"06" листопада 2012 р. м. Київ К/9991/53631/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 3 листопада 2010 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи 24 вересня 2010 року та зобов'язати відповідача в подальшому нараховувати та виплачувати пенсію у вказаних розмірах.
Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 3 листопада 2010 року позов задоволено. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», виходячи з мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 24 вересня 2010 року та в подальшому проводити перерахунок пенсії у зв'язку із зміною мінімального розміру пенсії. В решті позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»», виходячи з мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 24 вересня 2010 року. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач ставить питання про скасування вказаних судових рішень з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи, внаслідок захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на пенсію відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Частиною четвертою зазначеної статті визначено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Зі змісту ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що за основу нарахування державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму щороку встановлюється законом про державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, який проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Отже, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму в органів Пенсійного фонду України виникає обов'язок провести перерахунок призначених пенсій без звернення громадянина.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" і статтею 70 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009-2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Проте, названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини сторін, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом №2195-ІV залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, висновок судів щодо нарахування та виплати пенсії позивачу у 2010 році відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Разом з тим, скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних, а не можливість їх порушення в майбутньому. А відтак, суд апеляційної інстанції правомірно скасував постанову суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову. Тому вимоги відповідача про скасування вже скасованої постанови суду першої інстанції є необґрунтованими.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чугуївському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк