"06" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/17366/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюк М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області на постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 12 червня 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області про стягнення недоотриманої суми пенсії,
У травні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області. Посилався на те, що він є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС четвертої категорії, непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає на території радіоактивного забруднення та має статус дитини війни. Просив визнати дії управління неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 12 червня 2008 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача щомісячну доплату до пенсії за 2007 рік в сумі 5097 грн. 60 коп. у відповідності до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров"ю за 2005-2007 роки в сумі 1858 грн. 77 коп. у відповідності до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підвищену пенсію, як дитині війни за 2007 рік у сумі 1453 грн. 50 коп. у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача підвищеної пенсії, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та щомісячної доплати до пенсії згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року та в цій частині відмовлено в задоволенні позову. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Крім того, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії та відповідно до статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на одержання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком та щомісячної доплати до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на підставі статті 39 цього ж Закону.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
Таким чином, з 9 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьої статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 15 березня 2007 року, встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Пунктом 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Положення пункту 41 розділу II вказаного Закону втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни був мінімальний розмір пенсії за віком, який відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислювався виходячи з визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»стосовно застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першої цієї статті, тільки щодо визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Отже, право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2007 році виникло з 9 липня 2007 року, а у 2008 році -з 22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку що судом першої інстанції неправомірно ухвалено рішення про задоволення позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача здійснити перерахунок доплати до пенсії на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в період з 1 січня 2007 року по 9 липня 2007 року, а тому скасував постанову суду першої інстанції в цій частині та відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам віднесеним до четвертої категорії, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров"ю, призначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
З врахуванням вищенаведених вимог закону суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що відповідачем було порушено право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком, а тому задовольнив позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок суми пенсії позивачу за 2005-2007 роки.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. Оскаржуване судове рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін. Крім того, вимоги відповідача про скасування вже скасованої є безпідставними.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2009 року та змінену постанову Рокитнянського районного суду Київської області від 12 червня 2008 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк