
Відповідно до вимог ст. 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу. Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.
Згідно зі ст. 137 ЗК України організатор земельних торгів не пізніше десяти робочих днів після підписання договору про проведення торгів передає, а виконавець земельних торгів приймає документи та матеріали на лот, зазначені у частині четвертій статті 136 цього Кодексу. Документація щодо кожного лота оформляється виконавцем земельних торгів в окрему справу і після закінчення торгів передається покупцеві. Із зазначених документації та матеріалів виконавець земельних торгів формує інформаційну картку на лот. Виконавець земельних торгів після отримання документів та матеріалів на лот публікує у друкованих засобах масової інформації загальнодержавної, регіональної та місцевої сфери розповсюдження, а також на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, оголошення із зазначенням дати проведення торгів та переліку лотів, в якому зазначаються: найменування організатора земельних торгів; місце розташування, площа земельної ділянки та її кадастровий номер; цільове призначення, а для містобудівних потреб - також види використання; умови договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису, який укладається на земельних торгах; стартова ціна продажу земельної ділянки або стартовий розмір річної плати за користування земельною ділянкою; містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки для земельних ділянок, призначених для цілей, пов'язаних із забудовою; місце і час проведення земельних торгів; розмір реєстраційного та гарантійного внесків, які сплачуються учасниками, порядок їх сплати; номер рахунка виконавця земельних торгів, відкритого в банку, для сплати реєстраційного та гарантійного внесків; найменування та адреса виконавця земельних торгів, прізвище та посада, номер телефону особи, в якої можна ознайомитися з документами на лот; текст договору, що пропонується укласти на торгах, без визначення ціни та зазначення особи покупця (орендаря).
Таким чином, визначення дати проведення аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку комунальної власності не є прерогативою голови районної державної адміністрації. Суд вважає доведеною обставину відсутності інформації у відповідача про дату проведення аукціону, що водночас не обґрунтовує правомірність такої бездіяльності, що не є предметом цього спору.
Встановлення дати проведення аукціону є обов'язком виконавця -торгівельної організації, що має відповідну ліцензію, яка про результати проведеного аукціону повідомляє організатора. Оскільки оголошення про проведення аукціону публікується в засобам масової інформації, як вказано у вищезазначених нормах ЗК України, таким чином ненадання цієї інформації відповідачем не порушило жодних прав позивача.
Суд встановив, що відповідач дав розпорядження про розгляд та надання відповіді за вищезгаданим запитом позивача уповноваженим підконтрольним працівникам, що підтверджується відповідним відмітками на картці вхідної кореспонденції, копія якої міститься в матеріалах справи.
Посилання позивача на те, що саме вказаний відповідач є розпорядником публічної інформації, що запитувалася вищезгаданим листом, суд вважає помилковими, такими, що не відповідають обставинам справи, що підтверджується також наступним.
Забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки відповідно до ст. 195 ЗК України є одним із основних завдань ведення державного земельного кадастру.
Згідно з пунктами 2-4 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15, дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель тощо включені до Державного земельного кадастру, який ведеться за єдиною для України системою Держкомземом та його територіальними органами, які здійснюють його формування, ведення, збереження і забезпечують доступ до відповідної інформації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Адміністратором автоматизованої системи державного земельного кадастру є державне підприємство "Центр державного земельного кадастру".
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач не є розпорядником інформації, вказаної у запиті позивача щодо осіб, які користуються земельними ділянками, даних про ці земельні ділянки, тому у наданій на запит позивача відповіді суд ухилення від розгляду запиту та надання повної відповіді не вбачає.
Суд погоджується з посиланнями Катеринопільської РДА у відповіді на запит про те, що кадастровий номер є ідентифікуючою ознакою, згідно з якою можливо надати в межах, визначених діючим законодавством, вичерпну відповідь на запит щодо конкретної земельної ділянки.
Суд вважає правомірними посилання у відповіді на запит про неможливість надання конфіденційної інформації про іншу особу, враховуючи наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Законодавство України не містить виключного переліку інформації, які відноситься до конфіденційної. Так, зокрема ч. 1 ст. 7 Закону N 2939-VI визначено, що конфіденційна інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватись у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Положеннями Закону України "Про інформацію" визначено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ч. 1 ст. 11). До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ч. 2 ст. 11).
Частиною 2 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом
Судом не може ставитись під сумнів юридичне право позивача на доступ до публічної інформації, яке передбачено Законом N 2939-VI. В той же час це право позивача не може реалізовуватись шляхом порушення конституційного права третьої особи на недопустимість збирання та поширення конфіденційної інформації щодо нього.
Таким чином, можливість отримання інформації про особу, в тому числі і публічну, без її згоди обумовлюється не свавіллям інших осіб чи органів державної влади, а може бути реалізована у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Такі дії допускаються винятково у визначених законом випадках в обсязі, обумовленому лише інтересами національної безпеки, територіальної цілісності, економічного добробуту, для охорони здоров'я населення, громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, захисту репутації або прав інших людей, а також для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
В той же час, збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без попередньої згоди цієї особи має ознаки неправомірного втручання її в особисте життя.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону N 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд вважає, що позов є безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 159 -163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вербівське»до голови Катеринопільської районної державної адміністрації; третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Катеринопільська районна державна адміністрація Черкаської області - про визнання протиправними дій голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області в частині ухилення від розгляду по суті та ненаданні інформації за запитом директора сільськогосподарського ТОВ «Вербівське»від 26.09.2012; зобов'язання голови Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області розглянути по суті та надати об'єктивну, повну та достовірну інформацію директору сільськогосподарського ТОВ «Вербівське» за його запитом від 26.09.2012 -відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання постанови, складеної у повному обсязі у порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. Копію постанови направити особам, що брали участь у справі.
Суддя А.М. Бабич